Багато забулося з поїздки до Парижа наприкінці 1990-х. І річ не в часі, що минув. Вочевидь, у пам’ять врізається най-най-най… Як ось цей епізод, коли разом із земляком далеко за північ поверталися до готелю на одній з околиць французької столиці. Підійшовши до «зебри» на нічній і абсолютно порожній трасі, почули гуркіт авто. За усталеною радянською звичкою зупинилися біля бордюру, аби пропустити машину.
Через кілька секунд автомобіль під’їхав, однак метрів за 15—20 від пішохідного переходу загальмував. Ми також «увімкнули гальма», не знаючи, що на умі у власника машини. Пауза тривала секунд із 20, аж доки дверцята авто відчинилися і водій почав щось гукати французькою. З приязного тону здогадалися: запрошує переходити дорогу. Однак знову спрацював острах: а що як вийдемо, а машина рвоне з місця? Отоді наслухаєшся компліментів на свою адресу.
Непорозуміння затягувалося. Зрештою, француз вийшов із машини і жестом запропонував переходити дорогу, а сам незрушно став біля авто. Аж тоді ми наважилися ступнути на асфальт. Навіть коли успішно дісталися протилежного боку, француз ще трішки зачекав, а потім плавно рушив з місця…
У цьому епізоді — весь багатовимірний спектр культури водіння автомобіля. Мимоволі порівнюєш її з вітчизняним «зрізом», і стає принаймні ніяково. Чи так уже часто наші шумахери люб’язно пропускають пішоходів, що чітко прописано в правилах дорожнього руху? Кожен може навести десятки, якщо не сотні прикладів хамської поведінки водіїв на дорогах. Добре, коли обходиться переляком чи обляпаним плащем. А буває, що закінчується набагато гірше: пораненням, каліцтвом чи й фатально.
Сьогоднішні зведення ДАІ нагадують ледь не фронтові повідомлення. Щодоби на дорогах України в ДТП гинуть у середньому 14 співвітчизників і травмуються більш як сто! З початку року на той світ пішли понад 4 тисячі громадян, з яких кожен третій молодший за 30 років. Вдумаймося в ці цифри! І це тоді, коли демографічна ситуація вже давно викликає острах.
Криваві автомобільні аварії давно стали страшною звичкою для ЗМІ. Розгорніть газету або увімкніть телевізор чи радіо. Переконаний: одразу ж отримаєте порцію новин, від яких холонутиме кров у жилах. Тож цілком закономірно світова спільнота б’є на сполох, аби привернути увагу до цієї надзвичайно гострої проблеми.
Черговий тиждень безпеки дорожнього руху в Україні знову продемонстрував далеко не райдужну перспективу. Хоч як прикро констатувати, але найближчим часом навряд чи вдасться поставити міцний і надійний шлагбаум перед ДТП. За висновками експертів, усе зводиться до двох слів: недисциплінованість водіїв. Так, погані дороги — не помічники під час безпечного руху, однак, зрештою, аварії трапляються і на ідеальних ділянках в економічно заможних країнах. Усе залежить тільки від тих, хто сідає за кермо. Насамперед від їхньої самодисципліни, внутрішньої культури, здатності адекватно реагувати на ті чи ті ситуації. А що вже казати про любителів оковитої, які пласко жартують, що п’ють не за кермом, а поза ним…
Ось і виходить: людство десятиріччями розглядає (і розглядатиме) під збільшувально-аналітичним склом усі аспекти причин дорожньо-транспортних пригод. А вони ж такі зрозумілі й прості. Сівши за кермо, забудь про мобільник, балачки з пасажирами, про все, що може заважати безпечній їзді. І тоді, можливо, настане пора, коли світова спільнота скасує печальний День пам’яті жертв ДТП.