АКЦЕНТИ
Якщо офіційна Москва ігноруватиме інтереси України, крапки над «і» розставить Міжнародний суд
Наприкінці минулого та на початку цього тижня російські проурядові ЗМІ, які протягом останніх півтора року дещо приглушували агресивну риторику щодо нашої держави, знову вийшли на стежку війни.
Спершу вони винесли на перший план і смакували цитати з відповідей Президента РФ журналістам під час спілкування Дмитра Медведєва з ними у Сочі. Особливо їм припали до вподоби його оцінки дій української сторони, яка, мовляв, у газових переговорах займає утриманську позицію: «Вони весь час просять нас про послаблення. Мені здається, що ми зробили зрозумілу пропозицію: якщо ви хочете знижку на газ, ви повинні стати частиною інтеграційного простору. Або, якщо ви цього не хочете, то ви робите нам комерційну пропозицію, вигідну Росії, наприклад, таку, як пропозиція (Білорусі. — Авт.) продати газотранспортну систему».
Зверхність — не кращий аргумент
Дійшло до того, що телевізійники першого російського вирішили повчити владу України, як їй жити і діяти. У відповідь на заяву Президента нашої держави щодо прагнення України якомога швидше приєднатися до Зони вільної торгівлі з ЄС прозвучала чи то погроза, чи то пересторога: «Експерти вважають, що Віктор Янукович ризикує одночасно зіпсувати відносини з Росією і не домогтися порозуміння в Євросоюзі».
Звичайно, можна було б просто не звертати уваги на «міркування» журналістів, якби не знати про рівень свободи слова в РФ та про те, що телеекран ОРТ є дзеркалом позиції керівництва Російської Федерації. І саме виходячи з цих критеріїв, можна також оцінювати зверхньо-повчальний тон тележурналістів після саміту СНД, який відбувся в Душанбе. Замість того, щоб розповідати про конкретну подію, вони левову частку часу відвели знущальним «розмірковуванням» про Україну і газові відносини між двома країнами. Мовляв, якщо Україна не задоволена газовими контрактами, то Росія готова піти назустріч — забрати «трубу, що розвалюється», або допомогти інтегруватися в загальний простір» (мається на увазі Митний союз. — Авт.). Із задоволенням цитувалися слова керівника російського зовнішньополітичного відомства Сергія Лаврова про те, що його держава готова відстоювати свою позицію щодо газових питань з Україною в будь-якому міжнародному суді. І ще щось на кшталт того, що РФ у списку пріоритетів України тільки третя, після Польщі і ЄС, але «зубожіла Україна нікому не потрібна в Європі». Тобто емоції брали гору над здоровим глуздом, якщо врахувати хоча б такий факт: за цьогорічними прогнозами, товарообіг між Україною і Росією має сягнути рекордних $50 млрд.
У цій ситуації українська влада, яка неодноразово демонструвала свою виважену позицію у взаєминах з керівниками сусідньої держави, вирішила привести до тями своїх російських колег. Вона просто нагадала їм, що проти газового «лома», яким послуговуються у Москві при з’ясуванні економічних відносин з нашою країною, є досить ефективний прийом, взятий на озброєння цивілізованими країнами, що успішно відбивають атаки «Газпрому» . Називається він просто — міжнародний суд. Про можливість звернутися до цієї інстанції у випадку недосягнення домовленостей щодо перегляду газових контрактів 2009 року заявили Прем’єр-міністр та Президент України. У Кремлі відповіли, що вони готові до такого розвитку подій і продовжували гнути свою лінію — готові піти назустріч, якщо Україна приєднається до Митного союзу або в обмін на «трубу». Не зрозуміли в білокам’яній, що слова українського Президента: «Спочатку загнали нас у кут, потім почали диктувати умови. Це принижує сьогодні не мене особисто, а це принижує державу. І я не можу цього допустити», — сказані ним на саміті СНД, свідчать, що російське керівництво перейшло допустиму межу. І про це чітко сказав Віктор Янукович в інтерв’ю, опублікованому у вчорашньому номері «Комерсанта».
.jpg)
Нездорові апетити російського монополіста можуть стати предметом розгляду міжнародних судів. Фото з сайту capital.ru
Не війна, а відновлення справедливості
Відповідаючи на запитання кореспондента цього видання, Президент, зокрема, зазначив: «Поступки з нашої сторони повинні бути, якщо ми хочемо знижки, якщо просимо зниження ціни. Але нам це не потрібно, ми хочемо лише повернутися в цивілізоване русло, до ринкової європейської ціни». На думку Віктора Януковича, фундаментом українсько-російських взаємин у газовій сфері є міжурядова угода, ратифікована парламентами.
У своєму інтерв’ю Президент також акцентував увагу на тому, що: «Формула ціни 2009 року — сумнівна, вона, м’яко кажучи, спірна, ми не можемо з нею погодитися. Якщо подивитися на реальні ціни, наприклад, у Німеччині, то ми платимо приблизно на $200 більше. І ми б хотіли зрозуміти, за що нас карають? А транзитний тариф у Німеччині вдвічі вищий, ніж в Україні. Чому? Ми вважаємо, що переплачуємо $5-6 млрд щорічно. А за 10 років контракту — $60 млрд! Якщо дивитися в контексті щорічного бюджету країни — це приблизно 20%. Тобто з кожної бюджетної гривні 20 коп. йде на сплату за газ. І це в той час, коли в країні проводяться непрості реформи. Ці гроші могли б піти на соціальні виплати населенню: лікарям, учителям, яким зараз і так несолодко. Ми вважаємо, що це несправедливо, і до того ж, економіка не може довго витримувати таку ціну. Тож про які додаткові поступки Росії можна говорити в таких умовах? Зараз йдеться винятково про повернення до справедливої ціни — це ціна для Німеччини мінус $70 транзитного тарифу від кордону Росії до Німеччини. До речі, E.ON Ruhrgas подав у суд на «Газпром», вимагаючи перегляду контрактної ціни. Ми ж говоримо про те, щоб брати за основу сьогоднішню німецьку ціну. Ми вже півтора року ведемо переговори на цю тему і платимо день у день, місяць за місяцем за існуючими контрактами. Півтора року переговорів не увінчалися успіхом — так колись же їх потрібно закінчувати! Позиція Росії для нас категорично неприйнятна, і якщо вона не зміниться, ми підемо в Міжнародний арбітраж… Ми переконані в тім, що ціна для України некоректна, що умови виписані начебто для ворога. Ці контракти дискредитують стратегічний рівень наших взаємин (тут і далі — цитати з інтерв’ю «Комерсанту».).
Чітку відповідь дав глава держави і своєму російському колезі на слова щодо «утриманської позиції»: «Я б на місці Медведєва такі ярлики не вішав. Це абсолютно некоректно. Ми не бідні родичі. І не хочемо бути, і не будемо ними ніколи. Ми — незалежна держава... І якщо розмовляти з нами з позиції сили й ультиматумів, це не принесе успіху. У той же час я не бачу сьогодні підстав говорити про те, що в нас щось занадто змінилося у відносинах. У нас багато гарних загальних традицій, вони були, є і будуть. А сьогоднішня ситуація — це іспит не для наших країн, а для їхнього керівництва. Чи вистачить мужності, чи вистачить мудрості повернутися до нормальних відносин».
Що далі?
На думку експертів, незважаючи на браваду російського керівництва, Україна має всі шанси виграти судову справу. Адже навіть старі міждержавні угоди мають перевагу над будь-якими контрактами і можуть стати підставою для перегляду січневих 2009 року контрактів. А таких угод в російсько-українських відносинах було кілька. Зокрема стосувалися вони експорту російського газу і його транзиту територією України, співробітництва в паливно-енергетичному комплексі, додаткових заходів із забезпечення транзиту російського природного газу територією України тощо. І попереднє прагнення керівництва РФ укласти нову міждержавну угоду аж до 2030 року було викликане аж ніяк не альтруїзмом, а розумінням того, що з її укладанням було б нівельовано всі попередні, які є вагомими аргументами у суді. Окрім того, слід врахувати, що програш справи у суді вдарить не лише по іміджу «Газпрому», а й по російському керівництву. Навряд чи останнім цього дуже хочеться.