Живу в Шанхаї. Так називають жителі провулок Глінки, що в Ірпені на Київщині. Назва ця причепилася, очевидно, з українського словника сленгу, що означає «самовільно забудована окраїна міста» і мало стосується іншого значення цього слова — «місто в Китаї». І хоч майже всі жителі мого провулку — законослухняні громадяни і самовільно територію не окупували, місцева влада ставиться до нас чомусь як до людей другого сорту.
У рейтингу місцевих таксистів провулок Глінки займає за жахливим станом доріг в Ірпені друге місце після вулиці Єсеніна. Тому, викликавши таксі, можна іноді довго очікувати на нього, бо таксистське братство довго вирішує, кому ж їхати у нашу тьмутаракань. І дорогою дивуються: «І як ви тут ходите»?
Ліхтарного освітлення у провулку немає. І лише промінь надії в недалеке найкраще зігріває щоразу, коли йду темними вечорами напомацки рідним провулком. Хоч, наприклад, у сусідньому місті Буча освітлено майже 100% вулиць. Здавалося би, можна перейняти досвід, адже далеко ходити не потрібно… Враження, що ми живемо в місці, забутому Богом і людьми, склалося не лише у мене. Понад 120 жителів провулка Глінки та сусідніх із ним вулиць Київської й Глінки у квітні цього року поставили свої підписи під зверненням до міського голови Володимира Скаржинського та депутата нашого району Петра Короля. Але то тільки в пісні співається, що «все можуть королі». Ми і досі чекаємо відповіді від представників влади, які мали б опікуватися проблемами ірпінців навіть «шанхайського» походження.
«Відтинок вулиці Київської перебуває в жахливому стані. Тротуари не відремонтовано, ями такі, що не можна ні проїхати, ні пройти, ремонт цієї дороги не проводили, мабуть, років із 15. А чого варте «озеро» за санаторієм «Ластівка»! Треба мати неабиякі таланти, щоб обійти перепони у вигляді піску, коріння дерев, які проросли поверх ∂рунту та ям, до того ж у цілковитій темряві. А серед населення нашого закутка — пенсіонери, малюки, школярі, люди, які працюють. Із наближенням зими нас знову очікують снігові замети, яких ніхто не чиститиме», — написали ірпінці у весняному зверненні.
Справедливості заради потрібно визнати, що на умови проживання скаржаться не лише жителі маленьких містечок, а й найбільших міст України. Вони зокрема вважають, що головні проблеми цих міст — стан автомобільних доріг, сміття і бруд на вулицях, а також паркування на тротуарах і газонах. Про це свідчать результати дослідження, проведеного компанією GFK Ukraine. Дослідження проводили методом комп’ютеризованого телефонного інтерв’ю в шести містах України: Дніпропетровську, Донецьку, Києві, Львові, Одесі, Харкові. У кожному місті опитали сто жителів, старших 18 років.
Головною проблемою свого міста вважають стан автомобільних доріг 32,8% опитаних, санітарний стан вулиць, бруд і сміття — 14,7%, паркування автомобілів на тротуарах і газонах — 13,5%. 9,9% респондентів заявили, що найголовніша проблема — стан тротуарів, майже 5,4% занепокоєні безпритульними тваринами (собаки, коти), 5,3% — прибиранням льоду і снігу з доріг і тротуарів узимку.
Серед проблем великих міст респонденти відзначали також малу кількість зелених насаджень, парків, зелених зон відпочинку, освітленість вулиць у темну пору доби, кількість дитячих та спортивних майданчиків, боротьбу з бурульками на дахах будинків узимку, наявність і стан велосипедних доріжок, вуличну злочинність, кількість обладнаних місць для паркування автомобілів, стихійну торгівлю і зовнішню рекламу на вулицях. Учасники опитування назвали три найбільші проблеми, які потребують негайного розв’язання: 54,6% сказали, що поліпшення потребує стан автомобільних доріг, 27,4% акцентували на санітарному стані вулиць, прибиранні бруду і сміття, а 23,4 % — на проблемі паркування автомобілів на тротуарах і газонах. Хіба це ні про що не говорить нашим «батькам міст»?!