Виявляється, що один і той самий кожух, без усяких нанотехнологій виготовлений, може зігрівати своїх пожильців, скажімо бліх, по-різному. Одним — спека, іншим ледь-ледь плюсова температура. Це притаманно всім об’єктам, які зігрівають, зокрема ЖКГ.
Такого висновку дійшли сотні, якщо не тисячі харків’ян, і мабуть, жителі багатьох інших населених пунктів України. Адже часто в одному й тому самому будинку мешканці нижніх поверхів змушені посеред зими рятуватися від спеки, відчиняючи вікна й дістаючи літні майки і шорти, а інші — з горішніх поверхів — одягати всі теплі речі та вмикати електрообігрівачі. Так відбувається уже другий рік поспіль у будинку №39 на проспекті Петра Григоренка, де маю халепу жити.
Отож і не дивно, що мої сусіди із трикімнатних квартир (саме вони найбільше потерпають від холоду) заздрять навіть блохам, які можуть переселитися з некомфортного кожуха на шкуру собаки чи кота, скориставшись природним правом обирати теплопостачальника. А нам куди подітися від монополіста в особі комунального підприємства «Харківські теплові мережі», яке нинішньої зими встигло набути слави? У Слобідській філії КП «ХТМ» кажуть: ситуацію вивчають, причина в нижній подачі теплоносія, працюють над усуненням нерівномірного надходження теплоносія по стояках, схожа проблема в багатьох будинках. Працюють із перших днів зими нинішньої і протягом минулого року, а мешканці мерзнуть і чадіють від спеки, переплачуючи за подане й не подане тепло. Наголошують, що ладні проводити перерахунки, викликайте, мовляв, контролерів. А що нам ці перерахунки, коли відповідно до постанов №630 від 21 липня 2005 р. та №151 від 17 лютого 2010 р., за кожний градус відхилення від належних у кімнатах 18 чи 200 тепла нам знизять оплату аж на 5%? Скажімо, при температурі у кімнаті 130, місячній ціні за теплопостачання 1600 гривень мешканці збережуть аж 400 гривень, маючи альтернативу або ж сидіти під повстяними ковдрами, або ж вмикати електрообігрівачі й платити за спожиту електроенергію додаткових 800—1000 гривень.
Проте несподіванка криється навіть не тут: якщо контролер прийде і згідно з документом №151 вимірюватиме температуру у ваших кімнатах, до того, що труби опалення льодяні й на повну потужність крутиться електролічильник, бо увімкнено електрообігрівачі, йому діла нема. Отож махнувши рукою на здоров’я дітей, онуків, тяжкохворих, для отримання контролером належної для перерахунків цифри ви повинні відімкнути всі додаткові пристрої обігріву принаймні на 12 годин, тоді й доб’єтеся об’єктивних показників у своєму помешканні… Абсурд? У Європі, до якої ми так прагнемо і з якою звіряємо тарифи, ці проблеми давно розв’язано. Як розповідала дочка мого приятеля, що живе в Польщі, там без жодних труднощів можна реалізувати своє право вибору постачальника комунальних послуг, а в кожній квартирі на радіаторах встановлено лічильники, що в автоматичному режимі передають дані для обліку поданого тепла. Тож ні конфліктів, ні зіпсованих нервів, ні втраченого здоров’я. Віриться, що й ми колись до цього прийдемо. Але ж нині, доки ми ще не спроможні забезпечити такими приладами обліку країну, можливо, є інші шляхи виходу із ситуації? Може, варто переглянути принципи контролю подачі та обліку тепла, Антимонопольному комітету чи прокуратурі дослідити цю болючу проблему і вжити відповідних заходів?