НОРМОТВОРЧІСТЬ
Ринку нерухомості потрібен рамковий закон, що чітко визначатиме його діяльність
Це було основним лейтмотивом круглого столу «Які закони потрібні на ринку нерухомості?», що днями пройшов у Києві. Як вважає президент Спілки спеціалістів з нерухомості України Олександр Рубанов, якщо сьогодні законодавчо не вирішити це питання, завтра професія ріелтора може зникнути.
Не маємо жодного впливу
— Посередники, які функціонуватимуть на ринку, будуть ким завгодно, але не ріелторами. Не врегульовано також питання, хто сплачує за послуги такого спеціаліста, — вважає Олександр Рубанов.
Існування цієї болючої для ринку проблеми визнає й президент Спілки консультантів з нерухомості Олена Полховська. За її словами, ніколи не було так складно залучити людей у професію, як зараз.
Нині у країні діє кілька громадських організацій, які об’єднують спеціалістів різних профілів у сфері нерухомості: експерти, консультанти, професійні управляючі, ріелтори. Але фактично вони не мають жодного впливу на ухвалення будь-яких законодавчих рішень.
Як вважає президент ФІАСБІ-Україна Олександр Бондаренко, причина криється в тому, що більшість фахівців лобіюють інтереси своєї організації й не навчилися гуртуватися задля спільних перемог. «Тому ринку зараз потрібен рамковий закон, у якому було б визначення професії ріелтора», — вважає він.
Такий законопроект, до речі, вже є. Його зареєстрував тодішній народний депутат і теперішній міністр економічного розвитку і торгівлі Ігор Прасолов ще влітку 2011 року. Це вже друга його законотворча ініціатива у цій галузі: у 2007-му його пропозиції з цього питання парламент не підтримав.
Однак тепер влада лобіює ухвалення законопроекту кінця 2011 року, розробленого під егідою керівництва тодішнього Мінекономрозвитку. «Якщо в законопроекті Ігоря Прасолова передбачається саморегулювання з елементом державного контролю, то законопроект, підготовлений у Кабміні, гладенький, як яєчко, ні за що зачепитися. Але це документ позавчорашнього дня», — вважає Олександр Бондаренко.
Ринок житла повинен функціонувати цивілізовано. Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ
З Фондом держмайна і без нього…
У чому ж різниця між двома документами? Законопроект Мінекономрозвитку пропонує обмежити максимальний розмір оплати ріелторських послуг — 3% вартості нерухомого майна, зазначеного в договорі. Законопроект визначає, що ріелтором може бути громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства.
Також ріелтор повинен мати вищу освіту, володіти державною мовою, пройти навчання за програмою базової підготовки або стажування протягом року в суб’єкта ріелторської діяльності, скласти кваліфікаційний іспит, отримати кваліфікаційне свідоцтво ріелтора та зареєструватися в Державному реєстрі суб’єктів ріелторської діяльності.
Кваліфікаційне свідоцтво, яке підтверджує професійну підготовку ріелтора за всіма видами ріелторських послуг, видає Фонд державного майна України на підставі відповідного рішення екзаменаційної комісії. За його видачу справляється плата в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яка спрямовується до державного бюджету України.
Законопроект нинішнього міністра економічного розвитку і торгівлі Ігоря Прасолова закріплює поняття «ріелтор», яким може бути будь-яка фізособа, що має вищу освіту рівня бакалавра, пройшла професійну підготовку та курс підвищення кваліфікації ріелторів. За результатами складання відповідного кваліфікаційного іспиту ріелтор отримує відповідні документи і реєструється в реєстрі ріелторів.
Відповідно до законопроекту, реєстр ріелторів і реєстр суб’єктів ріелторської діяльності веде Ріелторська палата України, яка є саморегулівною організацією і визначає положення про ці реєстри та порядок видачі довідок з реєстрів.
Як бачимо, другий законопроект справді прогресивніший. Згідно з першим документом, ріелторську діяльність повинен регулювати Фонд державного майна, чого, зрозуміло, не хочуть фахівці з нерухомості.
Утім, на думку віце-президента Ліги експертів України Світлани Бовсуновської, час регулювання ринку законами вже давно минув. «Закон «Про ріелторську діяльність» не врятує ситуацію. Потрібна консолідація експертного середовища та формування внутрішніх механізмів і стандартів функціонування ринку», — вважає вона.
І справді, пані Бовсуновська має рацію, адже в Україні діє багато професійних асоціацій, ліг та спілок фахівців з нерухомості, і всі вони роз’єднані. Можливо, настав час сформувати одну велику надпотужну спілку?