Свого часу, ще в мирні роки Донецька обласна рада ухвалила рішення про надання російській мові статусу регіональної. Втім, як показали наступні події, тоді було зроблено лише один із перших кроків до розпалювання на Донбасі та в усій Україні міжнаціональної ворожнечі. Далі була гібридна війна, серед причин якої агресивні носії «рускай вєсни» насамперед цинічно назвали «захист» російськомовних жителів краю. Згодом на підступно загарбаній в України частині території «державною» мовою закономірно визнали російську. На цьому зупинилися? Де там! Бо насправді за участі віроломних сусідів у тому ж Донецьку вперто і цілеспрямовано нав’язували іншу «регіональну» мову, яка тривалий час мала тут неофіційний статус. А з 2014 року вона у створеній за безпосередньої участі РФ «республіці» дійсно стала титульною. Це — мова ненависті. Ненависті до України і всього українського, чому «брати» протистояли здавна. А тепер вони почали боротися із сусідньою незалежною державою, використовуючи ще й обдурених ними громадян України — жителів прифронтового краю. Звичайно, на передовій згубної інформаційної війни відразу опинилися ЗМІ окупованого Донбасу — один з інструментів тиску на Україну та її жителів.

Проросійська дезінформаційна окупація

Факт залишається фактом — на шостому році гібридної війни Росія, яка взяла активну участь у початку драматичних подій на сході України, досі офіційно так і не визнала створені тут «ДНР» та «ЛНР». Не менш промовистою є також та реальність, що навіть попри «державний» статус російської мови та підтримку з боку РФ, жити краще російськомовні люди окупованої частини Донбасу не стали. Навпаки, ОРДЛО стрімко перетворилися на депресивну територію, де люди, які з різних причин не змогли виїхати, тепер із ностальгією згадують умови і рівень життя при Україні у 2012-му чи 2013-му «доросійських» роках.

Звичайно, такі настрої заручників «рускава міра», немов кістка в горлі кремлівських кураторів. Тому вони свідомо перекладають відповідальність за тривалу трагедію на Донбасі на Україну. Навіть не перекладають, а категорично звинувачують у всьому українців, використовуючи при цьому мову лютої ненависті та огидної, примітивної, несусвітньої брехні. Причому тиражування одноманітних нісенітниць переконує, що російські з місцевими пропагандистами переживають жахливу кризу жанру. За роки тривалої інформаційної війни російські пропагандисти постійно повторюють одній й ті самі вигадки і фейки, експлуатуючи вже неодноразово використані теми. У цьому переконують і недавні заголовки антиукраїнських текстів у друкованих виданнях ОРДО: «У Києві планують широко відзначити день народження Гітлера», «Мовна доктрина України списана у фашистів», «Міносвіти України продовжує знищувати російськомовні школи», «НАТО потрібне українське «гарматне м’ясо» тощо.

У чому тоді секрет очевидної окупації свідомості людей, які живуть за лінією розмежування? Насамперед у відсутності альтернативних джерел інформації — тих самих українських. А ще в тому, що над формуванням антиукраїнських настроїв працює дуже потужна проросійська пропагандистська машина і для цього окупанти не шкодують величезних ресурсів. Уявіть: на порівняно невеликій території Донеччини зараз тиражують брехню про Україну 19 (!) газет, 9 телеканалів (!) і 4 (!) радіостанції. І всі вони вже тривалий час із дня в день активно поширюють антиукраїнську пропаганду, сіють брехню, ворожнечу і ненависть.

«Газета «Новоросія» так тільки називається, бо насправді більше пише про події в Україні. Само собою, читачам пропонують виключно негатив: мовляв, там безробіття, високі тарифи, голод, заборона російської мови і, звичайно, при владі у Києві фашисти, нацисти і бандерівці. А «ящик»? На телеканалі «Перший республіканський» виходить передача «Фейків немає». Вгадайте про що в ній ідеться? Ведучі вперто розповідають про важку долю людей, яким випало жити не в «республіці», а в Україні. Ще цинічнішу брехню поширює щоденна передача «Щеневмерла» на каналі «Оплот». Пропагандисти запевняють, що Україна гине і занепадає, а щоб вижити, українці хочуть об’єднатися з «ДНР» і ввійти до складу Росії… Питання: «Вірю — не вірю!» серед нас давно не стоїть. Брехню із місцевих газет і телебачення сприймають здебільшого ті люди, які не виїжджають через лінію розмежування. Або ті, хто не має доступу до інтернету, де можна отримати достовірну інформацію. А інші давно пересвідчилися, що проросійські ЗМІ стали символом брехні та фейків», — розповідає житель Донецька.

Привид «української загрози» поміж териконами

Недовіру до місцевих пропагандистів у людей викликає ще й те, як вони розповідають про події, що відбуваються безпосередньо в «республіці». «Проміж себе ми іноді звемо такі телепередачі «В гостях у казки». З екранів нам показують якусь «щасливу і процвітаючу республіку», в якій нам повезло жити… Зовсім незначні успіхи подаються, немов грандіозні досягнення планетарного масштабу. А ще картинку нашого розвитку постійно створюють розповіді про свята, фестивалі, концерти, виставки. І, звичайно, в газетах та на телебаченні немає навіть пів слова про постійні важливі проблеми, із якими засинає і прокидається переважна більшість людей нашого міста і всієї «республіки»: жалюгідні зарплати, закриття і руйнування підприємств, комендантська година, безробіття, злочинність, відсутність медичної допомоги… А якщо про них похапцем згадують, то відразу переконують, що всі наші тимчасові труднощі і біди виникають через підступну ворожу діяльність проти нас України, Європи чи США», — свідчить жителька Горлівки.

Власне, пропаганда, що поширюється в ОРДЛО за активної участі кураторів з Кремля, абсолютно нічим не відрізняться від російської, тобто ще радянської пропаганди. Тутешні люди старшого віку навіть сумно жартують: мовляв, таки знову опинилися в СРСР. Бо телевізор, як колись, бадьоро розказує про трудові чи інші успіхи і лякає західним світом та американською загрозою. Тільки й різниці, що досягнень фактично немає, а до звичних небезпек додалася ще й сусідня «українська загроза». Людей щоденно нервують повідомленнями про підготовку Україною разом із НАТО наступу на «республіку», про «карателів» та «концтабори» для всіх російськомовних жителів Донбасу, використання хімічної чи бактеріологічної зброї, диверсії та інші злочини «укрофашистів».

Не секрет, послідовна демонізація України, нагнітання через брехню у проросійських ЗМІ постійного страху і ненависті до українців — серед головних завдань довготривалої «руської весни». Тим більш, прикро це визнавати, але величезні кошти на антиукраїнську пропаганду наші «брати» таки не викинули на вітер. У цьому переконують результати дослідження, до якого наприкінці минулого року вдалися експерти «Східної правозахисної групи». Представники організації провели не тільки власне дослідження ЗМІ, що діють на території ОРЛДО, а й опитали читачів і слухачів, які живуть по той бік лінії розмежування (понад 150 інтерв’ю) і висновки не забарилися.

«Читання новин у ЗМІ ОРДЛО призводить до появи страху і агресії у споживачів інформації. Під час інтерв’ю було виявлено взаємозв’язок між темами ЗМІ ОРДЛО і настроєм та думками жителів окупованого Донбасу. Результати показали, що частина респондентів саме після повідомлень про «агресію українських карателів» та демонстрації «наслідків українських обстрілів» змінила на гірше ставлення до України. Отож ЗМІ ОРДЛО є інструментом управління суспільно-політичною ситуацією на окупованому Донбасі, основним елементом маніпулювання свідомістю людей, які проживають на цих територіях», — зробили закономірний висновок у «Східній правозахисній групі».

ПРЯМА МОВА

Віра ЯСТРЕБОВА,
голова громадської організації
«Східна правозахисна група»:

— Росія тимчасово припинила активну фазу воєнної агресії проти України, але при цьому перейшла до завоювання свідомості людей через реалізацію інформаційно-пропагандистських проєктів. Важливо розуміти, що люди, які постійно проживають в ОРДЛО, не мають доступу до альтернативних джерел інформації — українських, європейських чи світових ЗМІ. В ОРДЛО діють тільки російські та місцеві ЗМІ, які підконтрольні бойовикам і курують їх спецслужби так званих ЛНДР. Діяльність незалежних журналістів, а також розповсюдження жителями окупованого Донбасу новин українських чи світових ЗМІ карається. Жителі ОРДЛО постійно піддаються інформаційній пропаганді через місцеве телебачення, газети, журнали, радіо і при цьому всі ЗМІ орієнтовані на РФ. Тому для того, щоб вести мову про інтеграцію поки окупованих територій Донецької і Луганської областей до цілісної України потрібно спершу розуміти, що зараз коїться в ОРДЛО. А там не тільки тероризують людей бойовики зі зброєю в руках, а й впливають на них шляхом поширення жорстокої, цинічної пропаганди.

Насамкінець.  Готуючи матеріал до друку, я попередньо поспілкувався з кількома знайомими, які досі проживають по той бік лінії розмежування. Розмовляли про погоду, коронавірус, роботу, згадували вже покійних і ще живих спільних друзів і колег. І кожному (ій) поставив запитання-маркер : «Хто винен у тому, що Росія так і не визнала «ДНР» і не приєднала до себе Донбас?» Так ось — п’ять із семи осіб відповіли: «Україна…».