Держстат повідомляє: за підсумками першого кварталу нинішнього року, показник ВВП в Україні знизився на 1,1% на тлі істотного зростання в інших пострадянських державах. Чому?
Знайомий підприємець, один з виробників насіння зернових, обмірковував днями подальшу долю свого бізнесу. Головні оптові покупці його продукції саме з країн пострадянського простору. Після тендерних змагань з міжнародними конкурентами підприємство укладає бажані контракти ще взимку, щоб контейнери з дорогоцінним зерном встигли здолати митні та карантинні бар’єри до початку посівної. Всі держави СНД законодавчо сприяють розвитку експортних можливостей своїх виробників. В Україні ж експортоздатний бізнес чомусь увіпхали в прокрустове ложе.
Наприклад, валюту за відвантажене за кордон насіння вітчизняний продавець повинен отримати не пізніш як через 3 місяці. За кожен день затримки з вини зарубіжних партнерів він змушений платити величезні штрафи. Оскільки ж специфіка сільськогосподарського виробництва така, що розрахунки зазвичай проводять після збирання і продажу отриманого врожаю, то за законами природи це станеться мінімум через півроку. Тобто українські селекціонери поставлені в програшну позицію ще на старті міжнародних тендерів, обмежуючи зарубіжних покупців терміновою післяоплатою товару. Конкуренти з жодної іншої країни таких незручних умов клієнту ніколи не виставляють!
Навіть вигравши зовнішню конкуренцію за рахунок високої якості та нижчої ціни насіння, наші сільгоспвиробники програють у нерівній боротьбі з недолугими внутрішніми циркулярами. За те, що орендар розпайованої землі чесно розрахувався з її власниками, що три(!) роки не можуть дочекатися від земельного відділу нових свідоцтв на право власності, рідна податкова накладає на нього мільйонні штрафи. В рахунок оплати земельного паю віддав зерно своїм землевласникам за цінами на дві копійки нижчими, ніж у зернотрейдерів? Отримуй нову порцію штрафних!
Законна спроба оскаржити абсурдні рішення в суді обернеться в ліпшому разі оплатою послуг адвоката, який представлятиме інтереси підприємця за 10–15% від суми накладеного штрафу. Варіант — домовитися з авторами припису. Теж не безкоштовно. В обох випадках суми з багатьма нулями ідуть не на розвиток виробництва та нарощування ВВП країни і не в державний бюджет.
Поширений спосіб блокування роботи сільгосппідприємства та позбавлення його оборотних коштів — штрафи «екологічні». Ні, не через завдання шкоди довкіллю. Через нестачу у господарства проектів нового стандарту на користування природними ресурсами і шкідливі викиди. Проблема в тому, що в Україні ще немає мережі організацій, які були б здатні виготовляти такі проекти кваліфіковано. В цивілізованих державах спочатку створювалася структура, здатна забезпечувати бізнес відповідною документацією. Потім контролюючі служби пояснювали підприємцям, яку саме технічну документацію вони повинні мати, надавали адекватний час для виготовлення потрібних паперів.
В Україні ж навіть якщо підприємцю вдасться відшукати обізнаного із загадковими стандартами фахівця та авансувати йому за роботу ще якусь астрономічну суму, то чекати виготовлення документів доводиться місяцями або й роками. Через перевантаженість рідкісних компетентних контор. Тим часом у його господарство приїжджатиме чергова інспекція і знову вимагатиме або мільйонних штрафів, або трохи менших «відступних».
«Хорошо бы жить на вершине, писать стихи и сонеты, и брать у людей из долины хлеб, вино и котлеты…» — пародіював століття тому Саша Чорний поетів-декадентів. Сучасні «декаденти» виписують людям з долини неадекватні штрафи і хабарі. Тільки бажаючих жити в долині і готувати їм котлети стає дедалі менше.