Уявлення про вогнемети та вогнеметників у більшості людей створюється із вражень про Першу або Другу світові війни: потужний струмінь полум’я, шкіряна амуніція бійця, злочини нацистів, спалені будинки чи цілі села... Однак нині все це має інший вигляд. Який саме? Докладніше про бойові дії вогнеметників дізнавався кореспондент АрміяInform.

Нині вогнеметники займаються вогневим ураженням, приборкуванням позицій ворога, знищенням його легкоброньованої техніки. У вогнеметників на озброєнні реактивний піхотний вогнемет вітчизняного виробництва РПВ-16 (реактивний піхотний вогнемет). Це дуже ефективний засіб ближнього бою, сконструйований на основі пускового контейнера завдовжки 900 мм з діаметром внутрішнього каналу 93 мм. На контейнері закріплено діоптричний приціл для стрільби на дальність до 600 метрів, також можна встановити оптичний пристрій для прицільної стрільби на дальність до 1000 метрів. Бойова частина термобарична. Під час підриву розпорошується заряд бойової частини, утворюючи хмару аерозолю діаметром 7Ч8 метрів. Через 0,2 секунди аерозоль вибухає, формуючи вогняну хмару об’ємом до 120 кубічних метрів. Температура згоряння такого аерозолю сягає 2500°C. Бойова частина РПВ-16 також має додатковий осколковий ефект — уламки здатні вражати ворога на відстані понад 25 метрів.

Контракт мав закінчитися 25 лютого, але 24 почалася війна

Командир роти вогнеметників лейтенант Володимир з позивним «Хмара» про бойові звитяги своїх хлопців розповідає стримано й лаконічно, проте за кожним словом відчувається досвід боїв, гіркота втрат, мужність наших воїнів.

«Хмара» родом з Івано-Франківщини, закінчив військовий ліцей 2014 року, вступив до Військового коледжу сержантського складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Там навчався за напрямом «Радіаційний, хімічний, біологічний конт роль». Після закінчення навчання пішов на службу в полк РХБ-захисту. Контракт мав закінчитися 25 лютого 2022 року, але 24 почалась велика війна.

Володимир на хвильку замислюється, а потім розповідає: «Командир роти зателефонував мені о 5:30. Він родом з Харкова. Сказав: «Речі збирай, Харків бомблять, Київ бомблять, росіяни прорвали лінію фронту». Ми з товаришем зібрали речі, прибули в частину. Почалися мобілізаційні заходи, приймання особового складу. 7 березня я, як головний сержант роти РХБ-захисту, виїхав на запорізький напрямок. Звідти вже нас перекинули на Харків. Потім був Харківський контрнаступ, бої під Лиманом. Звідти наприкінці 2022-го повернувся, а вже наступного року вирішив стати офіцером і прийняв вогнеметний взвод.

І далі ми з ним поїхали під Бахмут. Там здійснювали вогневе ураження супротивника разом з 5 та 80 штурмовими бригадами. Потім мій взвод брав участь у штурмі Кліщіївки. Там ми зазнали перших втрат. Але хлопці витримали. Підлікувалися — й одразу в бій».

Важка піхота, або ж мала артилерія піхоти

Бої тоді, згадують воїни, були дуже важкими. Взвод Володимира навесні 2023 року тримав позиції на одному з напрямків фронту. Ворог активно штурмував позиції відразу із двох боків. Підповз ближче ворожий танк і почав розстрілювати окопи наших бійців. Його згодом відігнали якнайдалі українські танкісти, але росіяни встигли підтягнути свою піхоту. І тоді за справу взялися вогнеметники.

«Пам’ятаю, як ми там відпрацювали. Один наш хлопчина взяв вогнемет і вистрілив. Один його постріл — і вже немає ворожої кулеметної обслуги! Далі — ще один постріл. І так тричі.

Вогнемет РПВ-16 — доволі ефективна штука, якщо вміло його використовувати. Ця пекельна зброя дає змогу ефективно обстрілювати закриті укріплення на кшталт бліндажів, ДОТів, ДЗОТів. Так, вогнемет важкенький — 11 кілограмів, а із собою вогнеметник бере таких одразу два. Тобто несе на собі 22 кілограми, не рахуючи автомата, гранат та інших речей. Тому й вогнеметник — це важка піхота, або, як кажуть, мала артилерія піхоти. Адже засоби артилерійської розвідки росіян виявляють його постріл як 122-го калібру».

Після жорстоких боїв під Бахмутом взвод відновився, поповнився, а вогнеметників перекинули до Роботиного. Там уже було все зовсім по-іншому. Якщо під Бахмутом вороги тільки починали використовувати FPV-дрони, то поблизу Роботиного вони вже атакували наших бійців досить активно й потужно.

«росіяни робили так: нашу групу на позицію запустити — запустили. А далі вже починали закидати із дронів скидами, атакувати FPV. Запам’яталось, як ми працювали в лісі. Зазвичай у лісах не працюємо, бо гілки заважають, але в мене був боєць, який заздалегідь собі готував позиції, прибирав гілки тощо, а тому, коли росіяни починали рух, він їх зустрічав. Поруч разом з ним працювали й десантники: вони відволікали ворогів, а далі наш воїн завдавав вогневого ураження загарбникам».

Як розповідає «Хмара», насправді вороги — не наївні дурники, знищувати яких доводиться, як кажуть, однією лівою. Навпаки.

«Одного разу штурмували позицію. Десантники заходять із флангу в хату. Кинули туди термобаричну гранату. Тиша. Додали ще кілька осколкових. Кричимо: «Виходьте!» І вилазять звідти аж семеро росіян. Але як вони там уціліли? Заходимо. А там прохід, у проході ще кілька закутків, і там вони ховалися, прикриваючи себе плитою від бронежилета. Отож супротивник у нас розумний, вчиться швидко. Та й ми теж наполегливо навчаємося».

Нині вогнеметники зазвичай працюють разом з піхотою чи з десантниками. І там кожне відділення розподіляють по кожному з батальйонів. А далі вони вже діють залежно від поставлених завдань разом з підрозділами. Якщо це штурм, то вогнеметників вводять у штурмові групи.

«Зазвичай у штурмовій групі основну роль відведено кулеметникові. А ось вогнеметник — це вже за ситуацією і залежно від того, куди він потрапив. Зокрема сам вогнемет прекрасно працює в урбанізованій місцевості», — каже Володимир.

Олександр ШУЛЬМАН,
АрміяInform, онлайн-медіа Міноборони