Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький:
«Нині багато органів намагаються підмінити ефективність ефектністю»
Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) — новий і самостійний підрозділ Генпрокуратури. Керівництво її вибирали на прозорому публічному конкурсі. Незабаром вже буде рік роботи цього органу. Про результати його роботи, а також про те, чому більшість підозрюваних у «топ-корупції» утримуються не в СІЗО, а вдома із внесенням застави, хто затягує розгляд справ та чи можливо відшкодувати шкоду, заподіяну державі, в ексклюзивному інтерв’ю «Урядовому кур’єру» розповів керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар ХОЛОДНИЦЬКИЙ.
Закон передовсім
УК: Боротьба з корупцією — завдання №1. Які є перешкоди для того, аби побороти це ганебне явище?
— Бути першим антикорупційним прокурором в одній з, напевно, найкорумпованіших країн Східної Європи — нелегка робота. Але ми за неї взялися. Якщо говорити про перешкоди, то, звісно, я не скажу, що їх немає і все йде гладко. Інше питання — це перешкоди видимі чи невидимі. Наразі стикаємося з невидимими перешкодами, коли начебто публічно всі все підтримують, але механізм буксує.
Звичайно, ми почали цей процес, і він не може бути швидким та ефективним. Адже, на жаль, багато органів намагаються підмінити ефективність ефектністю. Всі думають про піар, а не про результат. Суспільству намагаються донести таку думку: якщо затримали, то вина доведена. Так було в Радянському Союзі, й чим це все закінчувалося, ми знаємо: мільйони смертей.
САП свою роботу будує інакше. Ми працюємо, дотримуючись норм закону. Розуміємо: якщо людину підозрюють у тяжкому злочині, то її потрібно утримувати під вартою, але також розуміємо, що чинний Кримінально-процесуальний кодекс, на відміну від попереднього, більш «адвокатський». Тому утримувати під вартою, особливо корупціонерів, за ненасильницькі злочини, які не несуть загрози безпосередньо здоров’ю та життю людини, — вкрай важко.
УК: Як ви ставитеся до того, що під час розгляду справи підозрювані у корупції здебільшого виходять під заставу?
— Сам факт застав значно ускладнює процес. Справді, саме така категорія злочинців дуже часто перебуває не в СІЗО, а під заставою. Я уже казав, що був би прихильником скасування застав за корупційні злочини. Тоді можна було б побачити людей у в’язниці.
Водночас взяття під варту на стадії судового слідства не означає, що людина винувата. Ще треба довести вину в суді. І ми розуміємо, що головні суб’єкти цієї категорії проваджень, з якими ми безпосередньо стикаємося, не прості люди. Передовсім це топ-чиновники і посадовці, у яких, як доводить практика, є достатньо фінансових можливостей, щоб найняти дорогих адвокатів і якимось чином впливати на процес розслідування. Це також нам ускладнює роботу.
Адже судова реформа і взагалі одночасна реформа всіх органів, попри необхідність і позитив, має й негатив — ми не можемо швидко показати, наприклад, реальних вироків. І навіть реальний вирок ще не означає повернення коштів. Людину могли обвинувачувати в крадіжці 100 мільйонів гривень, в результаті вона отримає вирок і відсидить, але держава не отримає назад своїх коштів.
УК: А хіба не можна здійснити спецконфіскацію коштів?
— Спецконфіскація передбачена лише для того майна, яке здатні знайти правоохоронні органи.
УК: А якщо є дорогі адвокати, то майно дуже гарно заховане і його майже неможливо знайти…
— Майно справді дуже добре переховують. І навіть те, що можна знайти, у своїй сумарній вартості не компенсує заподіяної шкоди. Наприклад, візьмемо справу, яка вже скерована до суду, щодо директора Запорізького титаново-магнієвого заводу. Його підозрюють у розтраті 492 мільйонів гривень. Ми його затримали. Це матеріал, який антикорупційна прокуратура виявила, потім до розслідування долучала НАБУ, і саме ми клопотали про такий вид застави. Але якщо говорити про майбутню спецконфіскацію, то детективи НАБУ за 2 місяці розслідування провадження змогли знайти в нього лише дві квартири та машину. Тобто це те, що може бути конфісковане, і воно аж ніяк не тягне на 492 мільйони гривень. Розуміємо, що навіть спецконфіскація не буде гарантією повернення цих коштів і заподіяної шкоди. Якщо вже брати конкретну справу, то у людини п’ятеро дітей, з них троє неповнолітні. Тож постає питання — чи буде наш гуманний суд брати когось під варту, якщо в нього на утриманні п’ятеро дітей? А ще ж у нього є батьки на утриманні і так далі. Тож усе це треба розглядати комплексно.
УК: В суспільстві побутує думка: якщо взяли під варту, то мають посадити і повернути вкрадене…
— САП — правоохоронний орган, який має не лише ловити корупціонерів, а й відшкодувати заподіяну ними шкоду. Але не треба забувати, що сам факт упіймання злочинців не означає відшкодування шкоди. А це робиться не тільки за допомогою гасел: ура, обрано мільярдну заставу. Адже застава — не відшкодування шкоди. Це сума, яку повертають у дохід держави в разі порушення підозрюваним умов, а якщо він їх не порушує, то ці гроші повертають йому. Застава не йде на відшкодування шкоди, навіть якщо підозрюваний втік. Деякі «активісти» маніпулюють піар-акціями і хочуть перетворити слідство на піар-кампанію. Чи не щодня розчаровуюсь у таких горе-патріотах. Адже я хочу, щоб наші провадження були результативними. Зокрема й щодо повернення коштів. А просто крики — ура-патріотам, ура-активістам, ура-застава — це не вихід зі становища. Це популізм.
УК: Скільки кримінальних проваджень ви нині розслідуєте?
— За цей рік роботи ми розпочали приблизно 300 проваджень. З них приблизно 37 скеровано до суду. По деяких є вироки на підставі угод, які аж так не подобаються деяким активістам. В цьому сенсі незрозуміла позиція цих ура-патріотів. Адже в США 90% усіх проваджень закінчується угодами. І тут немає проблем. Також там 30—40% виправдувальних вироків, і в цьому також не бачать проблем. Але ми не хочемо скеровувати до суду справи, які завідомо мають перспективу бути виправдувальними, а нас намагаються змусити це робити, зокрема й через публічну сферу. САП має діяти виключно у межах закону.
УК: Позитив від укладення угоди в тому, що все це відбувається значно швидше, ніж у суді…
— Так, адже такі угоди розглядають за одне судове засідання. Держава виконує каральну функцію, оскільки людина отримує судимість та відшкодовує шкоду, і держава отримує кошти.
Судові перипетії
УК: Наскільки важко справи проходять через суди?
— Нелегко. Навіть якщо вони й прості. Є різні проблеми. Перший фактор — те, що закон вимагає, щоб наші справи розглядала колегія із трьох суддів. Проте суди реформують, і в деяких з них вже немає навіть колегії: когось люстрували, когось звільнили, хтось сам звільнився, є й такі, хто в розшуку.
Трапляється й таке: у травні відбулося засідання, а коли судді почали призначати наступну дату слухання, з’ясувалося, що в червні одна з трьох суддів іде у відпустку, в липні друга, а в серпні — третя. І розгляд призначають аж на 30 вересня, а 29 серпня одну із суддів звільняють перед початком судової реформи. Все, трійка «ламається». І знову треба починати все спочатку. Вже листопад, а засідання ще не відбулися.
Є суди, куди ми спрямували справи за місцем вчинення злочину, як цього вимагає КПК, а там уже немає суддів, щоб їх слухати. Так, в Апеляційному суді Волинської області залишилося двоє чи троє суддів, які можуть слухати справи. І якщо в Києві ще є судді й слухати справи ще якось можна, то в регіонах ситуація значно гірша. Звичайно, це негативно впливає на розгляд справ.
УК: На ваше переконання, чи змінило б ситуацію створення Антикорупційного суду?
— Ми говоримо про необхідність його створення. Але поки що доводиться працювати з тими судами, які є. Інших варіантів немає. Повісити замок і чекати, доки створять антикорупційний суд — неправильно. А суспільство і я як його член теж хотів би отримати результат не сьогодні, а ще вчора. Але розумію, що не можу цього зробити, адже я не чарівник.
УК: Є думка, що суди все одно очистяться, то, можливо, не потрібно створювати антикорупційний суд?
— Якщо говорити про очищення судів, то насправді судова реформа тільки-но почалася. І коли вона закінчиться, невідомо. Так само невідомо, як вона закінчиться. Боюсь, щоб ми не допустили помилку, щоб на хвилі загального балабольства чи популізму в суди не прийшли люди, які взагалі не розуміють, як вершити правосуддя. І щоб на цьому фоні не встановилася своєрідна диктатура, де судами керуватимуть люди, які виконуватимуть ті чи інші чиїсь рішення. Якщо реформа буде успішною, на що я сподіваюся, то я, можливо, тоді скажу, що існування спеціалізованого антикорупційного суду буде недоречним. Але на найближчі п’ять чи й навіть 10 років особисто я бачу необхідність у його створенні.
УК: Буває, що розгляд справ затягується мало не на роки…
— Раніше у нас теж не було миттєвих вироків. Лише тепер можемо почути про вироки в тих чи інших справах, які надійшли до суду ще до Революції гідності. Потрібно розуміти, що прокурор у суді є рівноправним учасником процесу. Він не має нагляду за судом і не може змусити суддю слухати провадження, призначати слухання на ту чи іншу дату. Проте у нас не було жодного випадку, коли засідання суду зривалося через неявку прокурора.
А от у кожного з підсудних, які проходять по наших справах, є, як правило, від трьох до п’яти адвокатів, і неявка одного тягне за собою відтермінування судового засідання. А в суддів, окрім наших справ, є багато інших. І вони теж не можуть призначати слухання на завтра-післязавтра.
Процес затягування, неявки, відпустки активно використовує сторона захисту. Постійно знаходяться причини, на які прокурор жодним чином не може вплинути. Плюс адвокати зацікавлені в тому, щоб постійно заявляти клопотання, навіть якщо вони безглузді. Це їхній хліб. Такий КПК. Він може нас не влаштовувати, але ми повинні його виконувати.
УК: У грудні буде рік роботи САП. Що вдалося, а що ні?
— Передовсім вдалося започаткувати роботу антикорупційних органів, почати дуже важливі розслідування, вирішити питання функціонування прокуратури, зокрема й матеріальні. Адже створення органу не закінчується виданням двох указів і призначенням керівника. Також було проведено конкурси і набрано людей. Вважаю, що вдалося зберегти довіру до наших новостворених органів, незважаючи на перешкоди. А от не вдалося, з різних причин, про які вже казав, домогтися вироків по справах та показати чиновників, які були б за гратами.
Наступного року хотілося б збільшити кількість проваджень і конкретних вироків суду.
Ірина ПОЛІЩУК,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Назар ХОЛОДНИЦЬКИЙ. Народився 1985 р. у Львові. У 2006 р. закінчив юридичний факультет Львівського національного університету ім. І. Франка з відзнакою, магістр права. Кандидат юридичних наук. Трудову діяльність розпочав у прокуратурі Києво-Святошинського району Київщини. З березня по грудень 2014 р. — помічник першого заступника Генпрокурора України. З грудня 2014 р. — перший заступник прокурора АР Крим. З листопада 2015 року — заступник Генпрокурора — керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.