Миколаївський завод «Екватор», Крюківський вагонобудівний, Харківський завод транспортного обладнання, Дніпропетровський стрілочний, Дніпродзержинський сталеливарний заводи — ці та багато інших вітчизняних підприємств завтра можуть стати банкрутами, а їхні працівники залишаться без роботи через шахрайські схеми непомітних фірм із сумнівною репутацією. Це ні виробники, ні офіційні дилери. Що це — відродження тендерного рекету, новий вид рейдерства чи диверсія?
«Урядовий кур’єр» майже рік тому вже писав про аналогічні проблеми флагмана вітчизняного машинобудування — Сумського машинобудівного науково-виробничого об’єднання у статті «Тендери від лукавого» (19.08.2016 р.). Відтоді діяльність таких фірм набула загрозливого масштабу. Вони, як спрут, розкидають щупальця в тендерах, де беруть участь українські вагонобудівники, металурги, підприємства з виготовлення електричного, електронного, транспортного обладнання, вугільної промисловості, інших матеріалів, комплектуючих і товарів.
Увага! В Україні набирає обертів діяльність компаній, що мають на меті загальмувати процедури закупівель, намагаючись заволодіти замовленням або не допустити завершення тендерної процедури укладенням договорів з національними виробниками за результатами акцепту. Внаслідок цього промислові підприємства вже зазнали мільйонних збитків через накопичення придбаних і не використаних сировини й матеріалів, а їхні працівники пакують валізи, розмірковуючи, куди мігрувати з України в пошуках роботи.
Бійці невидимого фронту гібридної війни
Яскравий приклад маніпулювання Законом України «Про публічні закупівлі» та системою ProZorro — дії тандема ТОВ «М» і «Є». Ці фірми по черзі вимагають скасувати певні умови в тендерній документації, після цього подають скарги на розгляд до Антимонопольного комітету України. Незалежно від остаточного рішення АМКУ чи то задоволення, чи то відхилення першої скарги ТОВ «М» або ТОВ «Є» подає наступну скаргу, гальмуючи процес закупівлі й відтерміновуючи ухвалення рішення на невизначений час через те, що строки оскарження подовжуються автоматично після подання кожної скарги.
Такі дії ТОВ «М» і «Є» лише цього року загальмували десятки тендерів ПАТ «Укрзалізниця», про що свідчить інформація системи ProZorro. Є приклади, коли процедури закупівель, оголошені замовниками ще в березні 2017 року, тривають досі. Через це зривають строки виконання планів закупівель замовників, і товаровиробники втрачають час, необхідний на виконання замовлення, а іноді й саме замовлення.
Це дестабілізувало закупівлі литва, систем кондиціювання, електронного обладнання та інших комплектуючих для рухомого складу, напіввагонів, дизель-поїздів, частин до обладнання залізничної інфраструктури, а також послуг з виконання капітального ремонту вагонів та іншого. Така ситуація стає однією з головних причин невиконання Програми оновлення рухомого складу до 2021 року. Логічним наслідком цього буде те, що Укрзалізниця не зможе повноцінно забезпечити реалізацію економічних цілей держави і підтримувати високий рівень готовності в надзвичайних ситуаціях відповідно до вимог обороноздатності й безпеки країни.
Нещодавно філія «Дарницький вагоноремонтний завод» в інтересах ПАТ «Українська залізниця» оголосила 11 тендерів на придбання 2465 вантажних напіввагонів загального призначення на загальну суму майже 3 мільярди гривень («Урядовий кур’єр» вже писав про перипетії навколо цього важливого для української промисловості замовлення у статті «Не ріжте курку, що несе золоті яйця» (30.05.2017 р.). Одна з таких фірм, що сама нічого не виробляє і не є дистриб’ютором жодного українського виробника залізничного машинобудування, вже подала заявки на поставку всіх 2465 вантажних напіввагонів. Оскільки це не будуть вагони українського виробництва, адже наші підприємства подали заявки на тендер самостійно, чи не працює ця фірма в інтересах виробників країни-агресора?
Немає сумніву, що такі навмисні підривні дії проти економічних об’єктів, а також державних інфраструктурних монополістів спричиняють ослаблення економічної моці держави і мають ознаки диверсії у гібридній війні проти України.
Українські виробники переконані, що така діяльність вже набула системного і організованого характеру, має руйнівні наслідки і загрожує національній безпеці в економічній і соціальній сфері. Вона має стати предметом розслідування СБУ та уваги РНБОУ.
Борімося — поборемо!
На цих проблемах, які загрожують національній безпеці нашої країни і про необхідність їхнього розв’язання на державному рівні акцентують керівники найбільших підприємств, за якими стоять багатотисячні трудові колективи, у відкритому листі до Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана з проханням взяти під особистий контроль недопущення відродження тендерної мафії. Наголошуючи, що лише об’єднавши зусилля, уряд, СБУ, РНБОУ, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури, Мін’юст, бізнес і державні компанії забезпечать виконання Закону України «Про публічні закупівлі» та системи ProZorro.
Національний комітет з промислового розвитку вже зробив кроки в цьому напрямі. Експерти запропонували внести зміни до статті 16 закону в частині кваліфікаційних критеріїв, які нададуть українським виробникам більше переваг на тендерах і не дадуть змоги брати участь у закупівлях тендерним диверсантам. Адже цілком логічно, що державні закупівлі мають сприяти насамперед використанню наявних в Україні ресурсів і потенціалу тих підприємств, які забезпечують дохідну частину бюджету. Отже, певний рівень локалізації виробництва має стати вагомим аргументом у тендерній боротьбі.
Це питання є серед доручень Прем’єр-міністра Міністерству економічного розвитку за результатами нещодавнього засідання Національного комітету з промислового розвитку. На його виконання Мінекономрозвитку вже провело наради під головуванням першого віце-прем’єр-міністра України — міністра економічного розвитку і торгівлі Степана Кубіва, де вирішено створити міжвідомчу робочу групу з опрацювання пропозицій експертів нацкомітету, Федерації роботодавців, УСПП, менеджменту підприємств-виробників і підприємств із державною часткою, що виступають замовниками, а також профільного департаменту регулювання публічних закупівель Мінекономрозвитку.
В умовах, коли держава спрямовує величезні кошти, щоб забезпечити оборону і безпеку нашої країни, державні закупівлі залишилися чи не єдиним дієвим інструментом впливу на інноваційний розвиток економіки, збереження робочих місць, нарощування обсягів виробництва й наповнення бюджету. Тож забезпечення сприятливих умов для стабільної участі українських виробників у держзакупівлях має стати пріоритетом.
Анатолій ГІРШФЕЛЬД,
виконавчий директор Національного комітету
з промислового розвитку України,
народний депутат України,
для «Урядового кур’єра»