Зазвичай раніше, коли сер­пень минав календарний екватор, дорослі й молодші українці почувалися на фінішній прямій до першого дня осені й початку нового навчального року. Нині ж вся увага не тільки в Україні, що потерпає від широкомасштабного вторгнення рф, а й далеко за її межами прикута до іншого  дня — 11 вересня. Адже цю дату раніше вважали найбільш імовірною для проведення на тимчасово окупованих територіях України фіктивного референдуму про анексію.

Проте віднедавна побільшало впевненості, що загарбники знову зроблять «жест доброї волі» і принаймні тимчасово відмовляться від імітації волевиявлення і перенесуть його дату. Схоже, лідер кремля, викручуючись, як вужака на сковорідці, знову змушений змінювати свої плани. До того ж підлі наміри про референдум під дулами автоматів спершу навіть не оприлюднювали у планах і цілях, озвучених путіним 24 лютого перед нападом на мирну сусідню державу.

Кіна не буде?

Про ймовірну зміну дати референдуму для «возз’єднання» з росією частково загарбаних територій Запорізької, Херсонської і, звісно, Донецької та Луганської областей нещодавно повідомили і експерти американського Інституту вивчення війни (ISW). Там підкреслюють, що за минулі місяці у тимчасово окупованих українських містах і селах рашисти та місцеві колабораціоністи докладали чимало зусиль для створення можливості провести фіктивні голосування «за росію» будь-де і будь-коли. російський досвід брутальних анексії Криму і так званого анти­українського волевиявлення в ОРДЛО, як тішаться росіяни, не проп’єш. Отож загарбники серйозно помітили потерпілі території, розпочавши там жорстоку фільтрацію, примусову паспортизацію, брутальну русифікацію, запровадження рубля тощо.

Проте навіть з таким кількамісячним тиском люди на «ісконно рускіх», як репетувала і репетує про це кремлівська пропаганда, землях навідріз відмовляються повертатися до матінки. рашистські рупори невтомно поширюють вже вицвілі й протухлі наративи про «адіннарод» і «братів», але українці вже пересвідчилися, що мають справу навіть не з агресивними сусідами, а з жорстокими загарбниками-терористами чи й печерними дикунами, варварами і нелюдами.

Ставлення до рашистів та їхнє прагнення про лжеплебісцит підтвердили підсумки дослідження, які на початку серпня провела компанія «Актив груп» на тимчасово окупованих територіях Запорізької, Харківської та Херсонської областей. Опитування проводили комбінованим методом з використанням всіх можливих засобів зв’язку й дотриманням безпеки респондентів. Усього вдалося опитати 600 жителів із поки що загарбаних населених пунктів у згаданих областях.

81,8% респондентів підтвердили, що не підуть на референдум, якщо його проведуть рашисти та їхні посіпаки, а готовність узяти участь у ньому засвідчили 9%. За майбутні реалії, коли «моя область має бути невід’ємною частиною України» проголосували 61,5% опитаних. Порівну — 6, 8% підтримали такі сценарії: «область має бути частиною України за умов федералізації» та «частиною рф», 10,3% кажуть: «Мені однаково».

Ще одне запитання стосувалося хронічного прагнення кремля видавати сусідні країни та людей за свою власність. Тобто опитаних попрохали оцінити обґрунтованість територіальних претензій рф на їхню область. Абсолютно необґрунтованими назвали такі наміри 72,7% респондентів, 9,9% вважають навпаки, а 15,4% не змогли визначитися із чіткою відповіддю.

Люди на тимчасово окупованих територіях звертають увагу, що окупаційна влада дедалі менше називає 11 вересня точною і кінцевою датою проведення голосування. А експерти кажуть про нинішнє намагання окупантів торгуватися перед імовірними переговорами між Україною і рф, про які у кремлі нині згадують дедалі частіше. І там, у бункерному кублі кремлівського геополітика, добре розуміють: у разі анексії частини України під прикриттям «референдуму», який ніколи не визнає цивілізований світ, загарбникам доведеться забути про стіл переговорів.

Сама ж хата винувата, що проголосувала за ката?

Із перших днів окупації українських населених пунктів у південних і східних областях і досі загарбники та їхні лакеї-колабораціоністи повторюють, як мантру: мовляв, росія прийшла сюди назавжди. Проте, як бачимо, ЗСУ, керівники держави та й пересічні люди вважають інакше. Зокрема в Офісі Президента переконані, що нам вдасться повернути тимчасово окуповані території України раніше, ніж там проведуть цинічні псевдореферендуми.

«Ми чуємо різну інформацію, там постійно змінюються дати. Раніше йшлося про 11 вересня, бо це збігається з єдиним днем голосування в росії, потім з’явилися повідомлення, що, можливо, ці псевдореферендуми відбуватимуться не у вересні, а пізніше. У будь-якому разі не хотілося б навіть цього аналізувати, бо ми впевнені, що такого референдуму не буде, оскільки наші території не будуть під контролем рф», — запевнив в одному з інтерв’ю заступник голови ОП Ігор Жовква.

А тим часом російська пропаганда й надалі тиражує дезінформацію про близьке проведення «волевиявлення», якого начебто найдужче прагнуть жителі України, здебільшого для внутрішніх споживачів брехні. Обсмоктуючи цю тему, самі керівники держави-агресора та ініціатори «спеціальної операції» намагаються зайвий раз переконати себе, що через понад пів року широкомасштабного вторгнення замість обіцяних тижнів чи місяців «усе йде за планом». Хоч на місцях усе те, що нині відбувається, більше нагадує химерний лабіринт, яким бредуть керівні проросійські посіпаки в окупаційній владі. Також ці маневри схожі на димову завісу, за якою ховаються справжні наміри окупантів.

Ще на початку літа в південній окупованій частині Запорізької області гауляйтер рашистів упевнено повідомив, що підготовка до «волевиявлення» триває, однак треба трохи почекати. І буквально відразу в Мелітополі його керівна колега по зраді заперечила: буцімто все і всі готові до голосування хоч завтра. Далі ці та інші кремлівські наймити почали поширювати наратив: мовляв, референдум під обстрілами проводити поки що недоцільно. А потім згадали, що обласний центр досі під контролем України, а тому слід почекати остаточної перемоги «спецоперації».

У Херсонській області місцеві проросійські лакузи спершу волали про створення «хнр». Потім із москви на них цитьнули. Головний гауляйтер втерся і кинувся виправлятися: публічно повідомив земляків: жодних «хнр» не буде», а «Херсон — це росія» і «відбудеться референдум, на якому не менш як 60—70% людей проголосують за входження до росії».

Досі чітко не знають, що, коли і як правильно сказати керманичі окупованих областей Донбасу. У березні керівник ОРДЛО протягом одного дня підтвердив підготовку до голосування, а потім спростував: «поки що недоцільно». А в серпні керівні колабораціоністи Луганська назвали іншу важливу причину: вони дочекаються остаточного «визволення» Донеччини і аж тоді разом із сусідами візьмуть участь у голосуванні.

З огляду на тривалу і постійну увагу до проведення псевдореферендуму кремль таки рано чи пізно спробує імітувати «волевиявлення» людей-заручників на загарбаних територіях.

Нахіба це їм треба? Як навіщо? У кремлі знову прагнуть перекласти відповідальність за широкомасштабне вторгнення, вбивства тисяч людей, зруйновані й пограбовані міста і села, мільйони знедолених. Начебто це ініціатива самих українців про приєднання до росії, а добра москва тільки захищає це право від злого Києва. Хоч чим насправді закінчилося обіцяне ще у 2014 році «приєднання до рф», переконливо показує досвід Донеччини і Луганщини й тамтешніх людей, котрих цинічний кремлівський «збирач земель» використовує і водить за ніс досі.