Ті, хто нині приїжджає до древнього міста над Сеймом — красеня Путивля, відразу помічають вишуканість і порядок на його центральній площі, вулицях, у парках і скверах. Ось і в ці дні, незважаючи на зимову сльоту, впадають в око чепурні й затишні квартали, охайні асфальтовані дороги, доглянуті тротуари. А ще заслуговує на увагу величний пам’ятник святому Іоанну Путивльському, який недавно встановлено на центральній площі. Про минуле, сьогодення і майбутнє Путивля «Урядовому кур’єру» розповів міський голова Валерій ВОЛКОВ.
— Валерію Валентиновичу, проходив повз пам’ятник Іоанну Путивльському, який став справжньою окрасою міста. Розкажіть історію його встановлення.
— Це цікава історія — почасти драматична, складна, але водночас піднесена, навіть небесна. На цьому місці колись стояв пам’ятник вождю світового пролетаріату. Після його демонтажу вирішили вшанувати пам’ять про людину, яка була й залишається святою, близькою нашому місту.
Про Іоанна Путивльського історичних відомостей, на жаль, обмаль. Відомо, що він був онуком святого Михайла Чернігівського, а в так званому «Любечському синодику» (ХІІІ-ХІV століть) згадується ім’я князя Іоанна Путивльського, страстотерпця і чудотворця, вбитого татарами за християн. Літописець зазначив, що князь прийняв мученицьку кончину і прославився посмертними чудесами. Вісім років тому рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви ім’я мученика Іоанна Путивльського внесено у святці. Тож містяни подумали, що це саме той святий, який повинен постійно бути з ними, захищати місто і його населення від усього лихого та неприємного. Встановили 3 жовтня Днем міста і Днем вшанування Іоанна Путивльського.
І Святий захищає нас усіх. Пригадуєте, влітку був страшенний ураган? Так ось: він оминув Путивль — хіба що зачепив одне-два дерева. А так усе цілісіньке. Навіть кукурудза вистояла, тоді як у наших сусідів вітер геть повиривав її із землі.
Також виготовили та встановили пам’ятні знаки на честь Мовчанської та Путивльської ікон Божої Матері, князя Ігоря та Ярославни, про яких колись писав Тарас Шевченко й інші діячі світової культури і мистецтва. До роботи залучали талановитих скульпторів Володимира Кореня та Олександра Забеліна, які успішно впоралися з відповідальними замовленнями. А ще затвердили новий Прапор міста, який символізує його багатолітню славетну історію. Одне слово, відбулося своєрідне духовне очищення й оновлення, які стали суспільним озоном для путивлян.
— А яка доля пам’ятника вождю світового пролетаріату, оскільки свого часу навколо зняття бронзової фігури з постаменту вирували неабиякі пристрасті?
— Так, пристрасті були, але вони закінчилися компромісним і розумним рішенням. Тритонна фігура перекочувала до Спадщанського лісу, де створено Музей партизанської слави і є алея відомих постатей. Ось там і перебуває колишній вождь, який став уособленням соціалістично-комуністичної епохи, яка назавжди залишиться у світовій історії.
Тому переконаний: через кілька десятків років цей музей у Спадщанському лісі неодмінно стане своєрідною туристичною Меккою, куди приїжджатимуть тисячі гостей. Але це вже буде після нас.
— Тобто Путивль туристське місто?
— Так. Протягом останнього часу наш невеличкий райцентр, який знаний у світі ще з древніх часів, а саме завдяки літературній перлині «Слово про Ігорів похід», щороку відвідують приблизно 80 тисяч туристів. Ця кількість неухильно зростає, хоча потенціал ще не вичерпано. Тому сьогоднішні зусилля спрямовано саме на активізацію туристичного напряму.
Першочергову увагу зосереджуємо на розвиткові інфраструктури міста, капітальному ремонті доріг, освітленні тощо. Для економії електроенергії за кошти міського бюджету закупили 40 механічних добових таймерів та енергоощадних ламп, завдяки чому оплата за освітлення міста зменшилася вдвічі.
Значний акцент робимо на ремонтуванні доріг. Навели лад на проспекті Іоанна Путивльського — від вулиці Глухівської до Кролевецької, на що витратили майже 700 тисяч гривень. Поза увагою не залишаємо жодного куточка міста. Загалом нинішнього року на дорожній ремонт спрямували 3,5 мільйона гривень, що становить 20 відсотків міського бюджету.
Щодо бюджету, назву ще одну цифру. Аби школярі мали повноцінне харчування, а освітяни зарплату, з міської казни надали 2,6 мільйона гривень.
— А інвестори, меценати, благодійники допомагають?
— Стосовно останніх, то тісно співпрацюємо зі споживчим кооперативом «Ярославна», у якому я — почесний голова, а очолює його В’ячеслав Ремньов. Ця аграрна структура постійно надає місту фінансову допомогу, підтримує багато потрібних місту починань.
Співпрацюємо з державним фондом регіонального розвитку. Так, нещодавно виготовили проектну документацію на капітальний ремонт водопровідних мереж на проспекті Іоанна Путивльського — між вулицями Білобережна та Козацька.
Розраховуємо залучити додаткові інвестиційні кошти не тільки на цей, а й на інші об’єкти, які потрібні для подальшої реалізації туристичного потенціалу.
— Які найближчі плани?
— Є інвестиційний проект — будівництво сучасного готелю, аби приїжджі могли відпочивати в комфортних умовах.
Маємо ще один несподіваний і масштабний задум — створення першого в Україні… підземного музею. Так, саме підземного музею. Адже відомо, що під Путивлем і в самому місті є древні ходи, що з’єднують місцеві храми — Мовчанський і Софроніївський, церкву Миколи Козацького.
Уже провели попередні перемовини з археологами, з допомогою і за сприяння яких розраховуємо відкрити першу частину підземних ходів. А вже потім створимо музей. Перспектива цікава, обнадійлива.
Переконаний, коли йдеться про історію й туристичний потенціал, духовний зір має випереджати фізичний.
У нашому Путивлі саме так і є.
Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Валерій ВОЛКОВ. Народився 1955 року в Макіївці Донецької області. Закінчив Донецький інститут радянської торгівлі за спеціальністю «інженертехнолог». У 1998 році в Путивлі організував перший в Україні сільськогосподарський споживчий кооператив «Ярославна», який успішно функціонує й нині. Путивльський міський голова з 17 листопада 2015 року.