Раптова серцева смерть (РСС) — нині одна з важливих і, мабуть, найбільш драматична з медичних проблем сучасного суспільства. Один з провідних фахівців вивчення цієї проблеми Нобелівський лауреат Бернард Лаун зазначав: «Кожні дев’яносто секунд протягом доби від кардіологічного захворювання раптово й несподівано помирає людина. Раптова смерть — найбільш катастрофічний вияв серцевої патології — приходить без попередження. Смерть — перший і останній вияв захворювання серця у 25% жертв. Коли пацієнти мають серцево-судинні захворювання, раптову смерть констатують у 60% випадків».

Згідно з реаліями сьогодення, РСС становить 15—20% усіх випадків ненасильницької смерті серед жителів економічно розвинених країн. Поширеність РСС серед чоловіків — 21%, жінок — 14,5%. Згідно з даними  Paris Prospective Study I (1999 р.), більшість випадків РСС (80%) зареєстровано вдома й лише 15% — у громадських місцях; 40% — без свідків.

За даними M.L. Weisfeldt, серед РСС, зафіксованих поза лікарнею, 74% зареєстровано вдома, а 26% — у громадських місцях. Відсоток тих, хто  вижив у громадських місцях, становив 34% проти 12%, якщо пацієнт переніс РСС удома.

Лікарська спільнота обмінялася досвідом

Нещодавно в Києві відбувся ХХ Національний конгрес кардіологів України з міжнародною участю, який зібрав  понад 3800 представників усіх областей та численних закордонних гостей. Одним з найважливіших  питань,  розглянутих та обговорених на заході, була проблема РСС. Лікарі України та Європи ділилися досягненнями в кардіології, проблемами та можливостями їх розв’язання. У межах  конгресу відбулася пресконференція за участі президента Асоціації кардіологів України директора ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені М.Д. Стражеска», віцепрезидента НАМН України академіка Володимира Коваленка, президента Асоціації аритмологів України професора Олега Сичова, голови підкомітету з питань охорони здоров’я Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Верховної Ради України Максима Перебийноса, заступника директора Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова доктора медичних наук Костянтина Руденка, керівника відділу профілактики та лікування невідкладних станів ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої» НАМН України доктора меднаук Миколи Копиці, члена Європейського товариства кардіологів та члена комітету освіти Європейської асоціації ритму серця (EHRA) професора Міхала Худзика (Польща).

Цікава тема зібрала в залі представників преси та медичної спільноти України. Формат передбачав відверту розмову: учасники мали змогу висловити свою точку зору щодо проблеми РСС, шляхів її розв’язання в Європі та Україні.

Відкриваючи пресконференцію, Володимир Коваленко нагадав, що, згідно зі статистичними даними, в Україні зареєстровано близько 22 мільйонів осіб із серцево-судинними захворюваннями. При цьому у структурі смертності жителів України серцево-судинна патологія становить 66,3%. Більш як половина таких захворювань спричинена раптовою зупинкою серця. На жаль, нині в Україні немає статистичних даних про кількість РСС. Створення  реєстру пацієнтів дасть змогу обґрунтовано підходити до впровадження таких технологій, як імплантація штучних водіїв ритму серця, кардіовертерів-дефібриляторів, надавати необхідні рекомендації службі швидкої та невідкладної допомоги, що допоможе забезпечити значне зменшення кількості РСС.

У Максима Перебийноса учасники пресконференції  поцікавилися його баченням ролі таких заходів, як Національний конгрес кардіологів, у розробленні стратегії розв’язання проблеми  РСС.  Максим Вікторович зазначив, що громадське обговорення питання не лише в медичних, а й у суспільних колах дасть змогу знайти її шляхи. Він оприлюднив тезу, що президент очікує на розроблення національної програми боротьби із серцево-судинними захворюваннями в Україні та підтримає її реалізацію.

Костянтин Руденко зауважив, що, на превеликий жаль, в Україні немає достатньої забезпеченості місць громадського користування спеціальними приладами — дефібриляторами, які рятують  людські життя у разі РСС. У країнах Європи цими приладами забезпечено не лише аеропорти, стадіони, великі торговельно-розважальні центри, а й зупинки громадського транспорту.

Олег Сичов додав, що з 2004 року на територію США не може приземлитись жоден літак, якщо його борт не оснащено дефібрилятором. Вдала реанімація на борту літака — 50% успіху, де персонал (бортпровідники) мають навички реанімаційних заходів.

Програма покликана допомогти пацієнтам

Професор Олег Сичов  загострив увагу на медичному аспекті розв’язання проблеми РСС: українські лікарі повинні краще виявляти пацієнтів, котрим необхідна імплантація кардіопристрою, що рятує людське життя. Нині створюють експертні центри, які лікують цю категорію хворих. Такий центр працює на базі відділу аритмій серця в Національному науковому центрі «Інститут кардіології імені М.Д. Стражеска». Там є змога імплантувати кардіостимулятори, дефібрилятори та інші кардіоприлади.

Завдання таких центрів — виявлення хворих, визначення ризиків виникнення РСС, розроблення методології  медикаментозної та хірургічної допомоги.

В українських кардіологів є певні досягнення: протягом останнього року кількість імплантованих дефібриляторів збільшилась більш ніж вдвічі, зросла кількість інтервенційних втручань для лікування аритмій, а це врятовані людські життя.

Професор Микола Копиця зазначив, що ризик РСС більший у пацієнтів, котрі перенесли інфаркт міокарда і мають складні порушення ритму. Ризик РСС у цих пацієнтів становить 33% за рік. Досить важливе вміння надавати невідкладну допомогу в Україні. Завдяки діяльності Асоціації аритмологів та Асоціаціації кардіологів  є вдалий досвід навчання навичок кардіореанімації лікарів і звичайних громадян.

Костянтин Руденко додав, що в центрі  лікування гіпертрофічної кардіоміопатії Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова досягнуто значних результатів щодо хірургічного лікування цієї патології, і за кількістю втручань центр став другим у Європі.

У Міхала Худзика журналісти поцікавились, як розв’язують проблему профілактики РСС у країнах євроспільноти. Професор зробив акцент на державній підтримці фінансування клінік, упровадженні страхової медицини, навчальних програм для лікарів у межах Європейського товариства кардіологів. Наприклад, у Польщі імплантують учетверо більше кардіостимуляторів, ніж в Україні, яка має таку саму кількість населення. Здійснюють це за фінансової допомоги держави і широкого  впровадження страхової медицини.

Наприкінці пресконференції учасники дійшли спільної позиції: задля досягнення мети щодо зниження РСС у країні необхідно зробити кілька кроків, один з яких — підтримка кардіологами та кардіохірургами ініціативи Президента України щодо розроблення та впровадження національної програми боротьби із серцево-судинними захворюваннями, проєкт якої створив Національний науковий центр «Інститут кардіології імені М.Д. Стражеска».

Ольга СРІБНА,
кандидат медичних наук,
для «Урядового кур’єра»