Згідно з проектами Бюджетного й Податкового кодексів, які внесені урядом до парламенту, передбачається збільшення ресурсу місцевих бюджетів на 39 мільярдів гривень. Про це зокрема нещодавно йшлося на семінарі-нараді голів сільських, міських, районних рад у Черкасах.
«Теперішня система місцевого самоврядування є найбільшим гальмом на шляху соціально-економічних реформ, вона вносить дисбаланс у фінансову сферу тим, що відбирає кошти у місцевих громад», — зазначила голова Черкаської обласної ради Валентина Коваленко.
Відповідно й можливості місцевих громад далеко не однакові. Так, у Христинівському районі на Черкащині, який займає 0,6 тисячі квадратних кілометрів, діють 24 сільради, проте у Черкаському і Чорнобаївському районах — удвічі більших — сільрад, відповідно, 22 і 29.
Децентралізація влади, наголошувалося на семінарі, — це децентралізація коштів. Громада заробляє кошти, тож вона й має ними розпоряджатися. Ні для кого не є таємницею, що нині для розв’язання низки життєво важливих проблем окремої територіальної громади, зокрема водопостачання, теплозабезпечення, ремонту доріг, освітлення вулиць тощо, потрібно просити допомоги «зверху», оскільки на це просто бракує місцевих коштів. Тому принцип формування бюджету «знизу» викличе зацікавленість місцевої влади в наповненні бюджету, адже діяти їй доведеться в межах зібраних бюджетних коштів: хто більше збере, той більше зможе витратити на розвиток власної території.
Як і передбачає реформа місцевого самоврядування, тепер селам додатково ще від трьох-чотирьох податків залишатимуться солідні суми, які досі йшли «нагору».
Чи потрібне при цьому ще й об’єднання сіл, тобто адміністративно-територіальні зміни? Цей аспект реформи особливо хвилює селян, адже як пертурбація з об’єднанням може поламати звичний уклад? Але з іншого боку, як вважає сільський голова з 13-річним стажем із села Паланка Уманського району Петро Кучеренко, й адміністративні зміни назріли: об’єднання сіл у громади з чисельністю не менш ніж по п’ять тисяч жителів, із сільрадою в найбільшому селі та старостами в менших, дасть змогу ефективніше витрачати кошти, бо нині у малих селах їх вистачає лише на утримання апарату сільради.
З огляду на виступи представників органів самоврядування, їхні коментарі та запитання, не всі з них до кінця розуміють механізм пропонованих реформ та методи їхнього впровадження. Поки стосовно цього виникає багато засторог. Саме для з’ясування істини, різних точок зору на проблему, зрештою ставлення до пропонованих змін і необхідні такі семінари.
Питання, які хтось вважає другорядними, для кожної громади мають життєво важливе значення. Як, приміром, функціонування дитячого садка чи фельдшерсько-акушерського пункту, ремонт дороги, будинку культури. Та й чи будуть громади реальними господарями на своїй території? У цьому селян треба переконувати. Тому дехто й нині висловлює думку: не поспішати, з’ясувати все до кінця, адже є хороша народна мудрість: сім раз відміряй, а раз відріж.
Однак заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України — керівник апарату В’ячеслав Негода був категоричний: «Зволікати з реформою ми вже не можемо. А щодо об’єднання громад, то тут люди самі мають вирішити, коли це зробити».
Зрештою, реформа місцевого самоврядування потрібна не владі, а місцевим громадам, людям.