Мало того, що від падіння гривні нині трясе ринком нерухомості, спокій тут давно вже нікому не сниться. До вересневого рішення розраховуватися безготівково і лише в національній валюті, яке нині успішно обходять, приєднався листопадовий перехід на нову систему оцінювання, через неготовність до якої в останній момент довелося відмовитися. Сьогодні нові правила оцінювання таки діють, однак проблеми, як дрова у вогонь, продовжують підкидати. Зокрема йдеться про розширення Фондом держмайна переліку документів, які подають суб’єкти господарювання для отримання сертифіката оцінювача.
Програма, якої ніхто не бачив
На підставі скарг бізнесменів Держпідприємництво запропонувало Фонду держмайна (ФДМ) визнати таким, що втратив чинність, його наказ від 10.06.2013 р. № 799. Згідно з ним ФДМ всупереч Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» самовільно розширив перелік документів. Якщо конкретно, то це стосується програми організації системи зовнішнього контролю якості.
З цим документом у автора матеріалу трапилася ціла пригода. Не знайшовши у відкритому доступі названої програми, аби у кількох словах пояснити читачам її суть, довелося зателефонувати у прес-службу ФДМ. Там замість координат фахівця, який би міг скерувати пошук або двома реченнями охарактеризувати документ (більшого не вимагалося), запропонували вступити з відомством у переписку…
Таку систему спілкування представників ЗМІ з чиновниками колишня влада довела до абсурду. Тому, як у більшості випадків, правду довелося шукати обхідними шляхами. Буквально за хвилину по телефону ситуацію пояснив старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.
— Ця програма була придумана для побудови корупційної системи, — переконаний фахівець. — Мовляв, курсів, які проходять усі оцінщики, замало. Треба оволодіти ще й спеціальною програмою. Однак оприлюднювати її ФДМ чомусь не став. Він навіть її не продає, аби залишити тільки для своїх компаній, які зможуть диктувати вартість послуг. Інші компанії, які раніше розробили подібні програми, скаржилися у правоохоронні органи, звинувачуючи чиновників у крадіжці ідеї. Якщо коротко, то вона полягає у визначенні середньої ціни об’єкта на основі порівняння кількох подібних об’єктів у цьому районі. Словом, якщо Держпідприємництво скасує самовільні вимоги Фонду держмайна, корупційна схема рухне сама собою.
Чому вимоги незаконні?
А тепер конкретно щодо суперечки двох державних структур довкола оцінювачів. У департаменті державної регуляторної політики Держпідприємництва пояснили, що за законом для розгляду питання про видачу сертифіката суб’єкту оціночної діяльності підприємець подає такі документи: заяву про видачу сертифіката за встановленою формою, довідку про оцінювачів, які працюють в його штатному складі, копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів, зазначених у довідці. І це вичерпний перелік документів. Тобто у законі не передбачена необхідність подання суб’єктом господарювання до ФДМ затвердженої та впровадженої суб’єктом оціночної діяльності програми організації системи зовнішнього контролю якості.
Посилаючись на своє рішення від 21 лютого 2014 року за № 22 «Про необхідність усунення Фондом державного майна України порушень принципів державної регуляторної політики», Держпідприємництво згідно з вимогами Закону «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (стаття 30) та, зважаючи на звернення суб’єктів господарювання, здійснила експертизу наказу Фонду держмайна за № 799. За її результатами встановлено, що «окремі норми наказу не відповідають принципам державної регуляторної політики, визначеними статтею 4 Закону «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а також вимогам статті 5 цього закону.
Далі йдуть посилання ще на три закони («Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про оцінку майна») і робиться висновок про те, що «норма наказу в частині необхідності подання суб’єктом господарювання документа, який не передбачений законодавством, не відповідає основним принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності…» Мовиться і про адекватність, збалансованість та передбачуваність регуляторної діяльності.
Насамкінець, керуючись вимогами статті 27 Закону «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Держпідприємництво вирішило «запропонувати Фонду держмайна визнати таким, що втратив чинність, наказ від 10.06.2013 р. № 799, оскільки його норми не відповідають вимогам чинного законодавства та принципам державної регуляторної політики».
У департаменті державної регуляторної політики Держпідприємництва нагадали, що це рішення підлягає виконанню у двомісячний термін з дня його прийняття. Це означає, що в разі визнання нечинним регуляторного акта, щодо якого прийнято рішення, Фонд держмайна не пізніше одного робочого дня до закінчення строку виконання рішення подає до уповноваженого органу копію відповідного акта.
Щоправда, рішення Держпідприємництва про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики може бути оскаржене протягом десяти робочих днів з дня його одержання органом виконавчої влади. Однак подання скарги не зупиняє дії цього рішення. Які кроки у відповідь зробить Фонд держмайна, незабаром стане відомо.
КОМПЕТЕНТНО
Яків МАРКУС,
експерт-оцінювач:
— Проблеми не стільки в окремих недоречностях, хоч і це важливо, як у недосконалості самої оціночної системи загалом. Насамперед це стосується оцінки державної власності, де якнайшвидше потрібно навести лад, а потім і приватної нерухомості. Оскільки сьогодні йдеться про останню, так звану масову оцінку, надходженнями від якої хочуть наповнювати бюджет і при цьому прагнуть уникнути заниження вартості, то тут треба звернутися до міжнародного досвіду. А він свідчить про те, що в світі цим займаються не оцінщики, а спеціальні державні бюро. Саме вони визначають вартість об’єкта, з якого його власник має заплатити податок. Якщо ж він не задоволений оцінкою, то може її опротестувати, самостійно найнявши оцінювача.
На моє переконання, ця проблема створена штучно. Систему оцінювання справді треба було змінювати, адже раніше майно оцінювали за сміхотворною балансовою вартістю, у якої немає нічого спільного з ринковою. Насправді ж навіть нефахівці знають, що є певний середній рівень вартості, з якого й потрібно нараховувати податкові відсотки. Щодо нарікань на недосконалість нині чинної системи оцінювання, здорожчання її процедури та подовження тривалості, то я б сказав, що заочне оцінювання, власне, таким не є. Це називається визначенням вартості.
До того ж, добре відомо, що будь-яка централізація до добра не приводить. Тому, мені здається, достатньо налагодити нормальний контроль і ввести індикативні ціни, нижче за які виходити не можна. Масову оцінку проводити за спеціальними таблицями. Приміром, Київ можна поділити на чотири зони (від центру до найвіддаленіших околиць) і для кожної визначити вартість об’єктів, з якої й брати податок. Ще раз повторюся: кого не влаштовує така система — той самостійно замовляє оцінку.