Герой України,
ректор Національного університету
біоресурсів і природокористування
Дмитро МЕЛЬНИЧУК
Народжений тринадцять років тому в нашій країні з ініціативи Героя України, ректора Національного університету біоресурсів і природокористування Дмитра Мельничука Всесвітній консорціум установ вищої освіти і досліджень у сільському господарстві (GCHERA) сьогодні став найбільшим науково-освітнім об’єднанням світу. Збираючись на свої конференції, його члени обговорюють найактуальніші питання галузі і навколишнього середовища. Тема останньої на сьогодні — VІІ — «Університети сільського господарства і наук про життя: підприємці для сталого розвитку сільських територій». У Політехнічному інституті Ла-Саль-Бове (Франція) зібралися представники майже 80 вищих навчальних закладів понад 50 країн світу, серед яких був і фундатор GCHERA та його почесний президент академік Дмитро МЕЛЬНИЧУК.
Керівники провідних університетів світу під час цьогорічної конференції в Політехнічному інституті Ла-Саль-Бове (Франція)
Найбільший університет в Європі
— Дмитре Олексійовичу, з чим ви їхали цього разу до Франції?
— З масою ідей і, як один з основних промовців, — пленарною доповіддю «Національний університет біоресурсів і природокористування України: на шляху від типового аграрного університету до університету наук про життя і довкілля». Наш університет — наочний зразок того, як у світі, що динамічно змінюється, має змінюватися освіта загалом і конкретний вищий навчальний заклад. І в цьому немає нічого дивного: за своїми показниками і можливостями НУБіП України — найбільший університет такого плану в Європі.
— Ви маєте статус довічного почесного президента консорціуму. Що, крім престижу, він дає?
— Це якраз не той випадок, коли можна говорити про «весільного генерала». Бо цей статус, який мають лише троє засновників консорціуму, котрі перші роки стояли біля його керма, — президент Університету штату Айова (США) Мартін Жишке, ваш співрозмовник і колишній декан факультету сільського господарства та садівництва Берлінського університету ім. Гумбольдта Ернст Ліндеманн, — дає право впливати на курс консорціуму. Що маю на увазі? Ну, наприклад, якщо наше дітище відійде від задекларованих завдань — зібрати позачергове засідання Генеральної асамблеї консорціуму і відсторонити діючого президента. На щастя, до таких кроків жодного разу вдаватися не довелося (хоча певний час організація переживала не найкращі часи). Більше того, генеральний директор Політехнічного інституту Ла-Саль-Бове Філіп Шоке, який два останні роки був президентом GCHERA і нині тісно співпрацює з Продовольчою і сільськогосподарською організацією (FAO) ООН, надав діяльності консорціуму нового поштовху. По суті, GCHERA, «під руку» якого віднедавна увійшла переважна кількість регіональних асоціацій університетів аграрних наук і наук про життя планети — Євросоюзу, обох Америк, Африки, Близького Сходу, Індокитайського регіону, Тихоокеанського басейну, країн СНД, Австралії та Океанії, — сьогодні виконує величезну координуючу місію. Сподіваємося, що ректор Російського державного аграрного університету ім. Тимірязєва — знаменитої «Тимірязєвки» — Володимир Баутін, який змінив пана Шоке на посаді президента GCHERA, продовжить цю лінію…
Що турбує освітянську спільноту?
— Нині GCHERA охоплює, без перебільшення, всю планету: до його складу входять кількасот провідних університетів і дослідницьких центрів. Що з того, що сьогодні турбує світову освітянську спільноту, прозвучало з трибуни конференції?
— По-перше, це необхідність реформування колишніх аграрних університетів, що передбачає насичення традиційних аграрних наук новітніми науковими досягненнями в галузі біології, генної інженерії, біосоціології, економіки, права, інформаційних і телекомунікаційних наук, наук про якість і безпеку життя та довкілля, біорізноманіття, охорони природи, біотехнології, матеріалознавства, наук про космос і клімат тощо. Саме це і обумовило зміну назви цих університетів — на університети наук про життя і довкілля, біоресурсів, природних ресурсів, природокористування тощо. Найбільш яскравими прикладами такого поєднання визнано досвід університетів Копенгагена (Данія) та Вагенінгена (Нідерланди), річний бюджет яких становить понад 3 млрд євро на рік. По-друге, було висловлено пропозиції, щоб таке реформування проходило поступово в усіх вищих навчальних закладах аграрних наук і наук про життя, починаючи з найбільших і найпотужніших університетів світу. Тобто університети — структура не застигла і повинні змінюватися з потребами часу. При цьому спостерігається градація вишів шляхом класифікації їх на університети дослідницького типу, навчально-наукові та навчально-інноваційні. Такий розподіл характерний для вишів США, Китаю та держав Євросоюзу. До речі, структура дослідницьких університетів у цих країнах має багато спільного зі структурою НУБіП України.
— Чим ці університети відрізняються?
— У дослідницьких університетах, бюджети деяких з яких сягають кількох (а то і десятків) мільярдів доларів на рік, здійснюються фундаментальні і прикладні дослідження. І це головне. Тут функціонують найсучасніші дослідницькі і навчальні лабораторії, центри, департаменти. Іншою складовою їхньої діяльності є навчання, без якого втрачає сенс сам статус університету. В цих вишах у бакалавратурі навчаються десятки тисяч студентів, а далі — через магістратуру, аспірантуру і докторантуру — готують дуже вузькопрофільних фахівців. Їх, по суті, потрібно для держави, такої, наприклад, як Україна, небагато — часом десь з п’ятдесят, та підготовка їх влітає в копієчку! Але ж без цього сьогодні не обійтися. Стосовно НУБіП України можу сказати, що ми якраз готуємо фахівців за 43 спеціальностями, а число спеціалізацій сягає кількох сотень.
Навчально-наукові університети займаються в основному прикладними дослідженнями і більше інтегровані з харчовими, техніко-технологічними, переробними і торговельними науками. Навчально-інноваційні університети практично не провадять наукових досліджень, не мають аспірантури і докторантури, тож основний вид їхньої діяльності — підготовка бакалаврів, лише близько чверті з яких продовжують навчання у магістратурі виробничого спрямування.
Взаємодія між дослідницькими і навчальними університетами та виробничими компаніями досягається створенням наукових парків, концернів, комплексів, які беруть на себе відповідальність не тільки за якісну підготовку кадрів, а й за якість та безпеку виробленої продукції, безпеку довкілля, конкурентоздатність продукції тощо. Цим в основному визначається їхній імідж та вартість навчання студентів. Говорячи про це, хочу згадати про міжнародний науковий парк «Біобезпека природокористування та якість життя», який створюється на базі НУБіП України. Вже сьогодні фінансові структури, які увійшли до складу парку, обіцяють йому досить значні кошти. Ми сподіваємося, що низка університетів і бізнесових кіл, які були учасниками VІІ Всесвітньої конференції GСHERA, долучаться до його роботи.
— Що б ще ви виділили в роботі GCHERA на нинішньому етапі його розвитку?
— Регіональні асоціації університетів аграрних наук та наук про життя, керівництво яких недавно висловило бажання увійти до складу GCHERA, ведуть велику роботу з питань глобалізації освітянських стандартів та новітніх технологій навчання. Розробляються типові програми підготовки фахівців за проектами подвійних дипломів. У нашому університеті останніми роками це стало справою звичною: ми перші в Україні розпочали підготовку магістрів з отриманням подвійних дипломів. Меморандуми про це маємо з багатьма провідними університетами світу, наприклад, Берлінським ім. Гумбольдта — колискою 22 нобелівських лауреатів, прикладних наук — Ангальт, Вайєнштефан (Німеччина), Токійським аграрним (Японія), Вагенінген (Нідерланди) та іншими.
Слід також згадати про проект глобальної інформаційно-консультативної системи для фермерів, який нині формується. Доопрацьовується питання створення при GCHERA центру міждержавної акредитації університетів аграрних наук і наук про життя та довкілля.
Не занижуючи планки
— Це, так би мовити, справи глобальні. А звертаючись до українських реалій: як вплинула негативна цьогорічна демографічна ситуація на вступну кампанію?
— Так, ситуація справді непроста. Цього року випускників загальноосвітніх навчальних закладів — потенційних абітурієнтів було на 42 відсотки менше, ніж торік. Але Україна — країна аграрна, а значить і висококваліфіковані фахівці для її агропромислового комплексу, природоохоронної сфери тощо потрібні будуть завжди. І занижувати планку ми не маємо морального права. Тож навіть такого складного року до університету на денну форму програми підготовки бакалаврів було подано понад 20 тисяч заяв, половина з них — до базового навчального закладу, а середній конкурс становив майже шість осіб на місце! Державне замовлення ми виконали в повному обсязі і великих труднощів з цим не мали. Близько 40 відсотків молодих людей, які стали студентами базового університету та його відокремлених підрозділів, — медалісти і володарі дипломів з відзнакою. Вже традиційно, що 80 відсотків нового студентського поповнення — це вихідці із сільської місцевості, і дуже приємно, що серед них багато дітей і внуків наших випускників — знаних в Україні хліборобів.
Валентин ОБРАМБАЛЬСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Дмитро МЕЛЬНИЧУК. Народився 5 листопада 1943 року в с. Марійка Жашківського району Черкаської області. Випускник ветеринарного факультету Української сільськогосподарської академії і наймолодший доктор біологічних наук в колишньому СРСР, сьогодні він — учений зі світовим ім’ям у галузі біохімії, академік Національної академії наук України і Національної академії аграрних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, премії ім. В. Вернадського, міжнародної премії «Дружба», заслужений діяч науки і техніки України, почесний президент одного з найбільших освітянських і наукових об’єднань планети — Всесвітнього консорціуму установ вищої освіти і досліджень у сільському господарстві, почесний професор і доктор кількох провідних університетів світу.
2003 року ректору Національного університету біоресурсів і природокористування України Дмитру Мельничуку присвоєно звання Героя України.
ДОВІДКА «УК»
У 1998 році до Національного аграрного університету, відомого нині в світі як Національний університет біоресурсів і природокористування України, який святкував своє 100-річчя, з’їхалися представники 40 країн світу. Тоді і було створено Глобальний консорціум аграрних університетів, а за рік в Амстердамі проведено його першу конференцію за участю понад 400 університетів та науково-дослідних установ 136 країн світу! В ході її роботи назву організації було змінено на Глобальний консорціум установ вищої освіти і досліджень у сільському господарстві (GCHERA). Основний вид діяльності консорціуму — організація щодворічних конференцій, тематика яких — регулювання найважливіших міжнародних проблем вищої аграрної освіти і досягнень, відпрацювання міжнародних стандартів з цих питань, стажування аспірантів і молодих учених у провідних ВНЗ і лабораторіях світу. Відтоді всесвітні конференції GCHERA приймали Нідерланди, США, Україна, Китай, Коста-Рика, Кенія, Франція. VІІІ конференція GCHERA пройде 2013 року в Москві.