Кавова компанія Royаl Life у Києві розпочала роботу 2012-го. До війни тут  переробляли 30 тонн сировини за місяць. У березні підприємство перемістилося на Рівненщину. І не випадково — керівник його родом із селища Демидівка на Дубенщині. Разом з виробництвом переїхало четверо працівників із сім’ями. Залучили до роботи восьмеро місцевих жителів, створивши робочі місця. Однак оскільки попит на високоякісну каву перевищує пропозицію, уже нарощують потужності й мають плани на розширення до 30 працівників. 

«Фірма спочатку продавала нові та вживані кавові машини, займалася ремонтом, сервісом та їх обслуговуванням. Потім започаткували власне виробництво кави. Та через війну змушені були розпочати все з нуля.

Нині підприємці шукають можливість дофінансування, щоб придбати обладнання для обсмажування кави. Порадив їм скористатися державною програмою підтримки релокованих підприємств. Це кредитування в державних банках під нульову ставку», — розповідає начальник Рівненської військової адміністрації Віталій Коваль, який побував на цьому виробничому майданчику.

Він зазначає, що такі підприємства — хороший приклад того, як регіон отримує економічну вигоду.

Унаслідок їхньої діяльності «Нова пошта» збільшила товарообіг на своєму відділенні в Демидівці до пів тонни завдяки відправленню кави адресатам. Відповідно зросла й кількість робочих місць у регіоні.

Загалом на Рівненщині працюють уже три кавові виробництва, які переїхали під час війни: компанія «Есмеро-Сервіс» та продавець преміальної кави ТМ Finca Coffee. Вони перевезли виробництво, складські запаси і розвивають бізнес тут.

Створені потужності не закриватимуть

Необхідну консультативну допомогу підприємці отримали в центрі економічного розвитку та релокації бізнесу, який створили при обласній військовій адміністрації. І не лише вони. Загалом на Рівненщині вже працює 34 релоковані бізнеси. Майже третина з них виготовляє меблі, бо Рівненщина всерйоз претендує на звання меблевого центру України. Тут вистачає не лише деревини, а й деревообробних потужностей, активно заходять і працюють підприємства з меблевою фурнітурою та інші супутні виробництва.

Серед релокованого бізнесу — легка та харчова промисловість. Перша евакуйована до Рівного фірма — це «Димне м’ясо від Тараса» з Києва. На новому місці розширили спеціалізацію: крім в’ялено-копчених м’ясних виробів, тепер виготовляють  і тушкованки, зокрема на замовлення Мінекономіки, овочеве соте та інший асортимент. Усю продукцію для перероблення закуповують у місцевих фермерів, каже власник фірми Тарас Парандій. Сама купувала продукцію цього підприємства в торговельних мережах міста — смачно.

У торговельному центрі «Злата плаза» вже працює відділ брендового одягу «520», який теж переїхав до Рівного з Харкова. 

Частина підприємців упевнена, що релокація навіть посприяла розвитку їхнього бізнесу. Тому якщо й повернуться після перемоги у рідні міста чи селища, рівненського напрямку закривати не планують.

«Через ситуацію з пальним логістика — ключовий чинник у цьому. Тилова Рівненщина ще у відносно виграшній ситуації, адже вона недалеко від західних кордонів, і це плюс. Адже країни ЄС, Велика Британія, США, Канада вже встановили нульове мито для українських виробників. І державна програма підтримки релокованих підприємств передбачає компенсацію витрат на логістику», — додає Віталій Коваль, який щотижня проводить зустрічі з бізнесом (місцевим та релокованим) для оперативного вирішення питань, що виникають.

Тих, хто переїхав із небезпечних територій, одразу ж беруть під опіку. Водять, показують, інформують, які площі здає в оренду Фонд держмайна. Радять, до кого звернутися, якщо оренду пропонує комерційна структура, спрямовують до галузевих асоціацій відповідно до спеціалізації. Тож чимало гарячих заявок від нових бізнесів — на активній стадії опрацювання.

Два — один на користь експорту

У травні підприємства Рівненщини наростили експорт до 52 мільйонів доларів. Для порівняння: торік у травні цей показник становив 33,4 мільйона. За кордон продають переважно місцеву продукцію деревообробки, меблі, скляні пляшки та банки, насіння соняшнику, кукурудзи, олію. Тобто для чималого сегменту виробників війна стала шансом не лише зберегти роботу, а й, як бачимо, розширити обсяги. І залучити життєдайні для пошматованої країни валютні ресурси. Від початку року обсяг експорту у країни Європи вже вдвічі перевищує імпорт, і це неабиякий позитив для нашої економіки.

І ще. Хоч би як складно було, Рівненщина одна з небагатьох областей, яка виконує й навіть перевиконує надходження до бюджетів усіх рівнів.

Від початку війни аграрії краю отримали майже мільярд кредитних ресурсів за урядовою програмою «Доступні кредити 5—7—9%». Це дало змогу вчасно засіяти зернові на не бачених досі 420 тисячах гектарів: використали кожен клаптик землі. Рівненська нива колоситься добірним зерном, що дає надію на високий урожай та продовольчу безпеку. І не лише для себе, а й для жителів інших областей.

1 липня запрацюють нові програми підтримки малого та середнього бізнесу, які анонсував Прем’єр-Міністр Денис Шмигаль. Ідеться насамперед про підтримку аграріїв. Зокрема, створення садів та тепличних комплексів. У цій справі розмір кожного гранту — 5—7 мільйонів. Другий напрям — безповоротні гранти до 8 мільйонів на створення і розвиток переробних підприємств. І не лише аграрних. Стимулюватимуть меблеве та виробництво будматеріалів, деревообробку. В обох випадках 70% грантів фінансуватиме держава, ще 30 — власні ресурси підприємця.

Насамкінець. Є й інші програми в межах великого урядового проєкту «єРобота». Ним може скористатися кожен, хто має бажання та план розпочати власну справу чи розширити бізнес. І звісно, готовий працювати по-білому, залишати додану вартість у рідній країні та сповна сплачувати податки.