Інформація про отруєння річок — наче перекличка мертвих. Тясмин, Случ, Хомора, Коник, Сула, Остер… Часом отрута виявляється такої сили, що гинуть не тільки риба, жаби, раки, а й качки, навіть бобри. Саме так сталося в Житомирській області на річках Случ та Хомора.
А днями інтернет заряснів повідомленнями про значне підвищення рівня води та зміну її кольору в річці Сула в районі Лубен. Розташований нижче за течією Національний природний парк «Нижньосульський» просигналив, що риба в межах території парку масово гине, а причиною можуть бути викиди каналізаційних нечистот внаслідок сильних злив у Лубенському та Чорнухинському районах Полтавської області.
Фахівці Держекоінспекції, які виїхали на місце, зробили такий висновок: «вода в р. Сула каламутна, темно-коричневого кольору, запах специфічний (фекальний), нафтові плями на поверхні відсутні, розчинний кисень — 0,5 мг/дм3 (норма від 4,0 мг/дм3), температура води 26,1о С. По урізу води р. Сула в межах НПП «Нижньосульський» (в межах с. Малоселецьке Оржицького р-ну Полтавської області) виявлено загиблу рибу в незначній кількості розміром від 7 см до 15 см. На частині вищевказаної акваторії виявлено явище замору риби (асфіксія). З метою контролю встановлених нормативів ГДК на вищевказаній акваторії р. Сула відібрано проби поверхневої води».
Залучили й водолазів, які обстежили акваторію в районі міського пляжу Лубен. Вони визнали, що видимість справді погана, бо вода каламутна, але загиблої риби не виявили.
Майже одночасно стало відомо про катастрофу на Острі. Ніжинська районна лабораторія моніторингу вод та ∂рунтів Деснянського басейнового управління водних ресурсів відібрала проби, аналіз яких показав перевищення гранично допустимих концентрацій (для водойми рибогосподарського призначення) заліза загального — від трьох до десяти разів, амонію — до трьох разів, фосфат-іонів — до двох разів. Вміст розчинного кисню значно нижчий допустимих рівнів.
Голова Державної екологічної інспекції Андрій Заїка на недавній прес-конференції заявив, що замори на річках у Чернігівській, Полтавській, Житомирській, Дніпропетровській, Черкаській, Сумській, Київській областях спричинені переважно природними чинниками — дощами, які змили органіку з полів у водойми, та високою температурою. Дані аналізів свідчать, що ситуація поступово покращується.
У свою чергу голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко каже, що природні чинники лише активізували ті глибинні проблеми, які обсіли наше довкілля. Вона нагадала, що з восьми мільярдів кубометрів так званих оборотних вод (тих, що були у використанні промисловості або інших споживачів) третина повертається у водойми неочищеними. Українці досі використовують фосфатні миючі засоби, що збільшує кількість фосфатів у водоймах і провокує масове цвітіння води. Забудова і розорювання прибережних смуг, вигрібні ями уздовж берегів, повсюдно розкидане сміття всіх видів — це теж залишається безкарним і знижує природну відновлювальну здатність водойм майже до нуля. Додайте сюди різні гідроспоруди (малі ГЕС тощо), які уповільнюють течію, залпові скиди з очисних споруд виробництв, каналізацій — після такого і за нормальної температури риба здохне.
На запитання «УК», чи може щось зробити інспекція крім банального відбору проб і фіксації факту катастрофи, Андрій Заїка зауважив: інспектори видали приписи органам місцевого самоврядування з вимогою впорядкувати прибережні захисні смуги. Також він наголосив, що чинні закони, норми й правила зв’язують руки ДЕІ, значно знижують її потенціал і ефективність. Тож анонсована міністром охорони природи Остапом Семераком реформа системи екологічного контролю справді на часі. Хоч ні конкретних термінів, ні деталей цієї реформи пан Заїка не назвав.
Активісти з Інтерекоцентру стверджують, що проблема не лише в дощах і температурі. Вони аргументовано звинувачують у забрудненні Сули місцеві комунальні підприємства та деякі приватні виробництва. Але відкрите за наполяганням активістів кримінальне провадження триває неквапно, що не дає шансів на його успішність.
Загальновідомо, що безкарність провокує нові злочини. Те, що немає покарань за річкові катастрофи цього літа, з-поміж них. Як і нестача в політиці держави чітко сформульованої і офіційно затвердженої мети на кшталт «забезпечити хороший стан водних ресурсів». Тож поки що говорити про світле майбутнє наших річок не доводиться.