Попри патріотичний підйом, в Україні триває повзуча русифікація. Таким є висновок аналітичного дослідження «Становище української мови в 2014—2015 роках», оприлюдненого громадським рухом «Простір свободи». Документ грунтується на даних державної статистики, соціології та моніторингу, який провели волонтери в усіх регіонах країни.
Координатор руху «Простір свободи» Тарас Шамайда зазначає, що порівняно з минулими роками зменшилася частка україномовних газет та журналів, російська мова й надалі домінує в національному теле- та радіоефірі. В прайм-тайм восьми найрейтинговіших телеканалів її частка становила 44%. До 26% зріс час «двомовних» ефірів. Торік лише 55% книг надруковано державною мовою, причому більшість із них — підручники, а імпорт книг із Росії в рази перевищує випуск книг в Україні.
— З журналами й іншими періодичними виданнями ситуація катастрофічна: торік лише 9,9% загального тиражу вийшло друком українською (у 2010 році цей показник становив 19,6), — сказав Тарас Шамайда. — Ситуація зі шкільною освітою начебто покращилася. Майже 90% школярів отримують освіту українською мовою. Але це зростання пов’язане з тим, що в цій статистиці за останній навчальний рік не враховано Криму й окупованих територій Донбасу.
Координатор проекту «Становище української мови» Олег Майданюк повідомив, що в усіх обласних центрах (крім окупованих) лише 58% закладів харчування мають українську вивіску, лише в 63% надруковано меню українською і тільки в 53% закладів персонал обслуговує україномовних клієнтів українською мовою, а в південних і східних регіонах майже завжди російською.
Голова кримського центру «Український дім» Андрій Щекун зазначає, що на окупованих територіях Криму, Донеччини й Луганщини відбувається стрімка примусова русифікація, українська мова витіснена майже з усіх сфер суспільного життя. За його словами, на Донбасі було три хвилі русифікації. Перша — на початку навчального року, коли зменшили обсяг викладання української мови і літератури. Друга — в січні 2015 року, коли у більшості шкіл українську мову перевели на російськомовні стандарти, а «Історію України» як предмет заборонили. Третя хвиля відбувається нині, зокрема батькам учнів донецької школи з українською мовою навчання повідомили про її майбутню ліквідацію.
Після російської окупації Криму на півострові фактично відбувається знищення української мови: з 400 класів залишилося близько 50. Із семи шкіл — одна гімназія в Сімферополі, куди конкурс становить 5—7 чоловік на місце. Вчителів української мови та літератури змушують пройти перекваліфікацію, а тих, хто відмовляється, звільняють. У Таврійському університеті ліквідовано факультет української філології.
Також повністю знищено періодику українською мовою. Заборонені видання «Думка», «Кримське слово», «Слово Севастополя», «Дзвін Севастополя», у редакції «Кримська Світлиця» відібрали приміщення.
Експерти запевняють, що нинішній конфлікт на Донбасі й окупація Криму стали можливими через те, що понад 20 років Україна не опиралася русифікації.
Можемо додати: не лише не опиралася, а й навіть сприяла. В редакції «УК» є цікавий документ — брошура 2009 року, випущена Харківською облрадою під назвою «Русский язык на Харьковщине. Выполняем законодательство. Сборник содержит нормативно-правовые акты, являющиеся основой для формирования и реализации культурно-языковой политики в регионе».
А ось положення документа: «Основні завдання цієї програми на 2008—2012 роки — забезпечення використання російської мови в діяльності органів місцевого самоврядування, приведення мережі дошкільних, середніх навчальних закладів за мовою навчання відповідно до потреб населення. Фінансування програми здійснюється за рахунок коштів, які щорічно передбачаються в обласному бюджеті в сумі не менш як 400 тис. грн, а також позабюджетних коштів, спонсорської допомоги та інших джерел, не заборонених чинним законодавством».
Тобто згідно з українським законодавством за кошти бюджету упродовж останніх семи років на Харківщині впроваджували російську мову.
Тим часом на підставі соціологічних досліджень активісти доводять пряму взаємну залежність між мовою спілкування, з одного боку, та підтримкою незалежності України й опірністю на російську пропаганду — з другого. Так серед україномовних українців 90% підтримують незалежність, і лише 15% з них вразливі до російських міфів. Натомість серед російськомовних — це 45% і 38% відповідно.
Ще одна причина сумного становища української мови, на думку відомого мовознавця, викладача Гарвардського університету Юрія Шевчука, — послідовна політика змішування української мови з російською.
— Мовна шизофренія — явище, яке існує, певно, лише в Україні. Це руйнує українську мову на всіх її рівнях. Адже люди, за законами психіки, репродукують ту мову, яку чують навколо себе. Почути незасмічену українську зараз складно. Відбувається те, чого завжди прагнула політика російського імперіалізму, — зруйнувати українську мову зсередини, розхитати, уподібнити до російської так, щоб самі українці «добровільно» від неї відмовлялися. Такої політики не існує в жодній європейській країні. Там не допускають, щоб у публічному просторі — на телебаченні й радіо — люди розмовляли двома мовами. Цей формат не дає можливості тим, хто любить і хоче знати українську мову, її вивчити. Адже вони постійно чують суржик, їхня свідомість поділена. В інших країнах людина може вивчити мову, сприймаючи її на слух звідусіль. В Україні натомість чуємо змішану, — каже він.
Юрій Шевчук закликає урядовців вжити заходів, щоб зробити українську мову престижною.
— Утім, перш ніж вимагати від наших російськомовних громадян мовного патріотизму, треба дати їм реальну можливість опанувати українську. Ми повинні мати мережу безкоштовних шкіл української мови. У них мають працювати талановиті викладачі, обов’язково із високою оплатою. Адже до найцікавішого предмета можна спричинити ненависть його бездарним викладанням, — вважає він.
Почати варто хоча б з того, щоб дублювати всю світову кінокласику українською мовою. Це геніально робили в Радянському Союзі — в українця, грузина, білоруса складалося враження, що весь світ говорить російською мовою. На думку фахівця, насправді з цього почати дуже легко.