Півзахисник лондонського «Арсеналу» турецького походження Месут Озіл пожертвував гроші на 219 операцій дітям з малозабезпечених сімей. «Ми з дружиною, — так пояснив свій вчинок футболіст, — оголосили перед нашим весіллям у червні 2019 року, що покриємо витрати ще на 1000 життєво важливих операцій для дітей з незаможних родин у всьому світі».
Благодійну ініціативу Месута Озіла підтримав ще один гравець англійської прем’єр-ліги півзахисник «Ліверпуля» і збірної Сенегалу Садіо Мане. «Я пережив важкі часи: голодував, працював у полі. Але тепер заробляю футболом і можу допомогти людям». Садіо Мане щомісяця надає по 70 євро кожному жителеві найбіднішого району Сенегалу, забезпечує їх одягом, взуттям, хоч міг би, як інші футбольні зірки, мати дорогі автомобілі, яхти й годинники з діамантами.
Викликає захоплення і вчинок Шейри, дочки одного з мільйонерів Індії Аджая Мунота: виходячи заміж, вона попросила батька за гроші, які він планував подарувати на весілля, спорудити 90 будинків для місцевих безхатченків. Невдовзі ключі від невеликих будиночків вручили сім’ям, які роками жили в нетрищах цього району. Більшість із них вперше отримала доступ до комунальних зручностей.
А молодята з Туреччини замість весільного застілля нагодували 4000 біженців із Сирії. У знаменний для нареченого й нареченої день вони не сиділи за святковим столом, не танцювали, а важко працювали, роздаючи їжу сотням голодних біженців. «Ми вирішили, — сказали молодята, — розпочати свою мандрівку у щасливе життя з того, щоб зробити щасливими інших людей».
Засновник Duty Free Чак Фіні, статки якого оцінюють у 7,5 мільярда доларів, за останні 30 років віддав на благодійність понад 6 мільярдів доларів. У 88 років він не має машини, літає економ-класом, живе в орендованій квартирі, носить електронний годинник за 15 доларів, віддає перевагу закусочним замість ресторанів, одягається в магазинах широкого вжитку й користується метро або таксі. Білл Гейтс назвав Чака Фіні «ідеальним зразком для наслідування, який робить добро ще за життя».
Таких прикладів можна навести багато. Заможні люди за кордоном (не беру до уваги криміналітет) активно допомагають бідним, довкіллю, братам нашим меншим. І роблять це не для піару, а щиро. Адже, на їхнє глибоке переконання, добрі справи породжують доброту в суспільстві, роблять його щасливішим.
А українці, нація, яка, за визначенням видатних представників ХVIII—XIX століть українського історика, етнографа Миколи Костомарова, політичного діяча В’ячеслава Липинського, філософа, культуролога, історика філософії та слов’янських літератур Дмитра Чижевського, завжди відзначалася демократичністю, волелюбством, емоційністю, музичністю, релігійністю, в якої переважав культ жінки й родини, толерантність до інших народів, гостинність, працелюбність, за останні два-три десятиліття стала злою, зневажливою. Тільки так можу пояснити вчинок голови однієї із сільрад на Закарпатті, який разом із директором приватного підприємства розробив схему крадіжки бюджетних коштів, привласнивши мільйон гривень, призначених на ремонт доріг. Бридкою й ганебною була й поведінка 60-річного псевдопродюсера, який, обдуривши і заманивши до себе у квартиру довірливу студентку, спочатку споїв її, а потім зґвалтував.
Нічого святого не залишилося в душах двох нетверезих підлітків на Харківщині, які жорстоко побили в під’їзді 55-річного чоловіка, а також у співробітниці Офісу генерального прокурора, яку затримали оперативники правоохоронних органів за підозрою у збуті наркотичних речовин.
Звідки це в нас? Чому замість того, щоб допомогти знедоленому, хворому, бідному, приниженому, чиновник вимагає хабар? Працівники Служби безпеки України затримали нещодавно в Києві двох керівників середньої ланки одного з вишів, які пропонували бізнесменові за мільйон доларів купити посаду керівника одного з підприємств академії. А інша чиновниця — хабар 30 тисяч доларів в обмін на валютну ліцензію НБУ.
І як правило, а не виняток, такі українці уникають покарань, бо судять їх нерідко не менш непорядні судді, які за великі суми винагороди готові забути про закон. Громадські активісти руху «Чесно» провели розслідування, під час якого встановили, що у найвищих судах України працюють 42 мільйонери, котрі зі статками ледь не безхатченків (у їхніх деклараціях у них та членів їхніх родин не було навіть власного житла) мали мільйонні готівкові заощадження та чималі земельні ділянки. В одного з латифундистів Феміди виявили 17,5 гектара землі (це майже чотири футбольні стадіони).
Найбільше — 16 суддів-мільйонерів працювали на той час у Вищому господарському суді України. По 13 та 10 — у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Вищому адміністративному суді, по двоє — у Верховному та Конституційному судах.
Висновки робіть самі.