Він любив повторювати, що наука — це його життя, а академія — не просто робота, а друга, й можливо, єдина родина. Останнє прижиттєве інтерв’ю незмінний протягом  58 років президент Національної академії наук України дав «Урядовому кур’єру» 7 липня цього року. Як відомо, вибори нового очільника і президії НАН України мали відбутися у квітні, однак цьому завадила пандемія коронавірусної хвороби, і їх перенесли на осінь. На жаль, імені свого наступника Борис Євгенович не дізнається, але важливі думки з цієї ексклюзивної розмови будуть не зайвими для розуміння того, що буде з вітчизняною наукою в майбутньому.

Цитати з ексклюзивного інтерв’ю  президента НАН України академіка Бориса Патона: «Пандемія COVID-19 показала, як неприпустимо багато ресурсів ми марнуємо  на другорядні потреби і не звертаємо уваги на головне — глобальні проблеми»: 

«Коли мене вперше обрали президентом тоді ще Академії наук УРСР, я поставив за мету зробити зв’язки між наукою та виробництвом максимально тісними. Бо вчені — не річ у собі й не річ для себе, підсумки їхньої роботи мають втілюватися у  практику, давати очевидну й відчутну користь суспільству та державі.

Цей був мій головний імператив. Спираючись на нього,  запропонував колегам там, де це доцільно, створювати й упроваджувати розробки за схемою «науковий інститут — конструкторське бюро — дослідне виробництво». Не хочу себе хвалити, але треба визнати, що цей механізм не без успіху працював багато років».

Про виклики 

«Навіть війна — не привід складати руки і чекати, доки хтось розв’яже наші проблеми. Тому науковці разом з усією країною мобілізувалися. По-перше, академія започаткувала власну цільову науково-технічну програму з проблем підвищення обороноздатності й безпеки держави. По-друге, розпочала або розширила дослідження цивілізаційного вибору України, шляхів консолідації нашого суспільства, особливостей міграційних процесів, які в ньому відбуваються, а також дослідження історії, культури, економіки українських регіонів з особливим акцентом на схід і південь. Це титанічні колективні праці у форматі національних доповідей або серійних видань, з якими може ознайомитися кожен охочий — їхні електронні версії є у відкритому доступі. Щороку наші вчені надають тисячі експертних висновків, доповідних записок та інших документів на вимогу держави. Звичайно, ми готуємо всі ці документи з розрахунком, що ними справді скористаються. Часто бачимо позитивну віддачу від цієї роботи. Це дає сили працювати далі».

Про концепцію розвитку 

«Досі академії вдавалося обстояти своє право на існування, але зазіхання на нас не припинялися впродовж усього періоду Незалежності. Переважно з боку людей, які нічого не тямлять в особливостях науки та організації досліджень. І погано розуміють, навіщо країні утримувати власну наукову галузь. 

Не менш важливо (і це моя принципова позиція) щоб НАН України безумовно зберігала за собою самоврядний статус у всіх справах, що стосуються її діяльності. Норма про це міститься і має надалі залишатись у статуті академії. У нас завжди працювало і нині працює достатньо розумних людей, які самі, не чекаючи вказівок згори або збоку, дадуть собі раду з визначенням і реалізацією дослідницьких пріоритетів, бо добре знаються на світових трендах і національних українських потребах.

Щодо решти питань можна і потрібно дискутувати, зважувати всі «за» і «проти», обирати оптимальні рішення». 

Про науку 

«Наука — це завжди відрив від якоїсь приземленої повсякденності, побутовості, це розсування горизонтів вусібіч. В одній з праць французького астронома Каміля Фламмаріона вперше з’явилася знаменита нині гравюра невідомого автора, яка, по-моєму, геніально передає суть науки: на ній зображено людину, яка зазирає за межі небесної сфери — у відкритий космос. Вона не отримує від цього миттєвої практичної користі, крім хіба суто професійного задоволення, але не може інакше». 

Про пандемію 

«Пандемія COVID-19 показала, як неприпустимо багато ресурсів ми марнуємо на другорядні потреби і не звертаємо уваги на головне — глобальні проблеми. Мені було приємно бачити, як американці успішно запустили новий пілотований космічний апарат CrewDragon і зістикували його з Міжнародною космічною станцією. Але якщо ми не забезпечимо собі виживання на Землі — а без збереження довкілля і його біорізноманіття це неможливо, — то про колонізацію ні ближчого, ні віддаленішого космосу нічого й думати. Мені здається, саме це мав на увазі британський фізик і космолог Стівен Гокінг, який вважав, що людство не встигне реалізувати плани з розселення на інших планетах, зокрема й екзопланетах, тобто поза Сонячною системою. Можливо, в цьому заховано відповідь на парадокс Фермі або, як його ще називають, велике мовчання Всесвіту. Зміни клімату, які рік у рік стають дедалі очевиднішими, переконують мене, що, схоже, пан Гокінг був недалекий від правди. Хоч як сумно це визнавати. І все-таки я за те, щоб не здаватись і шукати вихід навіть із найбезнадійнішої ситуації. Без науки ми цього виходу не знайдемо, і щодо цього не може бути двох думок».

Про бюджет

«Безперечно, є країни, чиї видатки на науку в абсолютних цифрах б’ють наш антирекорд. Але деякі з них непорівнянні з Україною територіально та за чисельністю населення. Інші ж — зовсім не ті приклади, на які нам варто орієнтуватися. Взірець ставлення до науковців — наші найближчі сусіди. Скажімо, у Польщі на науку спрямовують понад $14,5 мільярда, у Туреччині — майже $22 мільярди. Думаю, що в середньостроковій перспективі в Україні цілком можливо досягти цих обсягів видатків. Адже це відповідає національному законодавству. Нагадую, стаття 48 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» встановлює фінансування наукової галузі на рівні не нижче 1,7% ВВП з 2020 року. Нині майже вдесятеро менше. Здається, за нинішніх обставин цієї цифри вже неможливо досягти вчасно. Припускаю, що може статися щось неймовірне, що змусить нашу державу схаменутися. Життя — річ непередбачувана. Згадали ж про армію в 2014 році. До речі, 1,7% ВВП —це зовсім не захмарні видатки. Середньоєвропейський рівень становить 2—3% ВВП, в Ізраїлі — навіть 4%».

Про наступника

«Я прожив довге, насичене і цікаве життя, мав змогу працювати з різними людьми, спостерігати за тим, як їхні характери проявляються в різних ситуаціях. Досвід підказує, що на булаву найбільше заслуговує той, хто спроможний по-волячому тягти майже не підйомну ношу, ні на що не скаржачись і не хизуючись. Тобто це має бути людина, по-перше, талановита і працьовита, а по-друге, скромна і порядна. Не люблю гучних слів про патріотизм — зрозуміло, що керівник рівня президента академії наук має працювати в інтересах своєї країни».

(«Урядовий кур’єр»,
№127 від 7 липня 2020 року)

СПІВЧУТТЯ

Президент Володимир Зеленський:

«Металург, інженер, винахідник, науковець, викладач. Перший нагороджений званням Героя України. Академік. Геній. Легенда. Є багато слів, якими можна описати Бориса Євгеновича Патона. Однак немає таких слів, які повною мірою могли б розкрити масштаб його постаті.

І масштаб тієї втрати, якої сьогодні зазнала наша країна. У віці 101 року від нас пішов великий українець.

Я щиро дякую долі за те, що в житті мені випала можливість особисто поспілкуватися з Борисом Євгеновичем. Це була грандіозна особистість. Важко писати про нього в минулому часі.

Мої щирі співчуття родині та близьким Бориса Євгеновича. Вічна пам’ять!»

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль:

«Велика втрата для України. Пішов із життя Герой України та легендарний учений Борис Євгенович Патон. Людина з великої літери. Понад пів століття він очолював Націо­нальну академію наук. Подарував людству більш ніж чотири сотні винаходів. Вагомий особистий внесок і сумлінну працю Бориса Євгеновича на користь України та всього наукового світу пам’ятатиме ще не одне покоління. Світла пам’ять».

Голова Верховної Ради Дмитро Разумков:

«Щирі співчуття близьким та колегам Бориса Євгеновича Патона, який пішов із життя. Його внесок у розвиток української науки — неоціненний, і саме завдяки його невтомній праці сьогодні ми можемо пишатися нашою Націо­нальною академією наук. Його непереборний оптимізм та жага до пізнання надихали!»

Національна академія наук України з глибоким сумом повідомляє, що 19 серпня ц.р. світову і вітчизняну науку спіткала велика втрата — на 102-му році життя зупинилося серце видатного українського вченого в галузі металургії, технології металів, електрозварювання та матеріалознавства, організатора науки, державного та громадського діяча, Президента Національної академії наук України, директора Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона НАН України, двічі Героя Соціалістичної праці, першого Героя України академіка Бориса Євгеновича Патона. 

Борис Євгенович Патон народився 27 листопада 1918 року в Києві в родині професора Київського політехнічного інституту Євгена Оскаровича Патона. 

Його інженерна і наукова діяльність розпочалася 1942 року в Інституті електрозварювання, який тоді перебував на території «Уралвагонзаводу» в Нижньому Тагілі. Відтоді протягом одинадцяти років Борис Євгенович працював разом із батьком, який очолював Інститут електрозварювання. Це були роки його становлення як науковця та дослідника, а згодом і як керівника великого науково-виробничого колективу. Він продовжив і блискуче розвинув справу, розпочату батьком, із яким створив всесвітньо відому патонівську наукову школу, та 67 років очолював визнаний у всьому світі науково-технічний комплекс — Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України. 

Світове визнання Б. Є. Патон здобув своєю різнобічною та надзвичайно плідною науковою й інженерною діяльністю, прагненням спрямувати фундаментальні наукові дослідження на розв’язання актуальних проблем науково-технічного прогресу. Своїми працями він заклав підґрунтя дугового зварювання, а саме теорії автоматів для дугового зварювання, яка згодом була розвинена багатьма фахівцями в галузі автоматичного управління процесами зварювання. 

Під керівництвом Б. Є. Патона було здійснено дослідження в галузі зварювальних джерел живлення, створено процеси дугового, електрошлакового, контактного, електронно-променевого та багатьох інших процесів зварювання і споріднених технологій; виконано великий комплекс фундаментальних і прикладних досліджень у галузі статичної та циклічної міцності зварних з’єднань, їхнього опору крихким і втомним руйнуванням, працездатності в умовах низьких температур. Уперше в Україні з’явилися системи діагностики зварних конструкцій, до яких висувають підвищені вимоги безпеки експлуатації. Б. Є. Патон очолив дослідження з використання електрошлакового процесу для поліпшення якості металів і сплавів, унаслідок чого з’явився принципово новий напрям у металургії — електрошлаковий переплав і лиття. Технології, розроблені під його керівництвом, успішно працюють на землі, під водою і в космосі. Борис Євгенович запропонував використовувати методи зварювання для з’єднання живих тканин. 

У 1962 році Б. Є. Патон був обраний президентом Академії наук УРСР (нині Національна академія наук України). Глибоке розуміння ролі науки в суспільстві, її цілей і завдань, високий міжнародний авторитет ученого, відданість науці, невичерпна енергія та високі моральні якості, активна громадсько-політична діяльність, досвід керівництва великими науковими колективами стали визначальними аргументами в обранні Бориса Євгеновича на посаду президента академії. Відтоді він протягом 58 років очолював цю провідну наукову організацію України. 

На відповідальному посту президента НАН України ще більше розкрився його талант організатора науки. За участі Бориса Євгеновича Патона розроблено нову структуру академії наук, її новий статут, спрямований на найраціональніше використання наукових сил і засобів, їх концентрацію в розв’язанні найважливіших фундаментальних та прикладних наукових проблем, що мають важливе значення для економіки країни, створено десятки нових інститутів та організацій, що розвинули і поглибили дослідження в пріоритетних наукових напрямах. 

Виняткові здібності Бориса Євгеновича як лідера, ученого й організатора виявилися у драматичні дні трагедії на Чорнобильській АЕС. Колективи багатьох інститутів Академії наук УРСР, її президія вже з перших днів працювали над ліквідацією наслідків цієї катастрофи. 

У роки незалежності України Б. Є. Патон багато зробив для збереження і примноження потенціалу вітчизняної науки, розгортання нових наукових напрямів, необхідних для розбудови незалежної європейської держави, її економіки, науково-технічної, освітньої, соціально-культурної сфер, зміцнення обороноздатності держави. 

Б. Є. Патону належить значний внесок у розвиток міжнародного наукового співробітництва України, входження вітчизняної науки до європейського і світового наукового простору. За його ініціативи в 1993 році створено Міжнародну асоціацію академій наук (МААН), що об’єднала національні академії 15 країн Європи й Азії. Протягом майже чверті сторіччя Борис Євгенович був незмінним президентом цієї асоціації. 

Б. Є. Патона неодноразово обирали до складу вищих органів державної влади Радянського Cоюзу й України. Він був керівником та членом багатьох важливих комітетів і комісій. Обіймаючи високі посади, Борис Євгенович плідно працював з глибоким почуттям особистої відповідальності перед державою, народом та власною совістю. 

Борис Євгенович Патон продовжував працювати до останніх днів свого життя. Його життєвий шлях — взірець відданості улюбленій справі, науці, Україні. Усі, кому пощастило спілкуватися з Борисом Євгеновичем, знали його як надзвичайно творчу особистість, мудру, глибоко порядну і доброзичливу людину з фантастичною енергією, жагою до праці, гострим аналітичним розумом, теплим гумором і високою людяністю. 

Всесвітньо визнаний учений, взірець дослідника, видатний організатор науки, справжній син українського народу — світла пам’ять про Бориса Євгеновича Патона назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав і працював з ним. 

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам, учням Бориса Євгеновича. 

Президія Національної академії наук України

Сумуємо за великою людиною 

Антикризова рада громадських організацій, Український союз промисловців і підприємців, Об’єднання організацій роботодавців України висловлюють глибокий жаль з приводу смерті видатного вченого нашого часу, беззмінного президента Національної академії наук України, Героя України та великого друга промислової спільноти Бориса Євгеновича Патона. 

Його внесок в науку був безцінним: Б.Є. Патон — автор понад 1000 публікацій, 20 монографій, більш як 400 винаходів. Звання Героя України він отримав з формулюванням «за самовіддане служіння науці, визначні досягнення в галузі зварювання та спеціальної електрометалургії». З 1953 року Б.Є. Патон очолював Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона. 

Усе своє життя він присвятив розвитку Національної академії наук України, продовжуючи боротися за неї в останні роки хронічного зниження фінансування. Борис Євгенович був палким прихильником тісної співпраці наукових установ з промисловим середовищем: НАНУ і УСПП діяли на основі меморандуму про взаємну підтримку, проводили спільні конференції вчених та виробників, сприяли укладенню контрактів між ними. 

Борис Євгенович був людиною яскраво вираженої громадянської позиції, його в суспільстві вважали незаперечним науковим та моральним авторитетом. Такі люди є справжнім національним надбанням, його відхід у вічність — непоправна втрата. 

Висловлюємо щирі співчуття усім рідним, близьким та колегам Б.Є. Патона, сумуємо разом. Завжди пам’ятатимемо велику і світлу людину! 

Промисловці,
підприємці,
роботодавці

 Прощання з Героєм України, видатним українським науковцем, державним та громадським діячем, президентом Національної академії наук Борисом Євгеновичем Патоном відбудеться у суботу, 22 серпня 2020 року з 10 години 15 хвилин до 12 години, в клубі Кабінету Міністрів за адресою вулиця Інститутська, 7.

Поховання відбудеться того ж дня на Байковому кладовищі у місті Києві.