Якось у дитинстві мені довелося скуштувати місцевого кавуна з Черкащини. Запам’яталася й назва сорту — вогник. Кармінно-червоний, соковитий, ніжний, до запаморочення солодкий. Його аромат відчуваю й досі як найяскравіший спогад дитинства. Вирощували ті кавуни тоді в Золотоніському та колишньому Чорнобаївському районах.

На жаль, зі збільшенням виробництва цієї ягоди в південних регіонах країни, зокрема на Херсонщині, культивувати баштанні культури, крім гарбузів та кабачків, у Шевченковому краї майже перестали. Кажу «майже», бо окремі ентузіасти цієї справи таки залишилися. Хочеться згадати тут зокрема покійного завідувача літературно-меморіальним музеєм І.С. Нечуя-Левицького у Стеблеві Сергія Хавруся, який не раз пригощав журналістів величезними «херсонськими» кавунами, вирощеними власними руками на своїй присадибній ділянці. Сергій Левкович усе припрошував: «Скуштуйте рожевої радості!» Були й інші любителі, які не цуралися кавунярства. На жаль, ідеться радше про винятки, а не правило.

Змінюючи продовольчі акценти

Проте нині на Черкащині спостерігаємо сплеск баштанництва. Очевидно, пов’язано це не тільки зі шкодою, якої завдали російські окупанти родючим землям Херсонщини, Одещини та інших регіонів, а й зі зміною клімату, зокрема підвищенням температури повітря. Як зауважив недавно начальник військової адміністрації Ігор Табурець, в області нині саджають більше таких культур, як лохина, чорниця, виноград. Борщовий набір збільшився на 10—15%, і саме Черкащина може видавати щороку їх до 350—380 тонн. Аграрії області змінюють продовольчі акценти, щоб максимально забезпечити потреби ринку. Сприяє такій переорієнтації й передбачена державна підтримка від Міністерства аграрної політики та продовольства. Її надають усім, хто береться вирощувати не типові для областей плодово-ягідні та овочеві культури, якими раніше повністю забезпечував південь.

Півтори тисячі гектарів земель фермери області віддали під кавуни. Це вдвічі більше, ніж торік. Знайшлися й фахівці з кавунярства. Приміром, агроном В’ячеслав Кислицин, працюючи на Херсонщині, в Олешківському районі, набув чималого досвіду у вирощуванні баштанних. Однак окупанти стали на заваді улюбленій справі. Переїхав на Черкащину. На одному із сільгосппідприємств запропонували посаду агронома. Зрозумів, що й тут можна одержувати неабиякі врожаї. Ось тільки потрібно враховувати певні кліматичні особливості. Зокрема різницю нічної та денної температур. Разом з колегами підібрав насіння відповідних гібридів. Засадили ними майже 10 гектарів на площах, де торік вирощували цибулю.

Баштанництво в нових умовах видалося справою непростою. Довелося експериментувати з технологією та сортами. Та й дозрівають ягоди на Черкащині не всі одразу, як на Херсонщині, а тому доводиться збирати урожай вибірково. Однак усі труднощі, впевнений фахівець, тимчасові. Тут можна й треба збирати високі врожаї баштанних культур. Та й першого успіху вже досягнуто. Хоч урожайність поки що далеко не найвища, ягоди нині видалися на славу. За попередніми оцінками, їх уродило майже 500 тонн. Потроху відвантажують у торговельну мережу. Мають де й зберігати вирощене. Щоб плоди доїхали до споживачів свіжими, температуру у сховищі підтримують не вищу за 14 градусів.

«Змінюватимемо схеми висаджування, можливо, окремі площі засіватимемо насінням просто у ґрунт, а на інших будуть саджанці. На частині посівів застосуємо краплинне зрошування, — ділиться планами агроном. — Є в арсеналі ще чимало ідей, які можна застосувати».

Соковиті, екологічно чисті

Як вважає директор фермерського господарства із села Хрущівка Дмитро Соломаха, через окупацію, трагедію на Каховській ГЕС та інші несприятливі чинники, нині втрачається  культура вирощування овочів і баштанних, зокрема кавунів. Важко буде відновити обсяги на землях Одещини, як і налагодити на інших землях, зокрема й на Черкащині. Однак завдяки наполегливості та професійності черкаських аграріїв перші кроки в цьому напрямі на Золотоніщині дають надію на власні овочі й баштанні культури. Перший урожай соковитих уже одержали й у Хрущівці, що додає оптимізму місцевим аграріям. Думками про розвиток галузі фахівець поділився на одному з інтернет-сайтів.

Однак інший господар — Руслан Кармоліта із Звенигородського району, який узявся вирощувати кавуни, дині, перці, баклажани, — впевнений в успіху. Перший урожай його дуже порадував: кавуни вродили великі, соковиті, солодкі, від 7 до понад 21 кілограма, та й нітрати в них не перевищують найжорсткіших стандартів, що засвідчила лабораторна перевірка.

Розпочавши із дружиною сімейний бізнес, партнери постійно навчаються, де тільки можуть, запозичують передовий досвід. Хоч і має Руслан вищу освіту, як і його дружина Леся Миронюк, не цурається спілкування з визнаними фахівцями. Враховують стан ґрунтів під городиною, підживлюють рослини необхідними добривами. Насіння пророщують у теплицях. Під час вегетації стежать, щоб стебла були здоровими й міцними, борються із захворюваннями та шкідниками, видаляють надлишкові плоди, щоб решта краще розвивалася. Основами ж технології вирощування херсонських кавунів допоміг оволодіти Раміль із Туреччини, з яким спілкувалися в Херсоні.

І хоч поки що сім’я вирощує городину всього на двох гектарах, мріє значно розширити площі, щоб і на Черкащині було вдосталь своїх соковитих кавунів, духмяних динь, баклажанів і ще багато того, що дає дбайливо доглянута грядка.

На ланах Черкащини цього року порівняно з попереднім збільшили площі під городиною на 22%. Нині її вирощують на 23 тисячах гектарів. У наступні роки, вважають фахівці, цілком можливо значно збільшити обсяги виробництва городини загалом і баштанних культур зокрема.