ЗАКОНОДАВСТВО
Процедура розірвання шлюбу спростилася
Головний спеціаліст департаменту у справах цивільного захисту громадян Укрдержреєстру Олександра Падучак зазначила, що суспільство невпинно розвивається і це потребує постійного врегулювання та вдосконалення відносин між людьми. Поширюється це і на сферу сімейних стосунків, реформування якої також стало на часі. Посадовець нагадала, що 27 липня 2010 року був прийнятий Закон «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Він вніс низку змін до Цивільного, Сімейного, Цивільно-процесуального кодексів, а також Закону «Про нотаріат». Новітні норми цього закону стосуються, зокрема, порядку розірвання шлюбу.
Віднині достатньо рішення суду
Пані Падучак наголосила, що рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, є остаточним документом, який підтверджує цей факт. А отже, людям не треба йти до відділу реєстрації актів цивільного стану з цим рішенням, аби його зареєструвати. Ці зміни зафіксовані віднині у Сімейному кодексі, де зазначено, що у разі розірвання шлюбу судом він стає недійсним у день набрання чинності рішення суду. Тож, як бачимо, процедура відчутно спростилася.
Перед тим, як внести зміни до вітчизняного законодавства, фахівці вивчали досвід інших європейських країн (Німеччини, Франції, США, Польщі, Румунії, країн Балтії, Білорусі, Узбекистану та ін.). Тому за їхнім досвідом, нині український суд сам направляє до відділу реєстрації актів цивільного стану належні документи, аби їхні працівники внесли відомості до держреєстру та зробили позначку в актовому записі про шлюб.
— На запитання людей: «А як же штамп у паспорті про розлучення?», ми відповідаємо: «Якщо вам потрібна позначка про те, що ви не перебуваєте у шлюбі, маєте звернутися до відділу реєстрації актів цивільного стану. Проте віднині це — не обов’язково, лише за бажанням громадянина».
Враховуватимуться права засуджених
Фахівець також повідомила, що відбулися істотні зміни у процедурі розірвання шлюбу з особою, позбавленою волі. За законодавством, яке залишилося Україні у спадок ще з радянських часів (з Кодесу про шлюб та сім’ю 1969 року), раніше дружина засудженого на понад 3 роки чоловіка могла розірвати з ним шлюб в одно?осібному порядку. За старим Кодексом шлюб в односторонньому порядку можна було також розірвати, якщо один із подружжя був визнаний зниклим безвісти або недієздатним. Проте за двома останніми підставами особа і справді не може впливати на таке рішення, бо вона або не може чітко сформулювати свою волю, або через свою відсутність.
Проте людина, позбавлена волі, може і часто має бажання висловити власну думку щодо розлучення. Але до останнього часу законодавство надавало пріоритет тільки другому з подружжя і визнавало лише його волю. Засуджена особа також не мала права бути ініціатором розлучення. До того ж, сучасним фахівцям незрозуміло, чому доленосна межа встановлювалася саме на термін у три роки позбавлення волі. Якщо засуджений отримував саме такий чи більший термін, він уже не міг реалізувати певні свої права.
Нині ж внесені зміни до Сімейного кодексу, за якими не має значення, на який термін засудженого позбавляють волі, для того, аби він міг ініціювати розлучення. Якщо є згода обох сторін та в них немає неповнолітніх дітей, розірвання шлюбу може бути зареєстроване у відділі реєстрації актів цивільного стану. У суді позбавленого волі може представляти уповноважена ним особа.
Якщо ж засуджений не дає згоду на розірвання шлюбу, а дружина таки хоче з ним розлучитися, вона подає заяву до суду, і тільки суд вирішить, як бути з ними далі.
Олександра Падучак наголосила, що всі згадані вище зміни є реальним вдосконаленням чинного законодавства, яке регулює порядок розірвання шлюбу, та наближають його до європейських стандартів.
Зміни у законі не вплинуть на кількість розлучень
Психолог Тіна Берадзе повідомила, що, на жаль, Україна нині перебуває в лідерах серед країн Європи за кількістю розлучень. Причини у нас такі самі, як і в багатьох інших країнах: фінансові, особистісні, соціальні. З досвіду роботи фахівець зауважила, що за психологічними відчуттями, розлучення перебуває на другому місці за стресовістю після смерті близької людини. Проте кількість розлучень у країні відчутно не зменшується. Найчастіше пари розходяться на третьому або сьомому році спільного життя.
Олександра Падучак поінформувала, що за даними відділу реєстрації актів цивільного стану (сюди не включені дані щодо судових рішень) у 2011 році зареєстровано 62 тисячі розірваних шлюбів, або вдвічі менше, ніж у 2010-му. Якщо говорити про статистику по областях, то найбільше розлучень зафіксовано у Донецькій (11% від усіх розлучень), Дніпропетровській (9%), Києві (5%), Харківській та Одеській областях. Найменше – у Севастополі, Закарпатській, Волинській, Тернопільській та Рівненській областях.
Відповідаючи на запитання, чи не призведе спрощення процедури розлучення до збільшення самої кількості розірваних шлюбів, психолог зауважила, що, напевне, ні. Адже якщо люди вирішили більше не бути разом, навряд чи їх відверне від цього навіть затяжна паперова тяганина. А Олександра Падучак додала, що з процедури просто прибрали зайве. Адже мається на увазі, що колишнє подружжя вже побувало в суді та розірвало свої стосунки. Є офіційне рішення суду про анулювання шлюбу. Раніше на людей накладалося додаткове навантаження йти з отриманими документами до відділу реєстрації актів цивільного стану, аби там це рішення зареєстрували. Віднині ж реєстрацією документації займатимуться державні установи.