Днями у театрі імені Івана Франка відбулось нагородження школярів, студентів та вчителів — преміантів ХVІІІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика.
Цей конкурс проводиться щороку та існує виключно завдяки українцям-меценатам з України та з-за кордону. Підтримав цей конкурс цього року й Президент України та чимало політиків. Адже він популяризує українську мову, робить її модною, і сприяє тому, аби мову вчили, любили та шанували. Бо, як слушно зауважила Ліна Костенко, «нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову». Під час вручення премій український поет і видавець Іван Малкович наголосив на важливості таких конкурсів та особистості засновника конкурсу Петра Яцика, українця із Канади, який з простого будівельника виріс до будівничого Української держави. «Він допомагав багатьом українцям і давав стипендії сотням дітей з України, аби вони навчались у Кембріджі, Оксфорді, американських і канадських університетах та зміцнювали Україну», нагадав він.
Багаторічний меценат конкурсу Іван Крулько зауважив: «Сьогодні вкрай важливо говорити мовою гідності, а не мовою окупанта, і не піддаватись на переконання, що російська — це «зручно». Бо це «зручно» зараз нам дуже дорого коштує», додавши, що саме конкурсанти є тими форпостами від окупанта по всій Україні. Український поет Дмитро Павличко, який стояв у витоків створення конкурсу, поділився з конкурсантами своїми новими віршами про мову та закликав їх українізувати Україну, бо «ми, як нація, починаємось з мови» і «не має бути так, що українці повертаються на українську як соняхи на світло».
Поділилась своїми враженнями від конкурсу і преміантка конкурсу Яцика, студентка 4 курсу Прикарпатського університету імені Василя Стефаника Ірина Бородайко: вважаю, цей конкурс дуже важливим. Беру у ньому участь уже втретє. Починала зі школи з заохочувальної премії. У 2014-му виборола перше місце, у цьому році — третє. Знаєте, коли 4 — 6 років тому я приїжджала до Києва, то на українську мені відповідали переважно російською. Зараз ситуація змінилась і це радує і разом з тим засмучує. Бо українська мова в Україні — це те, що має бути апріорі у повсякденному житті, а не бути чимось надзвичайним і ставитись «під питання».
Володимир ЗАЇКА,
«Урядовий кур’єр» (фото автора)