Всеукраїнського розголо­су набула історія, що трапилась у селі Стара Олександрівка Пулинського району Житомирщини, де двоє братиків віком 8 і 9 років напилися самогону до непритомності. Серед дорослого населення ситуація ще гірша, що засвідчують регулярні повідомлення з різних куточків країни про скоєні у стані алкогольного сп’яніння злочини.

Позитивна статистика і погана поліція

За інформацією, яку надала пресслужба Головного управління національної поліції в Житомирській області, правоохоронці активно протидіють порушенням в алкогольній сфері. За вісім місяців цього року складено 12 634 протоколи, що майже на 20% більше, ніж за відповідний період торік. Виявлено й вилучено 4,2 тисячі літрів самогону, 8,6 тисячі літрів браги, 307 самогонних апаратів. На правопорушників накладено 375,9 тисячі гривень штрафів, що на 15,9% більше, ніж за вісім місяців 2018 року.

Насправді левова частка протоколів стосується розпивання спиртних напоїв та появи у громадських місцях у стані алкогольного сп’яніння. Це аж 8894 випадки, що майже на 20% більше, ніж за відповідний період торік. Отож у боротьбі із зеленим змієм дедалі частіше перемагає підступний спокусник, бо п’яні на вулицях — це наслідки, а не причини біди.

Судячи з поліцейської статистики, найбільше порядку з реалізацією алкогольних напоїв у магазинах і кафе. Тут за вісім місяців цього року складено лише 16 протоколів на порушників. За зберігання самогону притягнуто до відповідальності аж 3021 громадянина (у цей період торік було лише 2530), за придбання самогону — 384, за самогоноваріння для збуту отриманого продукту — 221 горе-бізнесмена.

Неважко підрахувати, що в області щомісяця виявляють у середньому 28 підпільних мінігуралень. Якщо рівномірно розподілити цю кількість між 23 районами та п’ятьма містами обласного значення, що є на Житомирщині, то вийде по одному на місяць на кожну адміністративну одиницю.

Проте ні для кого не секрет, що у будь-якому великому селі існує принаймні кілька точок, де можна придбати «вогняну воду» домашнього виробництва, що дає підстави для звинувачень поліції у незадовільній роботі. У містах ситуація не набагато краща, бо хоч більшість шанувальників оковитої віддають тут перевагу казенній продукції, у неї завжди є альтернатива, гірша за якістю, але привабливіша за ціною.

Безкарний «підпільник Кіндрат»

Чимало співвітчизників щиро переконані, що виробництво самогону для власних потреб в Україні не заборонено законом. Насправді все навпаки. Ст. 176 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) «Виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення» встановлено штраф за це від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 51 до 170 гривень. Норми цієї статті стосуються тільки правопорушень «без мети збуту».

Натомість для покарання тих, хто жене самогон і клепає самогонні апарати на продаж, у кодексах — ні в Кримінальному, ні в КУпАП — жодної спеціальної статті! Отож на практиці власників підпільних мінігуралень, у яких інколи знаходять промислові обсяги товару, притягають до відповідальності за ст. 164 (примітка 16) КУпАП «Заняття забороненими видами господарської діяльності». Покарання за це становить від 100 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 1700 до 8500 гривень.

Суди зазвичай застосовують найнижчу ставку покарання, бо правопорушники, як правило, безробітні або соціально незахищені, на утриманні яких кілька малолітніх чи неповнолітніх дітей. Однак гуманізм до самогонників обертається лихом для сотень родин, де є залежні від алкоголю, яким за доступною ціною і в будь-який час дня і ночі торгують ті, хто наживається на чужій біді.

Лише у разі отримання доходу у великих розмірах (понад тисяча мінімальних доходів громадян, тобто більш як 17 тисяч гривень) або притягнення впродовж року до повторної відповідальності за ст. 164 (прим. 16) штраф зростає до меж від 500 до 2 тисяч мінімумів доходів громадян. Однак під час покарання за самогоноваріння прибуток від забороненої господарської діяльності обрахувати складно, бо офіційної ціни на домашній первак немає, а завдяки аргументованим доводам здібного адвоката витрати на сировину та інші «виробничі цілі» стають золотими.

Найгірше, що, на відміну від кримінально караних злочинів, в адміністративних правопорушеннях надзвичайно складно отримати ордер на обшук приватного домогосподарства чи міської квартири. Тут не допоможуть навіть десятки заяв дружин схильних до пиятики чи рідних тих, хто несе все зароблене «підпільникам Кіндратам». Отож правоохоронці змушені шукати можливості для відкриття кримінальних справ про нібито крадіжку, розбій чи інший злочин, щоб отримати ордер на обшук та припинити діяльність зазвичай всім відомої точки, де наживаються на чужій біді й чинять зло всій громаді.

Дива алкогольного «поля чудес»

Найбільше дивує, що ліберальне ставлення законодавців до тих, хто займається забороненими видами господарської діяльності (ст. 164, прим. 16), у вітчизняному законодавстві поєднується із жорсткою відповідальністю за порушення порядку провадження господарської діяльності (ст. 164 КУпАП). Тут покарання — від 1000 до 2000 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, воно загрожує конфіскацією «продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок адміністративного правопорушення». Мимоволі закрадається підозра, що, на відміну від самогонників, які масово споюють українців, однак не складають конкуренції представникам бізнесу у Верховній Раді, торгівля без ліцензії чи будь-який інший дозволений вид господарської діяльності, яким хтось ризикне займатися без офіційної реєстрації, для законодавців набагато страшніше зло.

Аналогічна ситуація із продажем алкоголю з рук. У разі торгівлі легально виробленими підакцизними напоями — від пива до вина і горілки — карають штрафом від 200 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією предметів правопорушення та отриманої виручки (ст. 156 КУпАП). Натомість за реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв встановлено штраф від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією лише підозрілого питва, а не виручених від його продажу коштів (ст. 177, прим. 2 КУпАП).

Воістину «поле чудес» по-українськи, де найважчий злочин — продаж із рук легальної горілки (штраф від 3400 до 10 200 гривень), потім самогону (штраф за нелегальну господарську діяльність, яку ще потрібно довести, від 1700 до 8500 гривень). А за торгівлю завідомо небезпечними для здоров’я фальсифікованими алкогольними напоями, про сумнівне походження яких необачний покупець може навіть не підозрювати, карають штрафом від 340 до 1700 гривень. І в останньому випадку в законі немає уточнення про «продаж із рук», що урівнює відповідальність бабці з базару, що торгує з-під поли, і магазинчика, куди сумнівний товар можуть завозити маленькими партіями по кілька разів на день у міру його реалізації.

Чи вдарить грім?

Зрозуміло, що згадувані в цій публікації норми закону ухвалювали ще у часи, коли за кришування влади харчовий спирт, нібито витрачений на виробництво розчинів для миття скла або інші технічні цілі, розливали на горілку. Однак дивує, що ситуація, коли карають за знайдену в хаті півлітру самогону для власних потреб, однак немає дієвих і юридично бездоганних заходів впливу за товарне самогоноваріння і реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв, досі незмінна. Без внесення давно вже потрібних коректив поліція ще довго залишатиметься поганою, а торгівля фальсифікатом і самогоном — непереможною.