"Селища будуть, але не міського типу"

Інна ОМЕЛЯНЧУК
9 серпня 2023

Три роки Україна живе з новим адміністративно-територіальним устроєм: маємо 1469 громад та 136 районів. Утім, меж досконалості децентралізації немає, про що свідчить досвід Польщі, реформу самоврядування в якій визнано найкращою в Європі.

Територіальне утворення «селище міського типу» звучить як радянський анахронізм, чи не так? Та найголовніше, що за цією назвою стоять цілком конкретні фінансові ресурси. Приміром, освітня субвенція, яку отримують наші територіальні громади. Формула її обрахунку передбачає певні критерії, головний з яких — середня наповнюваність шкільних класів. Якщо в сільських громадах це 11 дітей, то в містах та селищах міського типу, які досі прирівнювали до міст, середня наповнюваність має бути 16,5 школяра.

Голова Млинівської територіальної громади на Рівненщині Дмитро Левицький загострив увагу на цій темі ще 2019-го на добровільному етапі реформи децентралізації («УК» розповідав про це в матеріалі «Ласкаво просимо до… офшору» від 17 травня 2019 року). Річ у тім, що на освіту, культуру і соціальний захист ця велика громада тоді витрачала до… 80 відсотків свого бюджету! Однією з головних причин було те, що жителів селища Млинів вважали міськими жителями (селище ж міського типу).

Деякі селища тепер можуть стати селами. Фото Володимира ЗАЇКИ

Місцевий «офшор» діє

Ось і втрачали і в освітній, і в тодішній інфраструктурній субвенції (першопрохідці децентралізації отримували від держави такий «пряник»). 

Тоді Дмитро Левицький вигадав спосіб збільшити кількість сільського населення. У власній хатині в селі Добрятин запропонував зареєструватися всім охочим розвивати власний бізнес на території Млинівської громади. Ще й кардинально знизили місцеві податки: лише один відсоток мінімальної зарплати або ж прожиткового мінімуму (залежно від обраної форми господарювання) підприємці тут платять і досі — такий собі рукотворний «офшор». Хтось називає позицію голови популістською чи не виваженою. Але в тій хаті нині зареєстровано 300 осіб-підприємців. І законодавство цього не забороняє. 

А що з того громаді, запитаєте? «Так, ми дещо збільшили кількість сільського населення. Але йдеться радше про привернення уваги до проблеми, яка вже постала на повний зріст не лише в нашій громаді. Особливо ж питання освітньої субвенції загострилося з війною: її вже двічі урізали», — розповідає Дмитро Левицький, який і нині очолює Млинівську громаду.

Селище, село чи місто?

Відповідно до ухваленого 28 липня Закону№ 8263 «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою» тепер усе змінюється. Щоправда, лише через три місяці з дня його опублікування. Селища міського типу автоматично стануть або селищами зі статусом сільського населеного пункту, або ж і взагалі селами: встановлено чітку класифікацію відповідно до кількості населення. Так, у селищі має проживати від 5 до 10 тисяч жителів. Населені пункти, де їх менш ніж п’ять тисяч, автоматично стануть селами. Натомість на статус міста може претендувати селище, в якому є понад 10 тисяч жителів та наявна відповідна інфраструктура (приміром, на Рівненщині таких нині немає).

Що ж зміниться для територій, які перейдуть у статус сільських? «Цілком імовірно, що освітньої субвенції ми отримаємо трохи більше. Адже, приміром, у поліських громадах, де традиційно висока народжуваність, наповнюваність класів навіть вища від розрахункової, тож ці кошти раніше були й у надлишку. А в південних народжуваність невисока, від початку війни вона ще більше знизилася, а чимало дітей узагалі виїхали за кордон. Де нам ту розрахункову наповнюваність, та ще й з акцентом на сільських дітей, було взяти?» — каже голова Гощанської громади Микола Панчук.

І додає: освітню субвенцію від початку війни урізали вже двічі — й торік, і цього року. Він, як і більшість колег, поставився до цього з розумінням: війна вимиває ресурси з країни. Тож оптимізували кількість закладів освіти, скасовували надбавки за престижність учительської праці. Але голови громад тривожаться, щоб потім не довелося вдень зі свічкою вчителів шукати! Сподіваються, що зміна статусу населених пунктів бодай якось вирівняє ситуацію з освітньою субвенцією.

Реформа ревізії не підлягає

Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан наголошує й на інших важливих аспектах закону №8263, які лобіювала асоціація:

«Оновлена класифікація населених пунктів — не єдине, що змінює цей закон. Скажімо, Волинська та Вінницька ОВА сьогодні, у воєнний час, офіційно звернулися до уряду з проханням внести зміни до Перспективного плану формування територій громад. Мовляв, якщо частину однієї громади приєднати до іншої, буде зручніше бізнесу, що має там землю. Зміна меж громади має бути виключною компетенцією місцевого самоврядування, ми на цьому наполягали, і тепер це записано в законі. Адже громади неабияк збентежені, коли питання вирішують за них, але без них. Наша реформа децентралізації успішна, і це зафіксовано в міжнародних документах. Тому нинішній адмінтерустрій має функціонувати без жодної ревізії щонайменше  п’ять-сім років. Лише тоді можна робити необхідні (якщо вони справді необхідні) зміни, але після поглибленого аналізу питання та його публічного обговорення».

ДО РЕЧІ

За інформацією ОВА, приблизно 20 населених пунктів Рівненщини змінять статус. Так, вісім селищ міського типу стануть селами (Рафалівка Вараського району, Демидівка та Смига Дубенського, Оржів та Мізоч Рівненського, Клесів, Томашгород та Степань Сарненського), решта — селищами. Зокрема Квасилів, що в Рівненській громаді, Зоря Рівненського району та Рокитне на Сарненщині. Селищами можуть стати й два міста — Дубровиця та Корець, де вже немає 10 тисяч жителів. Хоча раніше повідомляли, що міста не понижуватимуть у статусі, до того ж Дубровиця та Корець мають статус міста історично.



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua