ЗНАЙ НАШИХ!
Діти з рівненської глибинки впевнено перемагають на всеукраїнських олімпіадах, а професійний вибір роблять на шкільній лаві
Коли школярка із села Семидуби Дубенського району Лариса Вітюк посіла перше місце на обласній олімпіаді з німецької мови, та ще й з величезним відривом від суперників, це неабияк здивувало поважне журі: як-не-як — глибинка. Втім, із всеукраїнської олімпіади в Одесі дівчина тоді привезла для області призове третє місце. Через два роки цей самий шлях повторила її сестра Людмила. Обох учениць підготувала до перемог їхня вчителька німецької і за сумісництвом мама Ганна Вітюк.
З німецької тільки перемоги!
А далі… Далі перемоги посипалися, як із рога достатку. Без призового місця семидубські школярі з олімпіад не поверталися, впевнено залишаючи позаду учнів престижних спеціалізованих шкіл та гімназій, зокрема столичних. Сьогодні в активі заслуженого вчителя України Ганни Вітюк — майже півсотні перемог її вихованців на обласних та всеукраїнських олімпіадах: ось такий своєрідний вимір, не побоюся цього слова, титанічної праці сільського вчителя.
— Якось, коли на обласній олімпіаді одразу дві наші учениці посіли і друге й третє місця, один впливовий батько, син якого вчився у спеціалізованій школі, та й у Німеччині не раз побував, навіть подав апеляцію: мовляв, не може такого бути. Тому олімпіаду провели вдруге, з тими самими учасниками. Але її результат не змінився, — розповіла Ганна Миколаївна, яку я застала в її рідному кабінеті німецької. Звісно, не саму — із завтрашніми олімпіадниками: діти посилено готувалися тримати вже цьогорічну конкуренцію.
Їм є на кого рівнятися: приміром, попередня переможниця олімпіад із німецької Богдана Шах підкорила вершину Шевченківського університету, а Юлія Козік — Київського лінгвістичного. Всебічно обдарована особистість, яка за рік перемогла в семи районних і двох обласних олімпіадах(!) десятикласниця Зоряна Синюк теж готується піти шляхом Юлії. Ганна Вітюк, звісно, лише радіє: адже когорта тих, хто з її легкої руки відчинив вікно у світ, приростає: Богдан Андрощук уже захистив кандидатську дисертацію, перекладачем став Мирослав Андрощук, Лілія Стасюк одночасно закінчила дві аспірантури — в Україні й Німеччині. Про кожного вона розповідає з такою самою любов’ю, як і про власних дітей. Сказано: за сумісництвом — мама.
А як же склалася доля перших переможців олімпіад — її власних дітей?
Лариса працює викладачем німецької на кафедрі іноземних мов Національного університету водного господарства та природокористування, а Людмила живе в Німеччині: працює й одночасно навчається, створила сім’ю.
— Нарешті й ви змогли потрапити до своєї улюбленої німецькомовної стихії? — запитую Ганну Вітюк.
— Ви здивуєтесь, але я жодного разу не була в Німеччині: свати й діти приїздять до нас. А мені все ніколи: не можу залишити господарство. Ми ж бо й корівчину тримаємо, і курей, і городи обробляємо. Щоправда, більше тих турбот чоловікові дістається: він теж у нашому ліцеї вчителем історії працює. Але в нього навчальне навантаження менше.
Ганна Вітюк із вихованцями «подорожують» Німеччиною. Фото з архіву Ганни ВІТЮК
Оаза духовності на селі
Втім, працює Євген Вітюк не менш ефективно: приміром, торік його учень Валентин Мандрицький, який посів третє місце на конкурсі Малої академії наук, дослідивши козацький редут, що неподалік Семидубів, набрав максимальних 200 балів на ЗНО з улюбленої історії. Нині Валентин — студент правничого факультету Національного університету «Острозька академія». І гідний приклад для інших сільських школярів, які щодня з’їжджаються на навчання до Семидубів аж із… 16 сіл району! До слова, дістаються вони без жодних проблем: шкільний автобус з’явився тут рік тому за урядовою програмою.
Семидубський аграрний ліцей і ЗОШ І—ІІ ступенів (саме така його повна назва) — не лише експериментальний заклад всеукраїнського рівня, а й центр Семидубського освітнього округу, який об’єднує ще й музичну, художню, спортивну школи, а з 1 вересня 2011 року — ще й дошкільний навчальний заклад. Ось така оаза духовності на селі.
— Це унікальна модель в Україні, — каже начальник управління освіти і науки Рівненської облдержадміністрації Іван Вєтров. — Вона працює під егідою Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН та науково-дослідної лабораторії інноваційних виховних технологій Рівненського державного гуманітарного університету. Нині в області створюється цілісна науково-педагогічна модель профільного навчання в загальноосвітніх школах, і досвід Семидубів для нас надзвичайно цінний. Адже така профілізація, яка існує тут, сприяє професійному самовизначенню вже на шкільній лаві. Тому профільне навчання у старшій школі — одна з найбільш життєздатних і вкрай потрібних освітніх реформ. Скажімо, в 2009-му із 15 випускників Семидубського ліцею до вищих навчальних закладів на державну форму навчання вступили всі. Втім, хлопцям при цьому не завадили посвідчення трактористів, які вони отримали разом з атестатом зрілості, а дівчатам — кухарів. Усе це знадобиться їм у житті. Звісно, не всім у ньому бути академіками: комусь треба орати ниву й вирощувати хліб. Так ось тут, у сільському ліцеї, цього вчать високопрофесійно!
Справді, тут мають експериментальну ділянку площею 6 га: є де розгулятися двом ліцейним тракторам! Та й їхньому улюбленому коникові роботи вистачить. Тому й калорійні та смачні обіди в шкільній їдальні коштують символічних 3—4 гривні. Де ще в Україні таке знайдете?
Ковальство, бджільництво, садівництво — це ті напрями, які тут викладають за спеціальними інноваційними програмами, розробленими у співавторстві з науковцями Львівського державного аграрного університету. А ще ж мають власний сад, урожаєм з якого залюбки ласують узимку!
Але до будь-яких інновацій тут підходять із властивою українському селу мудрістю: за допомогою найрізноманітніших методик прагнуть зробити так, аби все, що вміє сільська дитина, знадобилося їй у житті. Тому понад усе прагнуть розкрити нахили та здібності кожного школярика.
До Європи — навприсядки пішки
Ось, приміром, юні садівники так глибоко вивчають досвід родини Симиренків, що він зацікавив навіть їхніх черкащан. І вони приїхали на власні очі побачити Семидубський феномен. А майбутні ковалі власноруч викували шкільні ворота — казка! Тут, на сільському рівні, триває своєрідна боротьба в буквальному сенсі слова за кожного учня. І якщо вже вчитель-предметник виявив у ньому, так би мовити, свою Божу іскру, він вестиме цю дитину аж до випуску, будуючи стосунки з нею як із рівним партнером.
Таке партнерство між учнями та вчителями — це ще один семидубський ключ до успіху. Їхній спільний черговий успіх — перемога у міністерському конкурсі «Рівний доступ до якісної освіти». А винагорода за неї — найсучасніше обладнання для комп’ютерного класу: 20 робочих місць, укомплектованих найсучаснішими комп’ютерами, мультимедійна дошка. Тепер допитливі сільські школярі без проблем «плавають» в Інтернеті. Ось вам і глибинка: не проста, а воістину золота! А вже цього року за державною програмою природничо-технічного забезпечення Семидубський ліцей отримав сучасне обладнання для трудової майстерні: хто працює, тому й допомагають.
— Наша дорога до визнання пролягає через нелегку щоденну працю, — каже директор ліцею заслужений вчитель України Галина Сухолейстер. — І це, мабуть, головний секрет наших перемог.
Сама пані Галина притягує всі новинки, як той магніт. Ось побувала в Рівному, де говорили з колегами на тему: «Виховання особистості в умовах єдиного європейського освітнього простору» й одразу загорілася: чому б нашим ліцеїстам одразу в двох навчальних закладах не вчитися? Інформаційні технології надають таку можливість, а закладів профільного спрямування, подібних до нашого, за кордоном чимало. І взялася посилено шукати партнерів. Упевнена: вона їх неодмінно знайде.
Втім, якщо розібратися, то до Європи із Семидубів уже сьогодні, як мовиться, навприсядки пішки, тож гадаю, і європейцям є чого повчитися в нашій глибинці.
ТАК ТРИМАТИ
Під аплодисменти Президента Латвії
Колоритною родзинкою святкування 20-річчя Ризької української школи у Латвії став… козацький марш духового оркестру з Березнівської школи № 2, що на Рівненщині.
Ця школа унікальна тим, що єдина на теренах Балтії. Тому цілком зрозуміла увага, яку виявили до цієї події Президент Латвії Андріс Берзиньш, міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко, мер Риги Ніл Ушаков.
Президент Латвії назвав 205 учнів Ризької української середньої школи народними дипломатами, які сприяють поліпшенню відносин між Латвією та Україною.
«Це школа-символ. Символ любові українців, що живуть за кордоном, до рідної України, до української мови та літератури. Зрештою, це символ нової об’єднаної Європи, про яку ми спільно думаємо», — наголосив Костянтин Грищенко.
До унікального подарунка влади Латвії — 1 545 809 латів, а це понад 3,2 мільйона гривень на модернізацію приміщення школи, Україна долучила повне науково-методичне забезпечення курсів української мови, літератури та історії України та інтерактивний комплекс.
А подарунком від Березнівської школи № 2 стали вишитий рушник, власноруч виготовлений дітьми з бісеру, кущ калини та традиційний український коровай.
— Березнівська школа № 2 — єдиний навчальний заклад, який представляє Рівненщину в міжнародному освітянському «Партнер-клубі», що побудований за принципом Ротарі-клубів, — каже голова Березнівської райдержадміністрації Ігор Мельник. — Звісно, ми підтримали і відрядження наших юних талантів, і виділили кошти з районного бюджету на придбання нових сценічних костюмів та набору музичних інструментів. Адже юні березнівчани представляли і наш поліський район, і область, і Україну.
За високу виконавську майстерність колектив духового оркестру отримав запрошення на Міжнародний європейський фестиваль музичної творчості, який відбудеться в Ризі в 2013 році. Адже березнівчани замість запланованих двох творів на прохання віп-гостей та під їхні гучні аплодисменти виконали ще сім: марші «За Україну!», «Молодість», пісні «Ой, смереко!», «Волинь моя» та інші.
Латвійські друзі відвідають Березне вже у травні цього року.