Від усіх фахівців чуємо, що аграрну галузь нині недофінансовано, через це вона не може належно реалізувати свій потенціал. Скасування спецрежиму ПДВ і відшкодування експортного ПДВ на деякі технічні культури знизило дохідність цього бізнесу. Можливості його фінансування за рахунок власних коштів скорочуються. Державної підтримки явно недостатньо, крім того, є істотні зауваження щодо порядку розподілу цієї підтримки, а це предмет окремої розмови. Заповнити грошову порожнечу в галузі намагаються різноманітні фінансові структури.
Банки
За твердженнями невеликих банків, до 40% їхнього кредитного портфеля спрямовано саме на фінансування сільгоспвиробників. Місця на ринку банківського кредитування малого і найперше середнього аграрного бізнесу, кажуть банкіри, вистачить усім.
Великі агрохолдинги, хоч як дивно, — не дуже бажані клієнти, вони примхливі, непередбачувані, вимагають особливих умов, бо мають доступ до послуг іноземних банків. Важливий чинник, який банкіри називають диверсифікацією ризиків. Тобто якщо ту саму суму надати не одному позичальникові, а кільком, то менший ризик неповернення цих коштів: якщо хтось і не поверне, то лише невелику частину. Тому більшість банкірів надають перевагу господарствам, що мають в обробітку 500—10
Загалом торік українські банки профінансували аграріїв на 115 мільярдів гривень. При цьому кредитування малого та середнього бізнесу, за оцінками банкірів, виросло десь відсотків на 70.
На жаль, тут є одне «але». Загальна біда малих виробників — невміння підготувати необхідний пакет документів, скласти бізнес-план. Винятків тут дуже мало. Менеджер банку може допомогти порадами, але навчити — це не його обов’язок. Не дуже великі банки не мають змоги організувати «школи майбутнього кредитора». У цьому сенсі із середніми виробниками працювати простіше — вони й самі досвідченіші, й мають змогу найняти фахівця.
Закордонні проекти, наприклад ті, що реалізує в Україні Міжнародна фінансова корпорація, проводять семінари, тренінги, але цього вочевидь недостатньо. Малим сільгоспвиробникам, на наш погляд, мала б допомогти держава — створити навчальну мережу, розвивати служби аграрного дорадництва. Певну роль тут покликані відіграти і сільськогосподарські кооперативи: один малий аграрій не може найняти фінансового менеджера, а десяток малих разом — можуть.
Компанії-постачальники
Ще одне джерело фінансування, яке, за деякими оцінками, займає понад 50% кредитування аграрного сектору, — кредити від виробників засобів захисту рослин, насіння, сільгосптехніки тощо. У них є перевага перед банками: якщо банкові треба збирати інформацію про позичальника, то у постачальників засобів аграрного виробництва вона вже є, якщо сільгоспвиробник співпрацює з ними тривалий час. Це одна з причин, чому компанії дають позики швидше за банки, інколи протягом доби, а відсоток за наданими кредитами для постійних покупців продукції компаній може бути навіть нижчий за 10%.
Банкіри вважають це вимушеним заходом, спричиненим «банкопадом» 2016 року, що довго не триватиме, адже фінансова діяльність не основна для торговельних фірм. Уже нині в цих фірм спостерігається тенденція передавати такі послуги банкам-партнерам. Варто нагадати і про важливий недолік співпраці з фірмами-постачальниками: вони зазвичай кредитують аграрія не грошима, а потрібною йому продукцією, а віддавати доведеться грошима чи сільгосппродукцією. Але тоді важко відстежити, чи справедливо пораховано ціну тієї продукції, що постачають аграрієві і яку отримують від нього.
Лізинг
Лізингові компанії нарощують активність, підвищують доступність своїх продуктів. Як зауважує директор департаменту клієнтів малого й середнього бізнесу «Кредобанку» Ірина Груй, дві третини клієнтів все одно обирають кредит, бо воліють одразу мати куплений товар (зазвичай велику сільгосптехніку) у власності.
Нагадаємо: в лізингу клієнт отримує право власності лише після сплати останнього внеску. Тут є й інший бік медалі: в разі заборгованості за лізингом арешт накладають лише на лізингове майно, за кредитом — на все майно позичальника. Очевидно, який варіант безпечніший. Крім того, лізинг дорожчий за кредит, а процедура оформлення простіша.
Аграрні розписки
Аграрна розписка — новий для України (але не для світу) фінансовий інструмент. Згідно із Законом «Про аграрні розписки» від 2012 року, аграрна розписка — це товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов’язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти. По суті, це угода між виробником аграрної продукції, який виступає позичальником під заставу майбутнього врожаю, і кредитором.
Нещодавно було оголошено про те, що чинність проекту «Аграрні розписки в Україні», що реалізує Міжнародна фінансова корпорація (IFC) за підтримки уряду Швейцарської Конфедерації, з восьми пілотних областей поширюється на всю Україну. Торік, коли проект ще був пілотним, видано 190 розписок на суму 1,2 мільярда гривень. Виходить у середньому більш як по 6 мільйонів на одну розписку — наче багато, для олігархів. Насправді ні: як уточнюють у Міністерстві аграрної політики, видатки на виробництво пшениці торік становили в середньому 9500 гривень на гектар, тобто на
Для кредиторів привабливо те, що процедура стягнення заборгованості за розпискою проста і не потребує тривалого судового провадження. Особливість механізму аграрних розписок в Україні — наявність електронного Реєстру аграрних розписок, доступ до якого можна отримати в інтернеті за адресою http//agroregisters.com.ua. Адміністратор реєстру — державне підприємство «Аграрні реєстри».
Аграрна розписка вважається чинною з дня її реєстрації в реєстрі, право реєструвати аграрні розписки отримали 58 нотаріусів, повідомила заступник міністра юстиції Олена Сукманова. Реєстр — своєрідна кредитна історія сільгоспвиробників: інформація про невиконані розписки має бути безкоштовною у відкритому доступі. Щоправда, такої інформації поки що там нема: жодного випадку невиконання розписок дотепер не зафіксовано.
До аграрних розписок виявляють інтерес банки, але для них тут існують певні нормативні перепони. Ще не вирішено питання щодо того, як зараховувати аграрні розписки в резерви банків. Нині діють вимоги Національного банку щодо резервування кредитів, які видають під аграрні розписки, бо, на думку НБУ, це бланковий кредит (тобто без застави), а тому потрібно зарезервувати кошти під такі кредити залежно від класу позичальника. Але це все одно що додаткові витрати банку, а це впливає на розмір відсотка.
Кредитні спілки
В Україні про цього учасника фінансового ринку часто забувають, а у світі його вважають одним з найпотужніших, коли йдеться про фінансування малого і середнього бізнесу. Як зауважує президент Всеукраїнської асоціації кредитних спілок Ольга Мороз, для кредитних спілок важливо те, що механізм стягнення за виконавчим написом нотаріуса зменшує фінансові ризики для кредитора — кредитної спілки, тому для агровиробника вартість кредиту може бути меншою, ніж під час звичайного кредитування.
Аграрними розписками вже користується кредитна спілка «Кредит-Союз» (м. Черкаси). Кредитні спілки у співпраці з Міжнародною фінансовою корпорацією розпочинають проект «Кредитування сільськогосподарських виробників», спрямований на зміцнення сектору кредитних спілок в аграрному кредитуванні. Сподіваємося, що завдяки цьому українські кредитні спілки посядуть на вітчизняному фінансовому ринку таке саме вагоме місце, як у розвинених країнах.