НА ЧАСІ
Начальник комунальної організації
«Інститут Генерального плану м. Києва»
Сергій БРОНЕВИЦЬКИЙ
Останніми роками у столиці час від часу спалахували конфлікти, які інколи навіть переходили у силове протистояння між забудовниками та представниками громадськості Києва. Перші представляли документи і наполягали на тому, що «посадити» новобудову на місці скверу вони мають законні підстави, а другі доводили протилежне і відстоювали своє право на «життєвий простір». Але при цьому громадянам складно апелювати до Генерального плану Києва, оскільки до чинного на сьогодні документа внесено численні зміни, що повністю перекреслюють заплановане у ньому ж і розв’язують руки забудовникам. Поки новий Генплан не прийнято, не існує законних механізмів заборонити їм будувати. Зокрема в зеленій зоні. Щоб нарешті поставити крапку і припинити різні спекуляції на тему Генплану, голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов дав доручення відповідним службам до 1 грудня цього року завершити доопрацювання його проекту, врахувавши думку громадськості та інших заінтересованих сторін. Про завершальні роботи над проектом Генплану Києва розмовляємо з керівником розробників — начальником комунальної організації «Інститут Генерального плану м. Києва» Сергієм БРОНЕВИЦЬКИМ.
.jpg)
У майбутньому, якщо Генплан буде ухвалено, висотки не псуватимуть архітектурного обличчя
історичного центру столиці. Фото Володимира ЗАЇКИ
— Як відомо, четвертий повоєнний Генеральний план столиці затверджено рішенням Київради у березні 2002-го. Скажіть, будь ласка, яка нагальна потреба виникла у створенні нового Генплану, якщо попередній був розрахований на розвиток столиці до 2020 року?
— Ми проаналізували виконання рішень цього Генплану за 10 років і отримали таку картину: із житлового будівництва його навіть перевиконано (темпи введення житла у столиці були дуже високі, особливо до кризи), як і за торговими, офісними і розважальними об’єктами. Але що стосується будівництва інженерних об’єктів та мереж, об’єктів транспорту, розв’язок, доріг, а також установ системи освіти і охорони здоров’я — тут радіти нічому: 20—30%.
До того ж місто розвивалося не зовсім так, як передбачав Генплан. Населення зростало швидше, ніж очікували: нас уже сьогодні більше, ніж передбачалося на 2020 рік. Так само прорахувалися і з транспортом, адже кількість автомобілів значно перевищує ту, на яку сподівалися розробники попереднього документа.
Окрім того, Генпланом 2002 року передбачалося розширення меж Києва фактично удвічі, однак це не було узгоджено ні з Київською обласною радою, ні з районними радами в області. Тому ці території забудовували за рішенням органів місцевого самоврядування з урахуванням місцевих потреб, з іншим цільовим призначенням, ніж було закладено в Генплані Києва.
Мало того, що прогнози не виправдалися, протягом цих 10 років не було моніторингу реалізації Генплану, не робили необхідних коректив. Водночас було внесено кілька тисяч змін, що стосуються будівництва в зелених зонах, у центральній історичній частині міста. Саме вони і розв’язали руки забудовникам-інвесторам, які розпочали багато скандальних будівництв, ігноруючи думку киян.
— У такому разі скажіть, будь ласка, наскільки позиція киян, тобто громадська думка, знайде своє відображення у проекті Генплану і чи проведено всі необхідні громадські слухання?
— На сьогодні ми — Головне управління містобудування та архітектури Київської міськдержадміністрації і наш інститут — аналізуємо стан урахування у проекті Генплану пропозицій громадськості, головних управлінь КМДА та районних у місті Києві державних адміністрацій, звіряємо текстові та графічні матеріали.
У Генплані Києва ми зобов’язані врахувати всі зауваження громадськості. Відповідно до чинного законодавства, проект Генерального плану активно обговорювали з киянами. Проектні матеріали двічі виносили на їхній розгляд. Перша стадія розробки проекту містобудівної документації — Концепція стратегічного розвитку м. Києва — з 22 квітня по 5 серпня 2010 року в порядку, визначеному чинним на той час Законом України «Про планування та забудову територій», пройшла громадське обговорення і рішенням Київради від 16 вересня того самого року її було схвалено як основу для розробки Генерального плану розвитку м. Києва та його приміської зони до 2025 року. З 28 вересня минулого року по 1 липня цього вдруге здійснено всі необхідні регламентні процедури з проведення громадських слухань проекту Генерального плану м. Києва.
Надійшло понад тисячу пропозицій та зауважень, і, за чинними державними будівельними нормами, після закінчення процедури громадських обговорень необхідно коригувати проект Генерального плану відповідно до побажань населення, зокрема й професійної громадськості. А вже після цього виносити документ на розгляд Містобудівної ради, проводити узгодження із профільними управліннями, міністерствами, відомствами, експертизу та виносити на затвердження сесією Київської міської ради.
— Що саме пропонують кияни? Адже не секрет, що чимало фахівців-архітекторів та й просто жителів столиці, які люблять своє місто, категорично не сприймають спроб спотворити історичну частину Києва монстрами-багатоповерхівками.
— Так, більшість зауважень до проекту нового Генплану стосується збереження центральної історичної частини міста (приблизно 30%), збереження зелених насаджень (30—35%), ще приблизно третина — розвитку транспорту та інфраструктури. Сподіваюся, трохи заспокоїть людей, які люблять Київ і виступають проти хаотичної забудови історичного центру, те, що вперше у проекті Генплану передбачено жорсткий режим охорони архітектурної спадщини в центральній частині столиці. Адже всі скандальні будівництва виникли через те, що в чинній містобудівній документації не було чітких обмежень, які могли б запобігти цій забудові.
— Як в історичному центрі столиці буде обмежено висотність новобудов?
— Фактично вперше у практиці розробки генпланів запропоновано заборонити будівництво в центральній історичній частині міста об’єктів підвищеної поверховості та висотних об’єктів. На сьогодні такої заборони не існує, тому виступати проти запропонованих нами новацій можуть хіба особи, які мають суто меркантильний інтерес у забудові центру столиці.
Ми обмежили у проекті Генплану новобудови в усій історичній частині Києва дев’ятьма поверхами. Але, можливо, на історичному Подолі й цього забагато, оскільки на його окремих територіях висотність не перевищує 3—4 поверхи. Київрада вже прийняла рішення про створення плану зонування (зонінгу) території столиці. Київ буде розмежовано на зони, в кожній з яких встановлюватимуть конкретні умови та обмеження для містобудування за принципом сумісності нового будівництва зі спорудами, які вже існують поряд. Зонінгом буде прописано регламенти для кожного кварталу чи мікрорайону: щільність забудови, функціональне призначення майбутніх ділянок, відсоток зелених насаджень тощо. У зонах історико-культурних архітектурних заповідників не може бути ані нового будівництва, ані навіть реконструкції — лише реставрація чи реабілітація, тобто виписуватимуться реставраційні завдання на кожен будинок, які погоджуватимуться з державним органом охорони пам’яток.
— У планах міської влади — високі темпи житлового будівництва. Але за рахунок яких територій цього можна досягти? Адже Київ заплановано залишити в нинішніх межах?
— Будівництво у столиці вестимуть не методом ущільнення, як дехто вважає, а за рахунок нових вивільнених територій, хоч у Києві щільність забудови і щільність населення в півтора-два рази нижча, ніж, приміром, в інших містах Європи та в Москві. Щодо нових територій, то слід врахувати, що у столиці, крім вільних та незабудованих територій, є 6,7 тис. га промислово-складських зон, більшість із яких використовуються неефективно. Та і самі їхні власники не раз висловлювали бажання побудувати там житлові або офісні будівлі. Ще 1,2 тис. га — території спецпризначення: військові частини, яких не повинно бути в такому обсязі у столиці. Території сільгосппризначення займають 2,7 тис. га, а яке може бути сільське господарство в межах міста? Також підлягають реновації території з п’ятиповерховими будинками — це теж резерв забудови.
Для житлового будівництва нові території планується освоювати здебільшого на правому березі, оскільки нині 40% населення живе на лівому, де робочих місць лише 18%, тому потрібно вирівняти цей дисбаланс. А шляхом розширення кордонів тепер не йде жодне європейське місто, крім Москви. Попри те, що в Москві майже на такій самій території, яку займає Київ, проживає в чотири рази більше населення.
Крім того, згідно з проектом нового Генерального плану, території зелених насаджень мають зрости до 7400 га, що на 200 га більше, ніж передбачав Генеральний план 2002 року на майже вдвічі більшій площі. Понад одній тисячі ділянок, щодо яких було змінено цільове призначення, передбачається повернути статус зелених зон.
— Електронні та друковані ЗМІ чимало уваги приділили ситуації, що виникла із можливою забудовою Андріївського узвозу. Якщо можна, поясніть, чого слід очікувати на цьому київському Монмартрі.
— У тій концепції, яка затверджена ГУ містобудування та архітектури — концепції реновації, реставрації та реабілітації Андріївського узвозу, немає жодної нової забудови. У ній передбачено лише реконструкцію інженерних мереж та бруківки, упорядкування території, встановлення елементів вуличного освітлення, вуличних меблів і реставрація фасадів. Усе. Якщо навіть буде якась реставрація або реновація будівель, то з надбудовою одного поверху і не більше. Що стосується будівництва нових об’єктів, то воно можливе лише після обговорення і внесення змін до цієї концепції. А це без громадських обговорень неможливо, адже об’єкту Андріївський узвіз присвоєно відповідний охоронний статус.
До речі, невключення деяких об’єктів Києва до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО пов’язане з невизначеністю їхнього охоронного статусу в планувальній документації, яка існує, режиму забудови буферних зон та режиму експлуатації історичних територій. У проекті нового Генерального плану всі ці обмеження вже встановлено.
— Де представники громадськості зможуть дізнатися, враховано чи ні їхні пропозиції у проекті Генерального плану?
— Результати цієї роботи після доопрацювання проекту Генплану буде опубліковано на сайті Інституту Генерального плану м. Києва www.kievgenplan.grad.gov.ua.
Володимир НИКОНЕНКО,
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ "УК"
Сергій БРОНЕВИЦЬКИЙ. Народився 2 травня 1971 року в м. Києві. Закінчив Київський національний університет будівництва та архітектури, Українську академію державного управління при Президентові України та Міжрегіональну академію управління персоналом. Кандидат технічних наук. У 2009—2010 роках очолював Головне управління містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації. З 2010 р. — начальник КО «Інститут Генерального плану м. Києва».