«Якщо щеплення не захистить від хвороби, то унеможливить її ускладнення»
.jpg)
Головний дитячий інфекціоніст
Міністерства охорони здоров’я
Сергій КРАМАРЬОВ
Щоосені, коли надворі стає сіро, вогко й холодно, коли чи не щодня сіється уїдлива мжичка, а сонце надовго заховали непривітні хмари, ми й наші діти знову зустрічаємося з давніми, хоч і не дуже бажаними знайомцями — грипом та ГРЗ. Від яких вірусів українцям слід стерегтися цього року, чому після вакцинації від грипу таки можна захворіти, як урятувати від гарячки дитину, коли традиційні медикаменти не допомагають, під час «прямої лінії» читачам «УК» розповів головний дитячий інфекціоніст Міністерства охорони здоров’я Сергій КРАМАРЬОВ.
Прогулянки на свіжому повітрі й раціональне харчування — один із надійних способів зміцнення імунітету. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ
Марина,
м. Київ:
— Торік я зробила щеплення від грипу, та все одно захворіла. Чому так сталося й чи є сенс у такому разі взагалі вакцинуватися?
— Надійнішого захисту від інфекційних хвороб, аніж щеплення, нині ще просто не придумали. Чому можуть хворіти ті, хто його зробив? Річ у тім, що взимку циркулює не тільки вірус грипу. Відомо понад 200 різних збудників захворювань, які об’єднуються під загальною назвою «гострі респіраторні вірусні інфекції». Тому якщо людина щеплена від грипу, це не гарантує їй захист від інших збудників респіраторних інфекцій, таких, як аденовірусна та респіраторно-синцитіальна інфекції, парагрип тощо. Проте з-поміж них найнебезпечніший перебіг має грип, на тлі якого можуть виникнути тяжкі, аж до смертельних, ускладнення.
Тому вакцинуватися проти грипу потрібно — передовсім тим, хто належить до групи ризику: людям, що страждають на хронічні захворювання, ожиріння, цукровий діабет. Крім того, дітям перших п’яти років життя й тим, кому за 65. До речі, у Сполучених Штатах Америки вакцинацію проти грипу введено навіть до обов’язкового календаря профілактичних щеплень. Нині розмови про це тривають у європейських країнах й Росії.
— Серед тих, кому рекомендовано щеплення, ви назвали дітей перших п’яти років життя. Як правило, мами такої малечі особливо непокояться із приводу вакцинації: згадаймо низку неприємних, а то й трагічних випадків, що свого часу трапилися в Україні. Чи є якісь особливі застереження щодо вакцинації таких дітей?
— По-перше, в інструкції до кожної вакцини зазначено, з якого віку можна робити щеплення проти грипу. Як правило, воно дозволене із шести місяців. Передовсім слід звернути увагу, щоб на момент вакцинації дитина була повністю здоровою. Це вирішує лікар після розмови з батьками та огляду дитини. Є й певні протипоказання. Усі вони зазначені в інструкції.
Нині батьки, які вакцинують дітей, мають підписати так звану інформовану згоду, де йдеться про те, що вони ознайомлені із захворюваннями, проти яких роблять щеплення, а також з інструкцією та можливими наслідками. Є загальні протипоказання до вакцинації: скажімо, тяжкі захворювання нервової системи або анафілактична реакція на попередню дозу вакцини.
Якщо говорити конкретно про щеплення проти грипу, то протипоказанням є алергічна реакція на яєчний білок (віруси для вакцини вирощують на курячих ембріонах, і їхні частки потрапляють у препарат, хоч би як ретельно його очищували) або інші компоненти вакцини. Дітям із хронічними захворюваннями чи з вадами розвитку в разі, якщо ці хвороби не входять до переліку протипоказань, робити щеплення не лише можна, а й треба, оскільки ці діти належать до найвразливішої категорії.
Марина,
м. Луганськ:
— Сергію Олександровичу, назвіть ефективні в лікуванні грипу препарати. Чи можна їх вживати самостійно? Можливо, є якісь народні засоби?
— Існують надійні препарати, які діють безпосередньо на вірус грипу. Це дві великі групи: римантадин й інгібітори нейрамінідази. Втім, першу групу фахівці вже не рекомендують для лікування чи профілактики грипу, оскільки вірус у понад 80% набув до них резистентності. До другої групи належать озельтамивір і занамивір. В Україні вони добре стали відомими з 2009 року, коли ми зіткнулися зі свинячим грипом. Тоді їх до нас завезли як гуманітарну допомогу. Хоч ці ліки дорогі, їх вважають найбільш ефективними, оскільки запобігають ускладненням та смертельним випадкам при грипі.
Про це свідчать і дослідження, що проводилися в світі, і досвід клініки, в якій я працюю. Але наголошу, що призначати їх може тільки лікар. Показання до їхнього застосування — тяжкі та ускладнені форми захворювання, а також грип у людей, що належать до групи ризику.
Що стосується неускладнених чи форм середньої тяжкості, вживайте загальновідомі симптоматичні засоби. Якщо йдеться про жарознижувальні ліки для дітей, то це, за рекомендацією ВООЗ, парацетамол та ібупрофен.
У разі нежитю застосовують препарати, які зменшують набряк слизової оболонки носа. Наголошу, що дітям перших шести місяців життя судинозвужувальні препарати краще не застосовувати, оскільки вони здатні спровокувати низку побічних ефектів. Тому для таких малят можна застосовувати лише сольові розчини для промивання порожнини носа. Після шести місяців судинозвужувальні препарати дозволено застосовувати не більше трьох-п’яти днів, аби не спровокувати появу медикаментозного риніту, що дуже складно лікується.
Крім того, якщо в дитини спостерігається нетяжкий кашель, ВООЗ не рекомендує застосовувати специфічні протикашлеві препарати, тобто такі, що пригнічують кашель. Вживати їх слід обережно, лише тоді, коли кашель погіршує якість життя, умовно кажучи, не дає ні спати, ні їсти.
— Чим у такому разі полегшити самопочуття?
— Приміром, теплим молоком із вершковим маслом, яке краще вживати на ніч (до речі, ця рекомендація є навіть у нормах ВООЗ). Якщо дитина не дуже любить масло, дайте їй молока з медом. Передовсім рекомендується гречаний, оскільки він чинить найсильнішу заспокійливу дію на слизову оболонку дихальних шляхів. Часте тепле пиття, впродовж дня можна пити чаї, морси, теплі компоти і що більше й частіше, то краще.
— Чи є визначені норми, скільки рідини потрібно вживати дитині залежно від її віку або ваги?
— Якщо йдеться про дитину старшого віку (після 12 років, за критеріями ВООЗ) або дорослу людину, то пити дозволено стільки, скільки вона хоче й може, обмежень немає.
Щодо менших дітей, то кількість рідини залежить від їхнього віку. Точних цифр немає, приблизний розрахунок — 50-80 мл на кілограм маси, вживати невеличкими дозами з урахуванням всієї вжитої рідини за добу. Якщо згадати народні засоби від температури, це чай з липового цвіту, з листя малини чи перетерта малина з цукром, калина. Усі вони мають жарознижувальний ефект. Зазначу, що у разі кашлю дитину не варто лікувати соком чорної редьки, оскільки вона подразнює слизову оболонку шлунка.
— Розкажіть: які ще поширені способи лікування не підходять дітям?
— В аптеках продаються трав’яні збори, що можуть налічувати й десяток трав. Для дорослих вони відносно безпечні, проте дітям не підходять. По-перше, тому що їх складно дозувати. По-друге, ніхто не знає, як ці трави взаємодіють між собою, тому в дитини вони можуть спровокувати алергічні та інші непередбачувані реакції. Малечу безпечно поїти лише монозборами, як, скажімо, вже згадуваний липовий цвіт чи листя смородини.
Яна,
м. Київ:
— Нещодавно моя дитина підхопила ГРЗ. Температура підскочила аж до 400 С, її не можна було збити тими препаратами, які зазвичай радять у таких випадках педіатри: парацетамолом та ібупрофеном. Порадьте: що можна зробити в такій ситуації?
— Є кілька варіантів. Насамперед, є препарат метамізол натрію (нам він краще відомий з назвою анальгін). Одно- або дворазове його введення дозволено саме тоді, коли не вдається знизити високу температуру (гіпертермію). Проте призначити цей препарат може тільки лікар! Чому не більше, ніж одно- або дворазове введення? На сьогодні доведено, що метамізол натрію спричиняє тяжке ураження крові — агранулоцитоз. При ньому внаслідок пригнічення ростків кісткового мозку припиняють вироблятися клітини крові. Відсоток смертей при цій недузі дуже високий. Саме тому лише в крайніх випадках, коли більше нічого не допомагає, можна ввести цей препарат. У нас він офіційно зареєстрований і його можна застосовувати дітям.
Окрім медикаментозних, є ще й фізичні методи зниження температури. По-перше, прохолодне повітря у приміщенні, де перебуває хворий, — не більше 18—220 С. Спека у приміщенні провокує підвищення температури тіла. По-друге, нерідко батьки мають звичку під час хвороби кутати її в щонайбільшу кількість одягу. Цього робити не можна — дитя слід роздягнути. Завважте, що, попри свою простоту, цей спосіб дуже ефективний. По-третє, щопівгодини обтирайте дитину звичайною кип’яченою водою кімнатної температури. Використовувати поширений засіб — оцет не варто, оскільки він може спровокувати бронхоспазм чи інші алергічні реакції. Якщо температура понад 400 С, покладіть грілку з льодом на потилицю, а під пахви та в пахові складки — пляшки з холодною водою і негайно викличте лікаря.
Загалом температура тіла вважається нормальною реакцією організму людини на інфекцію. Якщо вона підвищена, розмноження вірусу припиняється чи уповільнюється, активізуються захисні сили, вироблення інтерферонів та інших активних противірусних речовин. Але як і при кожному навантаженні, тут є певна межа. Вважають, що дитині, молодшій п’яти років, не слід збивати температуру до 380 С, після п’ятирічного віку — до 38,50 С. Проте у всякому правилі є винятки. Є діти й дорослі, котрі погано переносять навіть температуру 37,50 С, тому в таких випадках слід застосовувати медикаментозні засоби. Також треба пам’ятати, що парацетамол температуру, нижчу за 380 С, майже не знижує. Ібупрофен ефективніший.
Олеся,
м. Дніпропетровськ:
— Я мама семирічної школярки. Щойно почався навчальний рік, вона, потрапивши до колективу, відразу занедужала, хоч улітку не хворіла зовсім. Варто заслабнути їй — і відразу починає хворіти вся родина. Таке триває вже другий рік. Порадьте, як нам бути.
— Це природно, що, вперше потрапивши до колективу, дитина хапає різноманітні віруси, з яким вона доти не стикалася. Потрібен певний період адаптації, аби дитя перехворіло й у нього виробився імунітет. Нездужати ваша донька може часто — до 10—12 разів на рік. Як правило, це триває рік-два. Загалом вважають, що це нормальний процес, оскільки в дітей приблизно до 12—14 років триває процес формування імунної системи. Є препарати, котрі дають змогу запобігти цим захворюванням, особливо якщо недуга має бактеріальну природу. Міжнародна назва цих препаратів — бактеріальні лізати. По суті, це оральні вакцини, які кладуть під язик або ковтають. У цих препаратах містяться антигени найбільш частих збудників ГРЗ. Як правило, курс лікування становить три місяці, вживати їх можна і дітям, і дорослим. Мій досвід свідчить, що після застосування лізатів людина хворіє значно менше.
Якщо ваше дитя нині нездужає на якусь застуду, можете починати їх вживати й сьогодні: лізати формують не лише специфічний (щодо конкретних збудників), а й загальний імунітет, тому вони допоможуть швидше одужати.
Валентина,
м. Київ:
— Моїй дитині 18 років, і щоосені в неї випадає волосся, тобто йдеться про гніздову алопецію. Вже п’ять років поспіль ми проходимо різноманітні обстеження. Нещодавно порадили проконсультуватися з гастроентерологом, проте й він сказав, що явних проблем у своїй сфері не бачить. Може, ви щось порадите? Можливо, хвороба має інфекційне походження?
— Шановна пані Валентино, в кожному випадку алопеція справді має свою причину. Її можуть спровокувати й деякі інфекційні хвороби — цитомегаловірус, вірус Епшейн-Барра. Раджу звернутися на кафедру дерматології та венерології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, що розташована в столичній Олександрівській лікарні. Наскільки мені відомо, вони займаються проблемою алопеції й зможуть вам підказати, які ще аналізи треба здати та до яких лікарів звернутися.
Надія Іванівна,
Київська область:
— Сергію Олександровичу, ще кілька місяців тому мало не щодня в новинах повідомляли про нові випадки захворювання на кір. Поясніть, чого чекати? Чи довго ще триватиме спалах хвороби?
— Про кір скажу те саме, що й про грип: надійнішого засобу захисту, ніж вакцинація, не існує. Вважається, що дворазове — наголошую, дворазове — введення вакцини проти кору майже в 90% захищає від цього захворювання.
Є таке поняття, як колективний імунітет. Він має бути на рівні приблизно 90—95%. Якщо в певній країні нараховують саме такий рівень вакцинованих від кору, епідемія цієї хвороби жителям не загрожує. Прикладом є Канада чи Сполучені Штати Америки, де щороку реєструють лише поодинокі випадки кору, причому половина з них — завезені з інших країн.
Інша ситуація спостерігається в Європі, зокрема в Україні. У нас триває спалах кору. Нині страждає передовсім Західна Україна, але ніхто не гарантує, що він не перекинеться на центр і схід. Хоч поодинокі випадки трапляються і тут: скажімо, в столичній інфекційній дитячій лікарні протягом останнього часу було госпіталізовано кількадесят дітей. Утім, таким масовим явищем, як на заході країни, це поки що не стало.
Коли рівень колективного імунітету сягає, як у нашій країні, лише 50—65%, перебіг недуги хвилеподібний: кожні п’ять—шість років рівень захворюваності сягає високих показників. Так було й у нас: спалахи зафіксовані 2001—2012 рр., 2005—2006 рр. і нині — 2011—2012 рр.
— Під час таких спалахів кір уражає лише тих, хто не був вакцинованим?
— Справді, аби уникнути спекуляцій, треба дещо пояснити. На превеликий жаль, вакцинація не стовідсотково захищає проти кору. Отже, після щеплення людина також може захворіти. Чому? По-перше, доведено, що у 10% людей після щеплення не виробляється імунна відповідь на вакцину. Це обумовлено генетично й стосується не лише вакцинації проти кору, а й будь-якої іншої.
По-друге, як свідчать дослідження, імунітет внаслідок вакцинації не такий стійкий, яким буває після перенесеного захворювання. Він не пожиттєвий. Міцним цей імунітет буде протягом щонайбільше дванадцяти років, а далі почне знижуватися. Тому щеплена людина може занедужати, проте перебіг кору буде неускладненим, оскільки антитіла до недуги в організмі все-таки лишаються. І така людина точно не помре від кору. Тому щеплення, якщо й не захищає від самого захворювання, боронить від тяжкого перебігу і ускладнень.
Станіслава,
м. Сімферополь:
— Я мама трьох діток. Скажіть, будь ласка, як вберегти дитину від дисбактеріозу під час лікування антибіотиками? І ще одне запитання: чи можна давати часник, який є природним противірусним препаратом, дітям до семи років?
— Справді, при призначенні антибіотиків може змінюватися склад мікрофлори кишківника, й виникає так званий дисбіоз. Але на сьогодні вже доведено: якщо антибіотики застосовують до семи днів, жодних тяжких ускладнень мікрофлори кишківника не виникає. Проте коли тривалість лікування антибіотиком є довшою, паралельно з антибіотиками застосовують пробіотики. Їх доцільно вживати для профілактики, адже якщо на тлі антибіотиків виник дісбіоз, лікувати його набагато складніше.
Щодо другого запитання. Передовсім ви повинні знати, чи немає в дитини підвищеної чутливості до часнику. Якщо ні, досить буде навіть самого запаху цієї рослини, яка, як відомо, виділяє так звані фітонциди, що мають антибактеріальну і противірусну дію. Тому у приміщенні, де перебуває дитина, можна просто розкласти зубчики часнику. Водночас дітям раннього віку їсти його не варто, оскільки часник подразнює слизову оболонку шлунку, й таким чином можна спровокувати гастрит. Крім того, часник може викликати й зміни в печінці дитини.
Оксана СУХЕЦЬКА,
м. Тернопіль:
— Повідомляли, що нас цього року чекають три різні штами вірусу грипу. Яку вакцину найкраще обрати для проведення щеплення?
— Цього року ми очікуємо на повернення «старого знайомого» — вірусу типу А «Каліфорнія» (H1N1) — того самого, що наробив переполоху 2009 року. Втім, фахівці прогнозують, що він уже не матиме тієї високої патогенності, яка була три роки тому. Тому й спричиняти такі тяжкі наслідки, як тоді, він навряд чи буде.
Очікуємо й два відносно нових штами: типу А «Вікторія» (H3N2) та типу В «Вісконсин». Чому відносно нових? Бо кілька років вони не циркулювали у нас, отже в більшості людей немає імунітету проти них. Але великої епідемії фахівці не прогнозують.
Щодо вакцинації, то в Україні зареєстровано п’ять різних препаратів. Усі вони рівноцінні за своєю якістю, складом та ефективністю. ВООЗ щороку вираховує, які віруси циркулюватимуть, а виробники закладають їх у свої вакцини. Таким чином за складом вони абсолютно однакові, і пріоритетів щодо застосування того чи того препарату немає.
— Який період найкращий, щоб робити щеплення? Чи доцільно, як закликають деякі фахівці, вакцинуватися в грудні—січні, коли люди вже активно хворіють на грип?
— Найоптимальніший період — вересень і жовтень, адже потрібен час, щоб в організмі виробилися антитіла. Це, щонайменше, два тижні, а краще — місяць—півтора. Можна зробити щеплення у грудні чи січні, але за умови, якщо людина здорова. Тоді її можна вакцинувати, й за два тижні вона матиме достатній рівень імунітету. Тим паче, що сезон грипу триватиме до лютого.
Іраїда ПОСТНІКОВА,
м. Луганськ:
— У чому особливість нового для України вірусу грипу «Вісконсин»?
— «Вісконсин» — це вірус типу В, який, на відміну від типу А, не зумовлює великих епідемій. Крім того, не викликає він і тяжких наслідків, які буквально за лічені години можуть завершитися летальним кінцем. Втім, грип типу В здатен викликати такі самі ускладнення, як і тип А: і пневмонію, і менінгіт, і енцефаліт. Але для людей, які належать до груп ризику, небезпечні обидва типи вірусу.
Марія ІВАНИЧУК,
м. Івано-Франківськ:
— Сергію Олександровичу, минулого місяця нашу родину просто-таки замучила якась інфекція: кашель, нежить і загальна слабкість не відпускали понад два тижні. На таке жалілося й багато знайомих…
— Причин може бути кілька. Наприклад, до грипу може приєднатися вторинна бактеріальна інфекція. Тобто вірус уражає слизові оболонки і на цьому тлі активізуються стафілококи, стрептококи, пневмококи тощо, які продовжують перебіг захворювання. Передовсім це стосується дітей до п’яти років, які страждають від подібного найчастіше. Крім того, є такі специфічні вірусні інфекції, для яких період два тижні нормальний. Скажімо, аденовірусна інфекція, яка може тривати не лише два тижні, а й перебігати хвилеподібно.
Тобто людині за тиждень після того, як вона захворіла, ніби стає трохи краще, але за день—два знову гіршає. Можливо, у вашому випадку це була саме така інфекція. Ще раз нагадаю: таких збудників нараховують понад дві сотні. Всі вони об’єднані назвою «гострі респіраторні захворювання», кожен із них вирізняється деякими нюансами перебігу й ускладнення. Більше можна сказати лише в кожному конкретному випадку.
Марина КУБЕНКО,
м. Ужгород:
— Вранці дістаюся на роботу автобусом, що проходить повз поліклініку. Певна річ, у ньому чимало хворих людей, які їдуть на прийом до лікаря. Розкажіть: як убезпечити себе, щоб не злягти самому? Які засоби можна використовувати?
— Дякую, пані Марино, за запитання. Воно актуальне для кожного, оскільки всі ми користуємося громадським транспортом і відвідуємо місця скупчення людей. Якщо йдеться про захист від грипу, як я вже казав: якщо у вас немає протипоказань, варто зробити щеплення. Проте існує і кілька інших вірусних захворювань. Як убезпечитися від них? Згадайте 2009 рік, коли українці ходили в масках. Якщо вас не дуже бентежить зовнішній вигляд, у транспорті й місцях скупчення людей можна вдягати маску. Якщо носити її не дуже хочеться, існують певні загальні правила. Передовсім, виходячи на вулицю, змащуйте носові ходи оксоліновою маззю, котра має противірусний ефект. Коли вдома її немає, скористайтеся звичайним вазеліном чи іншою жировою основою. Дуже важливо, діставшись до роботи, теплою перевареною водою промити носові ходи і прополоскати горло. Обов’язково помити руки. Ще один спосіб уберегтися від недуги — раціональне харчування з підвищеним вмістом вітамінів. Нині якраз той сезон, коли можна вдосталь їсти овочів і фруктів. Намагайтеся оминати скупчення людей: скажімо, якщо є можливість на роботу піти пішки, а не їхати автобусам, це буде чудово.
ДОСЬЄ «УК»
Сергій КРАМАРЬОВ. Народився 1954 року. З відзнакою закінчив педіатричний факультет Київського медичного інституту. Доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб. Заслужений лікар України. Автор і співавтор 325 наукових праць, трьох підручників для студентів вищих медичних навчальних закладів, 10 навчальних посібників для студентів, двох монографій, довідника для лікарів, 15 методичних рекомендацій для лікарів і лікарів-інтернів, 18 патентів на винаходи. З 1992 року — головний позаштатний спеціаліст МОЗ із спеціальності «дитячі інфекційні хвороби».
«Пряму лінію» підготувала і провела
Тетяна МОІСЕЄВА, «Урядовий кур’єр»
ПРЕС-ЦЕНТР «УК»
З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i «круглих столiв» «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни ШИКАНОВОЇ за електронною адресою: imrich@ukcc.com.ua.