Дедалі частіше аграрії вживають новий термін «нішеві культури». Він є в обласній комплексній програмі підтримки сільгоспвиробників Полтавщини, яка передбачає їхнє додаткове фінансування. Про важливість та перспективи цих культур щодо експорту «Урядовому кур’єру» розповів кандидат сільськогосподарських наук, професор кафедри землеробства і агрохімії імені В.І. Сазанова Полтавської державної аграрної академії Сергій ПОСПЄЛОВ.
— Сергію Вікторовичу, які культури називають нішевими?
— Під поняття «нішеві культури» підпадають усі культури, які можуть у нас вирощувати і на які є попит на ринку, але обсяг виробництва їх невеликий. В овочівництві це можуть бути, наприклад, помідори чері. До нішевих належать сезонні зеленні культури: петрушка, кріп, пастернак. Це редис, часник, горіхи, навіть лікарські культури, які мають значний експортний потенціал.
Нішеві культури в нас вирощують дрібні фермерські та селянські господарства й непогано на цьому заробляють. Але їхній істотний недолік — те, що на них не стабільна ціна на ринку. Тому треба вирощувати кілька культур, щоб перебувати там весь час. Людям слід про це розповідати і навчати цього майбутніх фахівців-аграріїв, бо в молодих агрономів бракує знань про нішеві культури. Гадаю, виші надолужуватимуть це: поліпшуватимуть підготовку студентів і налагоджуватимуть нові зв’язки з виробництвом, щоб виробники самі керували цим процесом. Адже за нішевими культурами майбутнє.
Зміна клімату, економічної ситуації сприяли появі культур, для нас не традиційних, наприклад арахісу. Його в нас ніколи не вирощували, а тепер культивують, бо він добре росте й на нього є попит на ринку. Або крокуси, які вирощують для отримання найдорожчої спеції у світі шафрану. Унікальна культура. Щоб її виростити, потрібні не тільки знання, а й багато працівників, аби зібрати врожай. Сировина — тичинки квіток. Урожай може становити всього кілька кілограмів з гектара.
Але й шафран у нас вирощують. Тобто нішевих культур нині багато. Та радив би перш ніж вирощувати котрусь із них, набути певних знань і знайти ринок збуту. Тільки потім уже оцінювати свої можливості, розробляти бізнес-плани і підраховувати можливі прибутки.
Останніми роками в областях створюють сільськогосподарські кооперативи, які займаються ягідництвом. У них об’єднуються селянські господарства з площею землі 1—3 гектари. Вони разом шукають можливості для збуту, первинної переробки продукції. Тому що ягоди не збережеш, вони не лежатимуть, їх треба або заморожувати, або свіжими відправляти. На умовах співфінансування кооперативи можуть купити, наприклад, промисловий холодильник, зберігати ягоди і далі транспортувати їх у Європу, де продукцію залюбки купують у нас тоннами. Або переробляти на сік чи концентрат. Тобто кооператив — це теж один із способів розширення ринку нішевих культур.
На Полтавщині ягідники є в багатьох районах. Високоякісна органічна продукція потрібна всім. І до речі, органічний ринок теж нішевий. Мабуть, у всьому світі відоме ПП «Агроекологія» Шишацького району, у ґрунти якого майже 40 років не вносили мінеральних добрив і не застосовували на них пестицидів. За їхньою продукцією вибудувалася черга з європейських покупців. Це господарство успішно експортує кондитерський соняшник, насіння льону, спельту (вид пшениці), просо, сорго, отримуючи за них валюту.
Бджолярство — теж нішевий ринок, який українці впевнено освоюють. У Семенівському районі Полтавщини є унікальне господарство, де виробляють різні продукти з меду й відправляють європейському споживачеві. У Кобеляцькому районі господарство вже 20 років вирощує ехінацею. Воно забезпечує лікарською сировиною не тільки Україну, а й інші країни.
— Тобто для нормального розвитку цього сектору агровиробництва потрібна економічна стабільність.
— Так. Доктор біологічних наук Світлана Клименко, яка працює в Національному ботанічному саду в Києві, все життя присвятила таким малопоширеним плодовим культурам, як кизил, айва, актинідія, хурма. І тільки тепер люди зрозуміли, що площі під цими культурами треба розширювати, бо на них є попит.
До речі, в Хоролі теж є невеликий ботанічний сад, де вирощують у відкритому ґрунті тропічні культури — інжир, хурму, азиміну, навіть посадили гінкго.
Культур багато, але заробляти на них треба вміти. Перепрошую за тавтологію, треба знати нішу нішевих культур.
У спільному проєкті FAO і ЄБРР «Поліпшення доступу українського агробізнесу до експортних ринків» експерти назвали 10 культур, які Україна може експортувати в Європу. Це батат, спаржа, гарбуз, червона й чорна смородина, вишні, груші, солодкий перець, пекінська й кольорова капуста, броколі. Тільки батат для нас невідома культура, це аналог картоплі для деяких країн. Європа готова купувати, але, мабуть, є певні умови, тобто продукція, яку ми пропонуємо на експорт, має бути високоякісною і в достатній кількості. Наші сільгоспвиробники повинні дати гарантію, що здійснюватимуть поставки регулярно й у встановлений термін. Якщо вони не можуть цього забезпечити, то це вже не бізнес. На жаль, поки що ми не готові задовольнити такі вимоги.
До прикладу, смородина. Будь ласка, в Україні є інститут садівництва, який багато років її вивчає, виведено чудові сорти. Але господарств, які її вирощують, бракує.
Нішеве виробництво потрібно розвивати. І не тільки рослинницької продукції, а й тваринницької, наприклад сирів з козячого молока. Це теж унікальний продукт, який має постійний високий попит. Виробництво сирів — вельми складний бізнес, і в цьому напрямі в нас на Полтавщині непогано працюють групи аматорів, які агітують інших цим займатися, і навчають, передаючи свій досвід.
Також є певний досвід вирощування равликів, раків. Адже не в усіх країнах їдять картоплю і свинину.
— Сергію Вікторовичу, ви кажете, що у молодих агрономів не вистачає відповідних знань. Можливо, треба ввести у вишівську програму нові спеціальні предмети?
— Тих предметів, які ми викладаємо, цілком достатньо. Питання в іншому: молоді спеціалісти, яких готує наша академія, інші навчальні заклади аграрного профілю, не знають, де вони працюватимуть після закінчення. Тобто тут має працювати система перепідготовки.
Наскільки мені відомо, в Києві вже другий рік проводять науково-практичну конференцію, на якій обговорюють питання нішевого виробництва. Такі конференції треба проводити частіше, й не лише у столиці. Адже людям не вистачає менеджерської й економічної інформації.
Можливо, треба створити при Мінекономрозвитку спеціальний підрозділ, який би спрямовував і навчав дрібних землевласників нішевого виробництва й допомагав їм отримати кредити і необхідну техніку на пільгових умовах. Адже в нас уже успішно працюють деякі урядові програми підтримки вітчизняного сільгосптоваровиробника.
Зауважу: фермер ніколи не складе конкуренцію агрохолдингу. Тож йому треба шукати своє місце на ринку сільгосппродукції. І держава повинна йому в цьому допомагати, щоб міг годувати себе і її.
Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»
КОМЕНТАР
Олег ПАЛІЙ,
заступник директора департаменту
агропромислового розвитку
Полтавської облдержадміністрації:
— Нішеві культури для аграріїв — це своєрідна подушка безпеки, яка гарантує їм додаткові прибутки і дає змогу розв’язувати багато агрономічних проблем: страхуватися від посухи або відновлювати ґрунт, пересівати загиблі озимі. На цьому ринку серед виробників спостерігається набагато менша конкуренція.
На Полтавщині найпоширеніші нішеві культури — жито, овес, гречка, нут, сочевиця, сорго, гірчиця, квасоля, льон кудряш (олійний), соняшник високоолеїновий та кондитерський. Виробництво цих культур зростає через попит на ринках Африки та Пакистану.
Розширюють у господарствах області й площі під ягідниками. Зокрема у Диканському районі посаджено найбільше в Україні органічної малини — 13 гектарів. Її сертифіковано як органічну й замороженою експортують.
У межах регіональної програми розвитку та підтримки аграрного комплексу Полтавщини за пріоритетними напрямами на період до 2020 року додатково посаджено 35,6 гектара плодово-ягідних насаджень, компенсовано господарствам 1,3 мільйона гривень.
Виробництвом цієї продукції у нас займаються ПСП «Майбородівське», ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи», ТОВ «Фрукти Полтавщини», ФГ «Еко-Маяк», ФГ «Гарант».
Цією програмою передбачено фінансову підтримку обсягом до 500 тисяч гривень терміном до п’яти років суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність в аграрному секторі, на витрати, пов’язані з розвитком садівництва, ягідництва, овочівництва, виробництва органічної продукції, вирощування грибів, лікарських рослин та інших нішевих культур.
Торік надано кредит 500 тисяч гривень ФГ «Віра-1» (Котелевський район) на втілення бізнес-плану з вирощування нуту на площі 20 гектарів і на таку саму суму — ФОП Пішняк — на висаджування фундука на площі 4,4 гектара.