ДОСВІД
У школах та дошкільних закладах Дарниці впроваджується 115 інноваційних проектів
Сергій ТИМЧЕНКО,
начальник управління освіти
Дарницької райдержадміністрації м. Києва
Дарницький район — найбільший і водночас наймолодший у столиці. За офіційними даними, в ньому мешкає 350 тисяч людей, проте реально налічується до півмільйона жителів. Скажімо, якщо у школах та дитсадках центральних районів столиці навчаються 20–25 тисяч дітей, то в нас — 50 тисяч.
Нам почали довіряти
Одна найбільших проблем, яка потребує нагального розв’язання, — перевантаження наших закладів освіти, адже район інтенсивно розвивається. Тому цього року ми зокрема закінчуємо роботи в гімназії «Київська Русь», яку буде оснащено сучасним навчальним обладнанням. Крім того, здаємо в експлуатацію два дитячі садочки, створюючи в нових мікрорайонах так звану крокову досяжність — аби батьки, не користуючись транспортом, змогли довести дитину в садочок чи школу.
Друга проблема — якість освіти. На жаль, серед киян донедавна побутувала думка, що якісну освіту можна здобути лише на правому березі столиці. Тим часом ми досягли результатів, які підтверджують, що цей стереотип зруйновано. Наші заклади освіти входять до десятки кращих у столиці: і за результатами ЗНО, і за участю в загальнодержавних та міжнародних олімпіадах. Серед найкращих — ліцеї «Інтелект» та «Наукова зміна», Скандинавська і Слов’янська гімназії. Лише за останній рік у ліцей «Інтелект» прийшло навчатися 50 дітей із Печерського району. Отже, нам почали довіряти.
На розвиток освіти Дарницького району виділяється понад 400 мільйонів гривень, і ми прагнемо бути гідним його обличчям.
Крім того, в суспільній свідомості сформувався стереотип, ніби в дитсадочку дитину мають лише доглядати. Тому серед наших пріоритетів — вирівнювання підходів до дошкільної та загальної середньої освіти. Ми дивимося на дошкільну освіту як на час, коли відбувається інтенсивний розвиток дитини, коли вона здобуває багато знань і навичок. Нині багато батьків хочуть, щоб у дитсадку їхня дитина мала й додаткові можливості для фізичного і творчого розвитку, й ми намагаємося задовольнити ці потреби.
Нам вдалося відновити всі 46 басейнів району, частина яких не працювала від 7 до 15 років. Пригадую історію з відбудовою басейну Київського радіозаводу. Відновлюючи його, спершу вирішили демонтувати старе обладнання та встановити нове китайського виробництва. Проте знайшлися розважливі голови, які переконали: устаткування радіозаводу працюватиме ще десятиліття, а китайське може зламатися за два роки. Ми зробили всі ремонтні роботи, аби не використовувати хлор, завезли тонни кварцового піску, що має добрі очищувальні властивості.
Нині фактично кожен другий київський садок із басейном розташований у Дарницькому районі, й ми на 100 % готові до ініціативи МОНмолодьспорту запровадити уроки плавання в кожному дитсадку.
Водночас активно впроваджуємо комп’ютерні технології в дитсадках. Оскільки для середньої школи в цьому напрямку вже зроблено багато (приміром, у нашій гімназії «Діалог» школярі навчаються за допомогою 15 інтерактивних дощок, встановлених майже в кожному предметному класі), наше основне завдання — зробити цікавішою саме дошкільну освіту. Сам переконався, з яким інтересом малеча вивчає англійську в ігровій формі, приміром, дивлячись мультики студії «Волт Дісней».
За допомогою спеціальних комп’ютерних програм діти навчаються азів математики. У дитячих дошкільних закладах ми створили вже понад десяток комп’ютерних класів. Крім того, майже всі дитсадки забезпечені ноутбуками, проекторами й інтерактивними дошками.
Потрібен загальний освітній проект
У школах і дошкільних закладах Дарниці впроваджується 115 інноваційних проектів. Можливо, вони локальні, проте в будь-якому разі дадуть нам змогу впродовж року узагальнити певну проблему, знайти спосіб її розв’язання, а потім упровадити цей досвід ширше. Приміром, у нас є садочок, що працює за методикою Монтессорі. Протягом року його фахівці працюватимуть над тим, як запровадити цю практику в дошкільних закладах усього району. Отримаємо позитивний досвід — реалізовуватимемо. Бо якщо не рухатимемося шляхом інновацій, не виживемо.
Ще один напрям роботи — поліпшення інформаційного забезпечення. Можемо похвалитися, що першими в Києві створили електронну науково-методичну бібліотеку. Це дасть змогу протягом 2–3 років повністю забезпечити потребу всіх наших учнів та вчителів в електронних ресурсах. Поясню на конкретному прикладі. Скажімо, учень восьмого класу заходить у таку мережу. Натискує посилання на свій клас — висвітлюються всі предмети. Натискає, приміром, всесвітню історію — і бачить усі теми. Натискує тему уроку — отримує потрібний фрагмент підручника, мапи, наочність, додаткову літературу.
Та за наявності такої системи наприклад учителеві всесвітньої історії не потрібно нести із собою на урок мапи, яких нині майже не випускають, портрети відомих діячів, хрестоматії тощо. Зайшовши на цей електронний ресурс, він зможе продемонструвати на електронній дошці все, що потрібно: хочете — портрет Богдана Хмельницького, хочете — карту Гійома де Боплана. Гадаю, це єдиний шлях, яким може йти освіта, щоб розвиватися.
На жаль, такий ресурс важко створити в межах одного району. Добре, аби це було загальнонаціональним проектом. У нас є десятки інститутів, які могли б його реалізувати. Так ми розв’язали б проблему підручників, хрестоматій та мап, частково зняли б питання наочності з фізики, хімії й біології, адже нині вже існують, приміром, атласи анатомії людини у форматі 3D.
Ефективність такого капіталовкладення перевищила б усі витрати на нього. Звичайно, потрібно зважати на проблему доступності Інтернету в сільських школах. Проте якби такий ресурс існував, можливо, місцеві органи влади активніше підключали б школи до Всесвітньої мережі.