Заступник
голови Луганської облдержадміністрації
Юрій ЧЕРНУХA
Вугільна галузь завжди була візитною карткою Луганської області. Третина працюючого населення краю та долі їхніх сімей пов'язані з шахтами. Тому соціальна складова відіграє значну роль і переоцінити її значимість важко. Про це розмова із заступником голови Луганської облдержадміністрації Юрієм ЧЕРНУХОЮ.
-- Кожна територія і кожне державне вугільне підприємство своєрідні, тож вимагають окремого підходу. Які форми співпраці з інвесторами вже сьогодні дають віддачу?
- Серед найяскравіших можна назвати "Ровенькиантрацит" і "Свердловантрацит". Ці державні підприємства, що входять до складу Міненергетики і вугільної промисловості, реалізують договори партнерства з Донецькою паливно-енергетичною компанією (ДПЕК). На цих підприємствах ми розглядаємо нову форму партнерства, що пов'язана з концесією вугільних підприємств і передбачає її тривалі терміни, не такі жорсткі умови повернення позик, питання соціальної співпраці.
-- За підсумками роботи 2010 року обсяг видобутку ДП "Ровенькиантрацит" становив понад 6 млн тонн вугілля. Порівняно з 2009 роком обсяг видобутку вугілля збільшився на 1 млн 87 тис. тонн. Наскільки це серйозний крок?
- Торік у рамках договору про державно-приватне партнерство було залучено приблизно 300 млн грн фінансової допомоги та передоплати за вугілля. Ці гроші дали змогу підприємству витримати важкий період, впровадити нову техніку і нові форми роботи. Ми можемо констатувати, що в трудових колективах відроджується змагальний дух, спрямований на підвищення видобутку вугілля. Поставлено завдання повернутися до рекордних показників видобутку, якими славилися Ровеньки. Цьому вугільному підприємству залишилося "дотягти" ще кілька мільйонів річного видобутку, аби повернутися на рівень свого розквіту. Тоді шахтарі видавали на-гора 26 тис. тонн антрациту на добу, сьогодні цей показник -22-23 тис. тонн. Запаси сировини для цього достатні.
-- Чи радиться інвестор із фахівцями облдержадміністрації з питань модернізації виробництва та перспектив його розвитку?
- В останні роки у вугільну галузь почали приходити інвестори, що розглядають не лише найближчу, а й середню і довгострокову перспективу. Раніше приходили, аби "відпрацювати" одну лаву, рахували, скільки там вугілля, які потрібні вкладення та видатки, забирали продукцію і переходили на іншу шахту, де більші запаси і краща підготовка. Саме в Ровеньках і Свердловську вперше здійснено комплексний підхід. Тепер з керівництвом ДПЕК вже йдеться про спільні напрацювання усіх напрямків. Звичайно, кошти вкладають вони, але нас цікавить, аби це були "довгі гроші", які позитивно вплинуть на розвиток всієї інфраструктури.
-- Показники заробітків гірників основних професій зросли на 1,2-1,7 тис. грн, але не перевищують 8,2 тис. грн. Це не мало?
- Це таки зарплата, на яку можна жити. Основні шахтарські професії мають свою специфіку, не кожному до снаги освоїти їх швидко і якісно. Прогрес і механізація несуть в собі оптимізацію, тобто скорочення кількості працівників. Але потенційні інвестори "Ровенькиантрациту" та "Свердловантрациту" не йдуть на скорочення штату, а збільшують обсяги робіт, проводять перекваліфікацію, щоб не втрачати кадри. Ми бачимо по Стаханову і Брянці, відчуваємо по Лисичанську та Перевальську, як важко повернути втрачене.
-- Але чому тоді шахтарі бояться слова "приватизація"?
- Бояться там, де бачили її перекручені форми або де не відчули переваг. Якщо
запитати гірників Краснодона, у них таких хвилювань немає. Та й загалом, зміни
завжди лякають. Зараз шахтарі вважають, що доки вони "державні", їм є куди
звернутися по допомогу і підтримку. Хоча ані "Ровенькиантрацит", ані
"Свердловантрацит" торік не отримали жодної копійки держпідтримки, тобто
заробляли і виживали за рахунок власних коштів. Може, так і треба було б жити,
якби вистачало грошей на розвиток. Але власні кошти у них є тільки на підтримку
того, що мають. А без розвитку немає і перспективи. Влити гроші у вугільну
галузь для розвитку під силу лише приватному капіталу. Тож варіантів виходу
мало, і співпраця з інвестором - найкращий. Тим більше, що на Луганщині є
позитивні приклади: нормально працює ВАТ "Краснодонвугілля", шахта "Садова"
тощо. А завдання влади - закласти в договори з інвесторами ще якомога більше
"соціальної складової".
ДОСЬЄ "УК"
Юрій ЧЕРНУХА. Народився 20 травня 1950 р. в м. Клайпеда (Литва).
Після закінчення Комунарського гірничо-металургійного інституту (нині - Донбаський технологічний університет) працював на шахті "Золоте" ДП "Первомайськвугілля", пройшов шлях від гірничого майстра до директора. 1994-1998 рр. працював в Луганській облдержадміністрації, пройшов шлях від начальника відділу до заступника голови.
Працював директором Луганської філії ВАТ "Укртелеком", на посаді заступника міністра вугільної промисловості України. З 2 серпня 2010 обіймає посаду заступника голови Луганської облдержадміністрації з питань промислової політики, транспорту та зв'язку.