На Черкащині майже 300 осіб потребують особливого догляду
Життя є життя, і часом воно висуває проблеми, які обійти просто не можна. Приміром, на Черкащині, як і в кожній області, сьогодні тисячі людей, котрі мають важкі хвороби і яким медицина допомогти вже не в силах. Однак кваліфікованої служби, що допомагала б таким людям дожити останні дні повноцінно, без болю й страждань, немає.
Обличчям до проблем
П'ять років тому нині голова черкаського благодійного фонду "Лицем до лиця" Сергій Псюрник вирішив створити організацію, яка б допомагала невиліковно хворим людям та їхнім родичам. Спочатку пішов до головного лікаря обласного онкодиспансера і запропонував свої послуги з догляду невиліковного хворого. Згодом працював волонтером у Московському хоспісі, ознайомився з роботою таких закладів в інших областях України, цікавився, як це робиться в Європі, Америці, шукав контакти. Закінчив навчання в Черкаському національному університеті за спеціальністю "медична психологія". Три роки тому організував благодійний фонд "Лицем до лиця".
Торік благодійний фонд та онкодиспансер уклали угоду про співпрацю з Міжнародним фондом "Відродження". Тепер мають фінансову підтримку у створенні паліативної служби в Черкасах. Це також дає змогу волонтерам пройти відповідне навчання.
Зараз у благодійному фонді "Лицем до лиця", крім Сергія, працює один лікар та бухгалтер. Допомагають їм кілька волонтерів, які самі колись зіштовхнулися з такою проблемою. Одержують по 800 грн зарплатні. Для молодої сім'ї - у Сергія двоє маленьких дітей - цього замало, тому доводиться постійно шукати підробітки, які б дали змогу утримувати сім'ю та займатися благодійною справою.
Самі забезпечили хворих спеціальними матрацами, які сприяють профілактиці пролежнів, іншим інвентарем, безплатно взяли на прокат милиці, ходуни. Консультують і підтримують родичів хворих, адже нерідко їм потрібна не менша допомога, ніж самому стражденному.
- У мене під опікою весь час у середньому по 4-6 людей, в яких четверта стадія онкозахворювання. Більше сам не потягну, - розповідає він. - А за статистикою, лише в Черкасах 270 осіб із таким діагнозом і щонайменше половина з них перебуває вдома.
Як утамувати біль
Як розповідають родичі невиліковно хворих, одна з найбільших проблем - як утамувати біль у близької людини. Видача знеболювальних дуже обмежена, і того, що вдається одержати, вкрай недостатньо. Нині є знеболювальні пластирі, які зручні у використанні й дуже ефективні, але вони для пересічної сім'ї надто дорогі.
Інше гостре питання - брак паліативних працівників. Відсутні й стандарти надання допомоги таким хворим. Родичам нерідко доводиться шукати лікаря для консультації, самим привозити його до хворого та оплачувати проведення певної процедури.
Сьогодні між благодійним фондом "Лицем до лиця", головним управлінням охорони здоров'я облдержадміністрації та онкодиспансером діє угода про співпрацю. Це дає певні результати. Однак давно потрібно створити в області спеціальну виїзну службу, яка б надавала кваліфіковану медичну допомогу невиліковно хворим удома.
Хоспісну службу на Черкащині, як переконаний головний лікар обласного онкодиспансеру Віктор Парамонов, потрібно створювати негайно. Адже часто через одного важкохворого буває паралізоване життя всієї сім'ї. Практика надання паліативної допомоги існує у світі вже понад сотню років. Це окрема спеціальність, навчений медичний колектив. В області лише один лікар пройшов відповідне навчання, і зараз він працює в черкаському онкодиспансері.
Під такий соціально важливий заклад, як хоспіс, потрібно знайти приміщення. Місцевий медколедж готовий сприяти в підготовці працівників такої служби. Але потрібна серйозна підтримка влади - як обласної, так і міської.
Як розповів заступник начальника головного управління охорони здоров'я та медицини катастроф облдержадміністрації Микола Клімов, відділення паліативної допомоги вже запрацювало в Ірклієві Чорнобаївського району, створене таке й на базі Другої міської лікарні в Черкасах. Ведеться відповідна робота в Городищі. Триває реорганізація медичних закладів, у ході якої такі відділення будуть створені на базі дільничних та центральних районних лікарень.