Іноді батьки лякають своїх малих бешкетників сиротинцем, малюючи суворе життя дітей без рідних, улюблених страв та іграшок. Однак «Червоне сонечко» не відповідає стереотипам уявлень про державний дитячий будинок. Миколаївський будинок маляти схожий на елітний дитячий садок чи на сучасний центр реабілітації. Дітей за останні 30 років у ньому значно поменшало, умови життя кардинально поліпшилися. Єдине, що залишається незмінним, — відсутність родини та неосяжне бажання дитини опинитися біля мами. Тут чи не до кожної незнайомої жінки дітки тягнуть рученята і промовляють заповітне: «Мамо!»
Від народження до чотирьох
Миколаївському обласному будинку дитини 96 років. Створений 1920-го, він передбачав утримання безпритульних. Часи змінилися, але навіть у ХХІ столітті сирітство залишилося, на жаль, іноді з живими батьками. Звісно, можна цьому знайти багато пояснень та причин, але немає жодної, яка б виправдала безсовісних батьків. У 90% випадків сюди потрапляють діти з неповних сімей від мам-одиначок, невеликий відсоток — з повних, але неблагополучних. Іноді тут з’являються діти і з благополучних родин, які, приміром, відмовилися виховувати дитину-інваліда.
Головний лікар обласного будинку маляти Ольга Литвинова не суддя батькам. Вона педіатр вищої категорії, яка керує закладом вже 30 років. Бачила всяке. Розповідає, що, коли починала працювати, в закладі було майже 180 дітей, нині 111. Стало легше, адже тепер в одній групі 10—12 діточок, а не до 20, як раніше, тож кожному легше забезпечити індивідуальний підхід, додати уваги і турботи.
Одна з причин, чому тут поменшало вихованців, криється в гуманному ставленні держави, наданні істотної матеріальної підтримки родинам, особливо багатодітним. Батьки всіма способами намагаються повернути дитину в родину. Адже малюк своїми «дитячими» грошима здатен забезпечити батькам і їжу, і пиття. А коли припиняються виплати, дитина знов може опинитися в будинку маляти, де нею опікуються чужі. До речі, тут у неї особистий рахунок на особистій книжці. Часто буває, що в закладі виховують цілі родинні групи.
Щоправда, повторні трюки із «забрати-віддати» дитину не проходять. Відповідні служби висувають чіткі умови батькам: змінити спосіб життя, поліпшити побутові та житлові умови, знайти роботу. Якщо шанс не використано, настає «вища міра покарання» — позбавлення батьківських прав. Тоді в чужих людей з’являється право на всиновлення або на інші форми сімейного виховання.
— Наш колектив намагається створити максимально теплі домашні умови, щоб дитина не почувалась обділеною, — каже Ольга Литвинова. — Однак ми всі розуміємо і налаштовані на те, що дітям потрібна сім’я. 2016-го з 68 дітей, які до нас потрапили, лише одну дитину перевели в соціальний інтернат через тяжку інвалідність. Родина не змогла виховувати її. У біологічні сім’ї повернули 18 дітей, ще 18 усиновлено, десятеро взято під опіку, троє — в прийомну родину і двоє — у дитячий будинок сімейного типу.
Хто кого обирає
Питаю про казку, що в кіно. Мовляв, приходять батьки, обирають собі діточок. Вони перед ними і співають, і танцюють, і в рядочок стають. «Сама сміюся крізь сльози, коли бачу таке на телеекрані, — каже Ольга Литвинова. — Звісно, ніхто нікого не обирає. Так було колись. Тепер батьки стають у чергу, щоб усиновити чи хоч долучити дітей до родинного життя. Усі питання вирішує обласна служба у справах неповнолітніх та районні служби. Є база даних дітей-сиріт. Родина обирає дитину, приходить, знайомиться. Ми надаємо медичні, психологічні характеристики. Усиновителі мають право познайомитися з дитиною, вивчити всі дані, повести на незалежну експертизу».
Як повідомили «УК» у Службі у справах неповнолітніх Миколаївської облдержадміністрації, нині в черзі на всиновлення дітей в області перебувають 49 кандидатів. Серед них 12 родин мають бажання всиновити дитину до року, 25 — до трьох, дев’ятеро — до п’яти, інші готові взяти на виховання старшу дитину. Наталія Меньшова, керівник підрозділу служби, зазначає, що охочих всиновити набагато більше, ніж дітей.
Проблема в тому, що діти-сироти часто мають вади здоров’я. Іноді виникають проблеми з усиновленням дітей з однієї родини. Наталія Леонідівна пояснює, що зазвичай вони різного віку, а всього їх наприклад п’ятеро. Небагато батьків зголоситься взяти в родину всіх, а розділяти братів-сестер не варто. Однак знаходяться родини і для таких.
У будинку маляти намагаються зберегти родинні стосунки навіть на первісному рівні. Дітьми тут не перебирають. Утім, виникають душевні протиборства. Ольга Литвинова розповіла історію із власної практики лікаря-новачка. «До мене привезли новонароджену, яку мати залишила на будівельному смітті, а знайшли випадково сторонні люди. Я тоді молодою була, емоційною, вважала, що цю матір треба засудити мало не до смертної кари. І що ви думаєте? Дитину їй повернули. Бабуся була в курсі. Вона й мати боялися батька і його гніву. Я про той випадок все життя пам’ятаю. Звісно, в газеті «Правда» про це не писали».
Насправді, виявляється, жорстокості до дітей не поменшало. Хіба що писати й говорити про такі випадки стали більше. У Миколаєві, за повідомленням управління поліції, лише два випадки за рік. Торік у березні в Корабельному районі знайшли малюка. Як пишуть в офіційних довідках, «правоохоронці швидко відвезли хлопчика в лікарню для надання кваліфікованої допомоги». На жаль, у медичному закладі лікарі констатували смерть дитини, яка настала, ймовірно, від переохолодження.
У грудні 2016-го патрульні виїхали на виклик. «Вони побачили жінку, яка спала, занадто натискаючи своєю вагою на немовля, загорнуте в ковдру. Правоохоронці викликали на місце події швидку, а до її приїзду загорнули дитину в теплі речі».
Дітей давно вже не приносять під будинок дитини. Від них відмовляються одразу після пологів. Ольга Іванівна таких жінок називає мамками. Вона має на це право, бо бачила дуже багато дитячих очей, у яких не горить вогник щастя.
Від добрих людей
Будинок дитини фінансують з обласного бюджету, але потреби закладу цей бюджет не завжди може задовольнити. І тоді на допомогу приходять щирі люди. Тут створено умови, які сприяють досягненню позитивних результатів у поєднанні лікувально-реабілітаційної та виховної роботи фахівців будинку дитини, яку проводять на основі моделі реабілітації тандем-партнерство. Медична допомога містить складові за фахом: педіатрія, дитяча неврологія, кардіологія, медична психологія, психіатрія, фізіотерапія, лабораторна діагностика, лікувальна фізкультура. Окремо тут перебувають діти з інвалідністю. Найближчим часом відкриється відділення для шістьох дітей з мамами, які зможуть постійно перебувати з дітьми з особливими потребами.
У 2016 році збільшилася кількість благодійників. І доброчинний фонд зі Швейцарії, на щастя, допомагає. І місцеві українські фонди та окремі особи. Знаю чимало людей, які речі власного сина, що він з них виріс, відносять до «Червоного сонечка».
Ольга Іванівна розповіла і про таких благодійників. Прийшов якось чоловік, приніс пачку пожовклих зошитів у клітинку, каже, що спонсор. «Замовте мені за це пісню на радіо», — просить.
Однак головний лікар закладу переконана, що добрих людей у світі багато. Буває, перепитує, від кого записати допомогу. Каже, що більшість просить не вказувати прізвищ. «Просто від добрих людей», — такою буває допомога.
Розповідав один з благодійників Сергій Афанасьєв, який побував на новорічному святі: «Не можете уявити, яка це радість — дарувати цим дітям частинку щастя. Ми ж віримо, що вони обов’язково знайдуть родину, що стануть любимими, потрібними».
Душевним теплом малечу не обділено. На кожного приходиться майже по двоє дорослих — вихователь та медичний працівник, майже пара батьків. Кожен вихованець відчуває тепло і турботу. І все одно вони мріють про маму і родину. Тож нехай знайдуть своїх батьків цього року!
ДОВІДКА «УК»
Як повідомили «УК» в управлінні охорони здоров’я Миколаївської облдержадміністрації, з обласного бюджету торік на утримання обласного будинку дитини надійшло майже 17 мільйонів гривень. Кошти пішли на закупівлю медикаментів для дітей, харчування, сплату за комунальні послуги, заробітну плату тощо. Крім того, за повідомленням управління капітального будівництва Миколаївської облдержадміністрації, майже 3 мільйони гривень було надано на програму термосанації будівлі. Виконано роботи з утеплення фасаду, реконструйовано системи опалення в корпусі для немовлят. Заплановане на 2016-й рік зроблено в повному обсязі. Благодійники та друзі дитбудинку закупили продуктів харчування, одягу, іграшок та медикаментів у 2016 році на 1 мільйон 350 тисяч гривен. На рахунок закладу від спонсорів надійшло 133 тисячі гривень.