— Якщо на полицях нашого магазину ви знайдете товари з вичерпаним терміном придатності, не проходьте повз. Обов’язково принесіть їх на касу. І ми обіцяємо одразу повернути вам за них гроші. Прямо тут і зараз, з рук у руки!
Таке повідомлення транслювали по внутрішньому зв’язку одного з найближчих до мого будинку супермаркетів весь час, доки я ходила від прилавка до прилавка, обираючи потрібні продукти. Тоді подумала: мабуть, персонал крамниці переконаний на всі сто, що покупці такого товару не знайдуть. І це добре, адже означає, що все — від ковбас до молока — тут свіже. Й можна не «ламати» очей, намагаючись розгледіти завжди дрібнесенькі написи про дату виготовлення та термін їх придатності.
Того дня, крім іншого, купила невелику упаковку порізаного твердого сиру. «Вжити до…», на диво, було надруковано доволі великими цифрами. Отже, лише кинувши оком, зрозуміла, що якщо їм вірити, продукт абсолютно свіжий, фасували його лише добу тому і зберігати в холодильнику можна ще кілька тижнів. Але не так сталося…
Буквально через два дні, коли увечері після роботи вирішила зробити собі гарячий бутерброд, побачила, що цей начебто свіжий продукт у герметично запаяній упаковці… зацвів буйним цвітом. Зеленуваті й сині плями вкрили його практично повністю. Здивувалася, адже я купувала звичайний, а не елітний сир з пліснявою. Що за метаморфоза? Розкривши упаковку, одразу відчула специфічний гнилий запах. А ще, крім плісняви, з’ясувалося, що він також вкрився слизом. Звісно, бажання зробити з ним бутерброд якось одразу зникло.
Але перед тим, як викинути, вирішила все-таки роздивитися цю дивну річ. І все зрозуміла. На пакуванні, як виявилося після пильного огляду, просто зчистили стару і намалювали нову дату придатності. «Свіжу» — великими цифрами, щоб побачити могла навіть літня людина без окулярів. То якщо такі перевтілення роблять з усією продукцією, можна насправді бути впевненим, що на полицях магазину покупець вдень зі свічкою не знайде товару із застарілою датою. Інша річ — який насправді вік продукту? Адже якщо орієнтуватися саме на дату, той сир міг спокійнісінько зберігатися в моєму холодильнику ще щонайменше півмісяця. Але що б врешті з ним сталося, якби я не заглядала до нього стільки часу? По зеленому «полю» почали б скакати жабенята?
Отже, на цьому конкретному прикладі мені як ніколи стала зрозумілою приказка про безплатний сир і мишоловку. Адже мережу саме тих магазинів, де я його купувала, дуже нахвалюють останнім часом за те, що не деруть цін на продукти. Справді, тут значно дешевше. Тому й покупці — здебільшого ті, кого називають соціально малозахищеними верствами населення: пенсіонери, багатодітні та мами-одиначки, люди з невеликою зарплатою, ті, кому її часто затримують, тимчасово безробітні. Та їм би хоч на хвилину замислитися: чому саме так дешево?
І тепер я це точно знаю. Виходить, замість того, щоб просто викинути товар, в якого минув термін придатності, спритники ставлять на ньому інші дати і продають як свіжий тим, кому передовсім важлива нижча ціна. За кордоном, як я неодноразово читала в Інтернеті та бачила по телевізору, таку продукцію або взагалі утилізують, або віддають тим, хто хоче її забрати, наприклад, на годівлю худобі, задарма чи майже так. Але не в нас…
Ось вам і ще один дуже небезпечний ризик для здоров’я людей, крім ГМО і трансізомерів, — звичайна людська жадібність. І я зараз не про тих, хто це купує, адже зрозуміло, що не від доброго життя. Я про тих, кому совість дозволяє продавати таке старим і малим, аби набити власний гаманець. А ще — цинічно крутити цілодобово в магазині ту вже згадану рекламу, спонукаючи наївних шукати на їхніх полицях товар, де, можливо, якось випадково забули на старий «шльопнути» нову дату…