Знайома несподівано опинилася на лікарняному ліжку. Після того як побувала на весіллі — ні, не в сільському шалаші, — у готельно-розважальному комплексі під Рівним. Діагноз, як і в 20 інших учасників бенкету, — гострий гастроентероколіт. Про це повідомили вже, здається, всі портали та інформагенції. А далі що?
Згадаймо масове отруєння у львівському ресторані, затим шаурмою в Києві, тепер ось стрічку новин наздоганяє інформація про ботулізм у Херсоні: чоловік помер, дружина в реанімації. І це в ХХІ столітті у країні, яка прагне закріпити в Конституції курс на Євросоюз. Якось не в’яжеться одне з іншим, що й казати! Бо в країнах ЄС факти отруєння в ресторанному господарстві поодинокі. Насамперед тому, що людині, яка отруїлася в закладі громадського харчування, його власники компенсують мільйонні суми євро. В Америці ж відшкодування доходять до 3 мільйонів доларів. Тому цілком природно, й на холодну воду дмухають.
У нас усе й усім досі сходить із рук. І тільки ми, звичайні споживачі, розплачуємося за чиєсь бажання заробити власним здоров’ям, а подекуди й життям (згадайте пожежу в одеському таборі «Вікторія»). Тож цілком логічно (куди вже далі?) цього року Кабмін вивів з-під мораторію на перевірки 20 державних органів. І тут почалося: тиск на бізнес! силові методи! підприємці підуть у тінь!
Пригадуєте, як попередній уряд знизив ЄСВ із 37 до 22 відсотків, сподіваючись, що тепер соціально відповідальний бізнес наповнить і перенаповнить бюджет? Та молочні ріки у вигляді податків та інших обов’язкових платежів до головного державного гаманця не потекли. Навпаки, вкотре заговорили про… посилення тінізації економіки. То як так виходить, панове підприємці-бізнесмени? Схоже, з менталітетом у нас найбільші проблеми.
Тож уже нинішньому уряду довелося збільшувати мінімальні зарплати, зокрема й для того, щоб із їхнього ПДФО заповнити немаленьку бюджетну діру. Чи це не доказ, що на довірі та суспільному консенсусі в Україні працювати, на жаль, не можна? Адже за час чинності мораторію на перевірки ринок наповнило стільки підробок, що годі знайти якісні харчі.
Це в прямому сенсі дістало легальний бізнес. Порядні підприємці, навпаки, хочуть обґрунтованих перевірок: так, кажуть, спокійніше. Тільки нарікають, що чимало контролерів на місцях нечисті на руку: хоч зі стелі візьмуть, але таки придумають якісь фінансові санкції. Ось і викручуйся тоді: може, вигідніше обійтися без протоколу? А ми їм — про державницьке мислення…
Як на мене, в усі часи все вирішували — ні, навіть не найкращі закони і постанови, — а людська порядність. Вона ж, на жаль, дедалі частіше переходить в Україні до розряду дефіцитів. О, часи, о, звичаї! Де ж узяти ефективне щеплення від непорядності у стосунках? Звідки його до нас виписати? Через які непідкупні інстанції придбати? До речі, про щеплення у прямому значенні: у ХХІ столітті країна в центрі Європи має рівень вакцинації 19% — менше, ніж в Африці. А ми все на уряд киваємо, все ворогів шукаємо.
Одне слово, доки ті, хто отримує за роботу державні кошти, шукають (сподіваюся, що знайдуть) причини масового отруєння в комплексі в Рівному, одну з них називаю вже: звичайної порядності комусь не вистачило.