Переміни в українській школі під час освітянської реформи уже дають про себе знати. Черкащина в цьому плані не виняток. На місцях чимало педагогів шукають і знаходять шляхи вдосконалення навчального процесу. Приміром, енергійна вчителька історії та правознавства із села Шендерівка Корсунь-Шевченківського району на Черкащині Валентина Кодола залучає учнів до цікавих проєктів. Вони свого часу разом перемогли у Всеукраїнському конкурсі відеороликів про школу від School TV і виграли інтерактивну дошку для свого навчального закладу. Валентина залучила учнів до Освітньої програми Вікіпедії. Вчителька увійшла до 50 найкращих у своїй галузі. Це засвідчив і Global Teacher Prize Ukraine — конкурс нових українських учителів, які зробили видатний внесок у професію.

Проте трансформація освітянського середовища відбувається не блискавично й далеко не безболісно, спричиняє чимало дискусій і сумнівів. Думками Валентина Кодола поділилася з «Урядовим кур’єром».

Чому дистанційна освіта стала проблемою?

Розпочинаючи навчальний рік, освітяни намагаються якомога глибше проаналізувати здобутки і складнощі минулого навчального періоду. Він порушив чимало проблем і неочікуваних питань. Одне з них, як зауважує вчителька: чому далеко не всі учасники освітнього процесу змогли успішно опанувати дистанційне навчання?

Воно стало нагальною потребою, яка виникла внаслідок оголошення у школах України карантину у зв’язку з пандемією. Брак досвіду, технічного обладнання, доступного інтернету, психоемоційні проблеми — все це супроводжувало перехід на нову форму навчання.

Але учасники освітнього процесу, як виявилося, сприйняли ситуацію по-різному. Одні вчителі взялись активно оволодівати новими освітніми онлайн-ресурсами: багато освітніх платформ стали пропонувати вебінари, курси, тренінги. Дехто, на жаль, сприйняв це як час перепочинку. Отож усе залежало від прагнення вчителя якнайкраще організувати дистанційне навчання. Проте як свідчить практика, пристосуватися до таких незвичних умов можна було без особливих зусиль.

І справді, багато вчителів уперше ознайомилися з освітніми онлайн-ресурсами, бо зворотний зв’язок з учнями треба було налаштувати. Частина дискомфорту не відчула, адже давно практикувала застосунки під час очного навчання. Для них ситуація була звичною. Труднощі виникали лише через нестачу в учнів комп’ютерів і задовільного інтернету.

Учні також сприйняли ситуацію неоднозначно. Як свідчить статистика, менш як половина з них стала активно навчатися, переборовши технічні складнощі. Інші, напевно, подумали, що оголошено довгострокові канікули. Щоправда, наприкінці навчального року заворушилися майже всі, бо треба було отримувати оцінки за семестр, аби закінчити навчальний рік.

Державна підтримка, щиро кажучи, була на двійку. Складалося враження, що освіту покинули виживати, й знову всі труднощі лягли на плечі найзавзятіших учителів, які навчалися самі й навчали колег.

Різниці між міською і сільською школою не має бути

Учителька звернула увагу, що не вбачає різниці в роботі в таких умовах міських і сільських шкіл. Різниці у знаннях, прагненні до самовдосконалення між сільськими та міськими вчителями, на її думку, немає. Усе залежить від особистості вчителя, його професійних навичок. Турбує лише та обставина, що технічно сільським вчителям буває важче. Адже в селах немає такого, як у містах, різноманіття провайдерів інтернету. Це стосується й забезпечення комп’ютерами. Тому виходили з тих умов, які є в реальності. До того ж існує чимало освітніх онлайн-платформ, які не потребують потужного інтернету, але забезпечують достатній відгук. Саме про такі ресурси Валентина Кодола розповідала колегам на вебінарах.

— Навесні провела п’ять вебінарів і взяла участь у ролі експерта в онлайн-семінарах. Спілкування з колегами переконало: тих, хто в новому навчальному році намагатиметься освоїти нові методики, вноситиме в освітній процес нестандартні елементи, значно побільшало.

Валентина Кодола бере активну участь у програмі «Ефективне управління освітою на місцевому рівні» у межах просвітництва Міністерства розвитку громад та територій України. Намагається знаннями й досвідом у плані організації дистанційного навчання поділитися з колегами.

Говорить про друге дихання в дистанційному навчанні. Це надихає колег, розкриває нові обрії в оволодінні технологіями дистанційного навчання. Улітку виникла ідея створити освітній онлайн-проєкт «Школа ІКТ» (інформаційні та комунікаційні технології). Протягом літа у школі навчалося близько сотні вчителів з різних куточків України. Їх об’єднувало прагнення ефективно організувати освітній процес з будь-якою формою навчання. «Школа ІКТ» працюватиме й надалі, адже є потреба.

Сільські школи, як і міські, активно й відповідально готувалися до нового навчального року. Розроблено інструкції про здійснення освітнього процесу в незвичайних умовах з урахуванням листів МОН. За сприяння органів влади та місцевих громад у кожному шкільному кабінеті є антисептики, маски для вчителів. У Шендерівці, приміром, придбали для школи безконтактний термометр. Усі кабінети обладнано інформаційними куточками про захист від COVID-19.

Життя ставить перед школою нові виклики. Дехто навіть пропонує позакривати сільські школи, бо вони, мовляв, не забезпечують належної якості освіти. Але, як переконані Валентина Кодола та багато її колег, закрити набагато легше, ніж запропонувати нове життя без звичної класно-урочної системи. Дослухаймося до ентузіастів педагогічної справи, які шукають і знаходять шляхи вдосконалення моделі організації навчання.