Накручуючи кілометр за кілометром тією дорогою, що веде до найвіддаленішого села Міжгірського району Новоселиці, ми з головою районної ради Іваном Яремою розмовляємо про те, як виходитимуть соціально-культурні об’єкти району зі складної ситуації, в якій опинилися через дорожнечу палива.
За Новоселицьку школу побоювань немає, — каже Іван Васильович. — На її базі втілено проект «Біоенергія Карпат», що отримав торік друге місце в конкурсі «Кращі практики місцевого самоврядування». Він був представлений у тематиці «Енергозбереження та енергоефективність» у номінації «Обласні та районні ради».
«У школі в нас Ташкент»
Уже на місці, у Новоселиці, входимо в котельню, в якій за хазяїв двоє кочегарів.
У школі і взимку Ташкент, — каже старший кочегар Федір Млавець. — За всі 27 років, що працюю тут, це найкращі часи. Щодва тижні котли змінюють один одного: якщо перший працює, то другий — на профілактиці — у ньому чистимо димоходи.
Перекачувальних насосів до цього було чотири, кожний потужністю 15—17 кіловат, тепер їх замінили двома агрегатами всього по півтора кіловата, — пристає до розмови Іван Ярема. — Електроенергії протягом опалювального сезону заощаджують майже 11 тисяч кіловат-годин, тобто на десять тисяч гривень. Насоси теж працюють почергово, ганяючи гарячу воду по всій системі.
А котли — луцькі
Раніше школу опалювали вугіллям, якого в гігантському котлі «Универсал» (виробництва 1970-х, один із трьох на всяк випадок досі зберегли) за добу спалювали до 4 центнерів.
— Він пожирав незмірну кількість палива, а «видавав» воду максимум 40 градусів. Якщо сильні морози, то треба було до п’яти-шести разів на добу цю піч чистити, щоразу вивозячи з неї величезну тачку шлаку. Протиснутися повз цього монстра було важко, а всі три займали площу котельні від краю до краю, — додає Федір Млавець.
Новий котел вигідніший. За півгодини або трохи більше вода нагрівається до 60 градусів. Коефіцієнт корисної дії майже вдвічі вищий від попереднього і становить 95 відсотків.
Двома котлами в почерговому режимі у Новоселиці опалюють понад дві тисячі квадратних метрів шкільних приміщень.
Виготовляють ці теплові агрегати в Луцьку. Розраховані вони на дрова або на брикети. Дуже добре підходять для спалювання бурого вугілля, яке горяни називають волинським. Воно порівняно дешеве, згорає майже без залишку.
Наступним етапом стане заміна в школі вікон і дверей на теплоощадні, — розвиває тему директор ЗОШ І—ІІІ ступенів Оксана Наливайко.
Витрачати гігакалорії потрібно розумно, кажуть партнери по проекту словаки під час семінарів. Саме їхньою ініціативою було поїхати в найвіддаленішу точку району, якою виявилася школа. Змонтували систему фахівці з Виноградового. Табличка в котельні нагадує, що її обладнано за кошти закордонних спонсорів. Словаки навчили краще обліковувати й витрачати паливні ресурси. Якщо тонна вугілля обходиться у понад 4 тисячі гривень, то куб дерева — всього 280. Тепла від нього, звичайно, менше, зате ціна незрівнянно нижча, довкілля не забруднене. На два роки наперед повинен бути запас деревини, щоб добре просохла. І теплом віддячують відходи, які могли безслідно зникнути.
КОМПЕТЕНТНО
Добрий приклад для наслідування
Валерій ГРИЩЕНКО,
директор Агентства регіонального розвитку
та транскордонного співробітництва
«Закарпаття» обласної ради:
— Загальна вартість проекту «Біоенергія Карпат» — 400 тисяч євро. За ці кошти виготовили проектно-технічну документацію, здійснили кілька ознайомлювальних поїздок: ми — до Словаччини, словаки — до нас. Провели практичне навчання. Але не так у коштах проблема, як у бажанні впроваджувати інновації.
Профінансувала проект Європейська комісія в межах програми HUSKROUA, а стежили за втіленням словацькі партнери — Агентство з підтримки і регіонального розвитку міста Кошице, громада села Будковце Кошицького краю.
Фінішували через три роки, і в 2014-му проект «Біоенергія Карпат» отримав другу премію на всеукраїнському конкурсі. Реконструкція котельні загальноосвітньої школи села Новоселиця Міжгірського району продемонструвала, що в умовах Карпат, де ресурс біомаси щорічно поповнюються за рахунок відходів ділової деревини, вітровалів, хворих дерев, які підлягають утилізації тощо, цей вид палива найвигідніший.
Досі в теках лежить ще один цінний для гірського краю проект — запровадження альтернативної енергетики в селі Колочава Міжгірського району. Технічна документація готова, а за практичним втіленням — затримка. Міжгірці звернулися до потенційних спонсорів із Чехії. Закордонні партнери пообіцяли надати кошти, на які вже чекають.
Колочавський проект цікавий тим, що в ньому використано сонячну енергію, вироблятиметься електрична енергія, яка нагріватиме воду в 500-літровому котлі, а її залишки спрямовуватимуть в електричну мережу через розетку. Це нове технічне вирішення з використанням екологічно чистого джерела енергії, яким є сонячні промені.
Інші школи Міжгірського району і Закарпатської області мають добрий приклад для наслідування.