Міністерство аграрної політики та продовольства ставить завдання в кожному регіоні виробляти екологічно безпечну продукцію. Актуально? Так. Його виконання розв’яже проблему безпечного і здорового харчування? Ні. Чому?
Поміркуємо. Наш раціон має бути збалансованим. Чільне місце в ньому відводиться молочній продукції. Особливо коли йдеться про дітей, літніх людей і хворих. Для багатьох з них вона стала недоступною — ціни кусаються. Тому за останні 20 років споживання молочної продукції на одну людину знизилось з 373 до 206 кг за рік (у Франції — 440, Німеччини — 430 кг). От і виходить, що середньостатистичний українець недоотримує до норми більше 100 кг потрібних продуктів.
Як і складається часто в житті, біда одна не ходить, а другу за собою водить. В даному випадку йдеться про якість виробів. Споживачі все частіше на неї нарікають. І не безпідставно. Вибіркові перевірки, які періодично проводять контрольні служби, фіксують численні порушення. Здебільшого йдеться про фальсифікацію — замість молока продукти виставляють із замінників, є серед них шкідливі для здоров’я. Процес зайшов так далеко, що набув масового характеру. Виправдання часто звучить наївно просто: «А що ви хочете — молока не вистачає»…
Так, сировини бракує. Політика горе-реформаторів призвела до того, що скоро корову в Україні можна буде побачити лише в зоопарку. Тому не випадково нині максимальний радіус надходження молока на заводи сягає 900 км. Тільки подумайте: сировину, яка має надходити на переробку через кілька годин після доїння, везуть за 900 км! Щоб наповнити цистерну, молоко збирають по селах банками. Зрозуміло, про якість говорити важко. От сировари й констатують, що така сировина непридатна для приготування твердих сирів. Але ж варять! А що залишається робити. У них потужності завантажені на 50%. Щоб зберегти виробництво, викручуються, як можуть. При цьому зарплата на молокозаводах, приміром, Чернівецької області становить 900 грн.
Виходить, що для здорового і збалансованого харчування, становлення економіки та збереження сіл в державі слід відновлювати тваринництво. Тим часом й цього року корів в приватних господарствах (вони становлять переважну більшість українського стада) меншає, бо з січня селяни так і не дочекались обіцяних доплат за реалізоване на переробку молоко. Значить, стимулюємо не виробництво, а фальсифікацію.
Чому ж боротьба з нею не стала національним завданням? Бізнес приносить фальсифікаторам надприбутки. Зрозуміло, займаються ним не діди в селах. Далі. Якщо фальсифікаторам перекрити доступ на ринок, одразу ж постраждає виробнича статистика — неякісний продукт подається в обгортці першосортного. А якому міністру хочеться, щоб при ньому показник виробництва суттєво знизився! Склалось так, що окремим високопоставленим чиновникам для заспокійливої звітності аж ніяк не обійтись без фальсифікаторів. Миритися з ними значно комфортніше, ніж організовувати виробництво молока. Через таку політику сьогодні небезпечно говорити: «Пийте, діти, молоко, будете здорові».