НЕ ВІРИТЕ?
Виявляється, існує безліч способів використання осоружної телевізійної реклами в «мирних цілях»
Про телевізійну рекламу вже багато сказали, повідали, випалили, процідили, промимрили, пробубоніли, прохрипіли, простогнали, просичали, прошипіли, прогарчали і прогорланили. А ще сопіли, кректали, зойкали, йойкали, верещали, гримали, кричали, репетували, голосили, лементували, надривалися. Втім, дехто на цю теленапасть реагував мовчки, намагаючись притьмом підбігти до телевізора і розбити його, розтовкти, розтрощити, розчухрати, розчерепити, провалити. Та в останній момент вистачало духу тільки вимкнути рекламне бачення…
Дійшло до того, що цим лихом вже навіть дітей лякають. Сам якось став свідком такого сімейного виховання. Дитинча під час перегляду мультфільму пустувало, і мама його суворо попередила. «Цить, — каже, — бо зараз реклама почнеться!» Подіяло: хвилин десять дошкільня навіть дихнути боялося, та потім знову своєї. І покарання не забарилося… Ох, і пообіцяв потім крізь сльози малолітній пустун: «Я більше не буду!..» А ось старші дітлахи помалу-помалу адаптуються до телика і навіть популярні загадки про нього переінакшують. Приміром: «На «р» починається, всі з кімнати розбігаються…» Або ось таке: «Що то за штука, що за стіною стука?» Не знаєте? Це — сусід, який гепає по телевізору під час отого, що на «р» починається.
Дорослі теж почали по-новому відкривати для себе явище, від якого всіх, буває, аж тіпає. «Я краще телерекламу буду дивитися, ніж оці недоумкуваті серіали!» — в серцях якось випалив один затятий «телеман», спробувавши переглянути сучасну екранізацію класичного твору. Та перегодя зізнався, що таки погарячкував і навіть висловив сміливе припущення. За його словами, якби щодобові викиди негативної енергії телеглядачів внаслідок реклами використовувати в корисних цілях, то держава могла б відмовитися від дорогого російського газу і навіть експортувати залишки цієї фактично дармової теле?енергії до дюжини країн світу.
Згадане ноу-хау заслуговує на увагу ще й тому, що, виявляється, телеглядачі вже напрацювали немалий досвід використання телереклами в хатньому господарстві. Отож, аби вивчити його, нещодавно навіть наважився на своєрідне опитування. Респонденти отримали одне-єдине запитання: «Що ви робите під час трансляції реклами по телевізору?» Відповіді приємно втішили креативністю і практичним підходом, оскільки прогнозовані емоційні зізнання типу «Дуже лаюся!» та «Негайно перемикаю канали!» були в меншості.
Більшість опитаних щедро посипали порадами використання «вільного» часу:
♦ Мию посуд, а іноді встигаю приготувати вечерю.
♦ Прасую білизну, поливаю квіти, «виховую» чоловіка, який не зателефонував, що затримається.
♦ Аби заспокоїти нерви, купаю кота. Його верещання після реклами для мене — немов релаксація…
♦ Ходжу до магазину у сусідньому будинку.
♦ Перевіряю в дитини домашні завдання.
♦ Вигулюю пса.
♦ Встигаю вибити на подвір’ї килимові доріжки. Не приховую — іноді уявляю, що гепаю по екрану…
♦ Роблю компліменти дружині і пропоную навідатися до спальні.
♦ Граємо з батьком у шашки. Проводимо бліц-турнір до п’яти перемог.
Також в одній сім’ї гордо зізналися: встигли переклеїти шпалери у всіх кімнатах. А один знайомий «завдяки» рекламі нарешті змонтував книжкові полиці в передпокої. Заготовки, за його словами, лежали в квартирі понад рік, бо все не вистачало часу взятися до справи. Та потім, зізнається, сам собі сказав: «Еврика!» «Тільки телеролик на екрані, рука сама тягнеться до молотка, — хвалиться. — Ні, тепер уже не для того, аби розтрощити «ящик», а для діла. Потім так затягнуло, що як реклама закінчується, я миттю перемикаю на інший канал, аби знову на неї натрапити і, значить, більше попрацювати. Тож новенькі полиці — найкраща реклама її ігнорування… Мало не забув, саме цим методом вже почав ремонтувати балкон!»
Також немало втікачів від телевізора зізнаються, що почали більше спілкуватися із друзями, знайомими та… членами родини. Адже використовують цей час для телефонних дзвінків, завдяки яким домовляються про зустріч і вже не повертаються до «ящика».
Словом, не такий страшний отой рекламний «дідько», як його малюють. Головне — шукаючи «рекламосховище», не ховати голову під подушку чи бігти курити на балкон, а знайти більш корисне заняття. Приміром, вгадайте, коли провів оте опитування і написав про його результати? Правильно — під час рекламних «пауз», протягом яких сучасний письменник запросто може написати романяку розміром із «Війну і мир». Звісно, про затяжну війну та перемир’я із отією теленапастю.