"Що змінилося на енергоринку України з 1 січня?"

5 березня 2019

ПОСЛУГИ. Переваги нової моделі реформатори вбачають у тому, що вона зруйнує монополію обленерго, через яку потерпали пересічні споживачі

З першого січня в Україні запроваджено нову модель роздрібного енергоринку, розроблену за європейськими стандартами. Тож перестали існувати всі обленерго — їм на зміну прийшли нові постачальники, з появою яких має розпочатися конкуренція та демонополізація на ринку постачання електроенергії кінцевим споживачам. Реформування здійснюють відповідно до Закону «Про ринок електричної енергії», що набув чинності в липні 2017 року.  Підготовка тривала майже два роки: ухвалено понад 100 підзаконних актів, буде запроваджено складне програмне забезпечення, всім новим учасникам енергоринку державний регулятор  видав  ліцензії та встановив тарифи. Але головної мети — кожен українець  сам обирає постачальника електроенергії з найнижчими цінами та найвищою якістю — буде досягнуто нескоро. Навпаки, побутовим споживачам слід готуватися до різкого подорожчання. Це відбудеться відразу, як державний регулятор перестане штучно стримувати тариф для населення і в липні цього року почнеться другий етап реформи.

Переваги нової моделі роздрібного енергоринку реформатори вбачають у тому, що вона зруйнує монополію обленерго, через яку потерпали пересічні споживачі: часті відключення від мережі, падіння напруги, псування побутової техніки та заводського обладнання.

Фото Володимира ЗАЇКИ

Реформування у два етапи

Перший — лібералізація роздрібного енергоринку (постачання електроенергії кінцевим споживачам), другий — лібералізація на ринку виробників електроенергії. Відповідно до Закону «Про ринок електричної енергії», другий  етап має розпочатися з 1 липня — тоді почнуть діяти прямі  контракти між промисловими споживачами та постачальниками електроенергії. Це робиться задля розвитку жорсткої конкуренції між  енергогенеруючими компаніями. Тобто ринок прямих контрактів прийде на зміну застарілій моделі англійського пулу, коли всі генеруючі компанії продають свій товар в оптовий енергоринок (ДП «Енергоринок»),  де після змішування формується середня оптова ціна. Далі електроенергію в «Енергоринку» закуповують енергопостачальні компанії (за регульованим та нерегульованим тарифом), а потім продають її споживачам. Зібрані кошти постачальники повертають в «Енергоринок»,  який потім за чинним алгоритмом розраховується з усіма виробниками та постачальниками електроенергії. З огляду на те що ціна для населення дотаційна, недоплати перекладають на промисловість, тож формується обсяг так званого перехресного субсидіювання (дотаційні сертифікати).

За нинішньою  моделлю єдиного казана, в січні тарифи на продаж електро­енергії генеруючими компаніями в «Енергоринок» коливалися  в межах від 57 копійок  (для АЕС) до 6,6 гривні за кВт•год (для сонячних  електростанцій). З огляду на те що тарифи регулює НКРЕКП, склалася парадоксальна ситуація: тарифи на теплову генерацію (75% належить ДТЕК Рината Ахметова) більш ніж утричі перевищують тарифи на атомну електроенергію (НАЕК «Енерго­атом»), що, звісно, не сприяє розвитку конкуренції. З 1 липня ситуація має кардинально змінитися: тарифи формуватиме ринок, хоч у перші два роки не обійдеться без втручання НКРЕКП, адже жоден промисловий споживач не захоче купувати  значно дорожчу електроенергію теплових електростанцій, тоді як ці потужності мають працювати, бо вони виконують ще й функцію регулювання добових пікових навантажень в енергомережі.

Платіжки з іншими реквізитами

У  лютому українці отримували платіжки з новими реквізитами за спожиту в січні  електроенергію від нових постачальників. Платити доведеться двом різним компаніям, створеним після розділення (анбандлінгу) колишніх обленерго: операторові-постачальнику та операторові системи розподілу. Перша формує платіжки і забезпечує розрахунки зі споживачами, друга — обслуговує мережі. Тариф для побутових споживачів поки що залишається без змін.

До прикладу, в Києві електричну енергію тепер транспортує «ДТЕК Київські електричні мережі» (спадкоємиця Київенерго), а реалізує електроенергію кінцевим споживачам  (побутовим і промисловим) — ТОВ «Київські енергетичні послуги», визначене  державою як єдиний постачальник універсальної послуги на території міста.

За новою моделлю, за якість електропостачання відповідає розподільча компанія, тобто колишнє обл­енерго. До його обов’язків входить ремонт електричних ліній, підстанцій, встановлення лічильників споживачам. Але якщо кошти за спожиту електроенергію і послуги за утримання мереж збиратиме постачальник, то він матиме змогу штрафувати розподільчу компанію за неякісне постачання електроенергії, чим стимулюватиме до більш якісної роботи.

Крім згаданих постачальників універсальних послуг (по одній у кожній області), на ринку з’явилася  велика кількість пропозицій від інших новостворених компаній — на кінець 2018 року  683 постачальники заявили про готовність замінити обленерго. Таку їх кількість зареєстровано в реєстрах операторів систем розподілу електроенергії в усіх областях України. Це приблизно втричі більше, ніж наявна кількість ліцензіатів, і зрозуміло чому: гіпотетично один ліцензіат може постачати електроенергію споживачам одночасно в кількох областях. Але поки що їхні цінові пропозиції значно вищі порівняно з постачальниками універсальних послуг, адже  тарифи для населення  все ще регулює НКРЕКП, стримуючи їх від різкого зростання. А ціна на електроенергію для промислових підприємств  уже формується на ринку, і вона в рази вища, ніж для побутових споживачів — в січні вже перевищила 3 гривні за кВт•годину. Закон про енергоринок зобов’язує вирівняти ціни для промисловості та побутових споживачів, тому можливо, що з 1 липня тарифи для населення поповзуть угору. Світова практика свідчить: тарифи для населення завжди вищі, ніж для промисловості.

Отже, з часом регулятор перестане стримувати зростання тарифів для населення, і лише тоді побутовий споживач почне вільно обирати постачальника електроенергії — з найвигіднішою ціною серед пропозицій від великої кількості постачальників на ринку.

Запровадження нових правил на роздрібному ринку електроенергії зобов’язує всіх споживачів підписати  відповідні договори з новоствореними операторами постачання та операторами розподілу електроенергії. Водночас всі постачальники  повинні були підписати договори купівлі електроенергії з ДП «Енергоринок». Договірна кампанія розпочалася 21 грудня, тобто лише за 10 днів до запровадження нової моделі ринку, що й зумовило цінові проблеми.

У капкані «останньої надії»

Для тих, хто не встиг до 1 січня підписати договір з новими постачальниками, уряд, згідно із законом, запровадив послугу постачальника останньої надії  — її протягом двох років надаватиме держпідприємство «Укрінтер­енерго». Тому нікого зі споживачів у січні  не знеструмили, навіть якщо не було договору. Але тариф на електроенергію від постачальника останньої надії на 25—30% вищий порівняно з тарифами постачальників на універсальну послугу.  Побутових споживачів напряму це не зачепило, але послуги деяких комунальних підприємств в один момент подорожчали на чверть, адже до постачальника «останньої надії» автоматично потрапили деякі найбільші боржники за електроенергію: комунальні підприємства та шахти — через борги за електроенергію на оголошені ними тендери ніхто з постачальників не прийшов. Тепер ці боржники не платять у повному обсязі компанії «Укренерго», а вона нарощує борги перед ДП «Енергоринок».

У січні 1340 підприємств користуються послугою постачальника «останньої надії», серед яких  49 водоканалів та 26 підприємств теплокомуненерго — їм за січень  «Укрінтеренерго» виставило рахунки на суму 1,155 мільярда гривень.  За оцінками експертів, коштів державних вуглевидобувних підприємств (їм з державного бюджету-2019  надано 450 мільйонів гривень) вистачить на три місяці. Ще гірша ситуація з водоканалами. До прикладу: лише компанія «Вода Донбасу» щомісяця споживає електроенергії на суму 146 мільйонів гривень, але через низький рівень платежів коштів на оплату немає, тому тепер різко зростуть темпи нарощування заборгованості перед постачальником  «останньої надії».

Розв’язати проблему платежів за електроенергію, спожиту водоканалами, має поданий до парламенту законопроект №9406, яким планують дозволити купувати електроенергію на таких самих умовах, як і в постачальників універсальної послуги, тобто на 25—30% дешевше. «Укрінтеренерго» вважає за необхідне надати таку саму змогу і державним шахтам та  підприємствам теплокомуненерго.

Якщо уряд не розв’яже проблеми боргів на енергоринку, експерти прогнозують хвилю банкрутств щойно  створених підприємств — постачальників універсальної послуги. У підсумку «вже не тисячі, а мільйони споживачів претендуватимуть на постачальника «останньої надії». Почнеться ланцюгова реакція банкрутств», — вважає представниця Укр­енергоконсалтингу Наталія Костишева.

«Кабінет Міністрів повинен урегулювати питання неплатежів, — заявив на круглому столі в парламенті президент Першої енергетичної асоціації України, колишній член НКРЕ Василь Котко. — Державні шахти і деякі водоканали не платили раніше, не платять нині й не платитимуть найближчими роками. Енергетики не можуть розв’язати цієї проблеми — це не в їхній компетенції».

Тож перспектива невтішна, адже неспроможні споживачі й надалі щороку недоплачуватимуть за електроенергію щонайменше 5 мільярдів. Схоже, що уряд і парламент не встигнуть розробити  механізми компенсації цих втрат, тому заплановане відкриття з 1 липня нового оптового енергоринку, або як його називають, ринку прямих контрактів, буде перенесено на пізніший термін. Проблеми, що спіткали нову модель енергоринку, настільки масштабні, що для їх розв’язання не вистачило часу. В європейських країнах такі реформи здійснювали протягом 12 і більше років, а в Законі «Про ринок електричної енергії» передбачено на підготовчий період менш як два.

Наталка ПРУДКА
для «Урядового кур’єра»



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua