Днями до Приморського суду міста Маріуполя надійшли матеріали щодо двох масштабних порушень природоохоронного законодавства. В обох випадках йдеться про вилов за простроченими документами відповідно 15 та 5 тонн риби, який здійснювали промислові судна.
Рибалки скаржаться на бюрократію при отриманні дозволів і свої дії називають вимушеними, бо «треба годувати сім’ї». «Але ці й інші факти порушень промисловиками і тими, хто проводить так звані «наукові лови», масштабність та масовість таких порушень дають підстави казати, що неконтрольований промисловий вилов став ще одним жахом для вітчизняних водойм», — вважає голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков. За його словами, професійні рибалки, яким держава дала право на вилов риби, офіційно показують тільки близько 50% свого улову, вся інша спіймана риба — в «тіні». І це ні для кого не таємниця. Інакше не виживе рибалка. За словами О. Чистякова, перевіряючі структури обклали рибалок такими поборами, що це змушує промисловиків усвідомлено йти на порушення закону.
Як же врятувати наші водойми від остаточного знищення? Ось кілька основних пунктів плану боротьби з цим злом, які пропонують громадські активісти рибоохорони. Передовсім зробити браконьєрство економічно невигідним, посиливши покарання і «до небес» піднявши штрафи за браконьєрський вилов, реалізацію заборонених знарядь лову, продаж незаконно виловленої риби. Відразу завважу, що є й інша точка зору на ці заходи: головне — не розмір штрафу, а невідворотність покарання. А ось із цим якраз і є проблеми: суди часто звільняють браконьєрів від відповідальності, повертають їм знаряддя незаконного лову тощо.
Друга пропозиція: карати кримінальною відповідальністю нелюдів, які вбивають усе живе у водоймах електрострумом, вибухонебезпечними й отруйними речовинами. Тут уже є певний прогрес. Саме завдяки громадськості потрібні для цього зміни внесено до українського законодавства. Зокрема завдяки цим законодавчим новаціям та наполегливій роботі Київського еколого-культурного центру та Громади рибалок України вдалося практично викорінити з Інтернету рекламу електровудок, що зменшило їх виробництво й торгівлю ними.
А щодо промисловиків, які порушують норми, квоти і дозволи, пан Чистяков знову невблаганний: оскільки це професійно підготовлені люди, які йдуть на порушення усвідомлено, то й відповідальність має бути «по максимуму».
І нарешті «найголовніше завдання з припинення браконьєрського вбивства наших річок: ввести законодавчо найсуворіші санкції аж до кримінальної відповідальності для чиновників, які «кришують» цей протизаконний бізнес. Посадити кілька десятків чиновників — інші почнуть сумлінно виконувати покладені на них зобов’язання», — вважає Олександр Чистяков. Такий собі китайський варіант?
Традиційно активісти зазначають, що важливим є й громадський контроль — як на самих водоймах, так і за роботою чиновників. Асоціація рибалок закликає повідомляти про порушення на водоймах на телефони «гарячої лінії» в природоохоронні або правоохоронні структури (ці телефони можна знайти на сайтах Держрибагенції, Держекоінспекції, МВС). «Так, нині ці «гарячі лінії» працюють не надто ефективно, — каже пан Олександр. — Але це тому, що дзвінків одиниці. Коли буде шквал повідомлень, це змусить чиновницьку машину рухатися в потрібному суспільству і природі напрямку».
Насамкінець. Вражаюча статистика розгулу браконьєрства та емоційність сприйняття цієї теми населенням (принаймні, його чоловічою половиною), свідчать про необхідність серйозної уваги до неї. Що саме жене людей із сітками на водойми: бажання заробити на другий мерседес, чи мрія про шматочок хоча б масла до нерідко черствого шматка хліба? Що змушує промисловиків йти на порушення: жадібність і безкарність чи запліснявілі норми регулювання промислу та розквіт бюрократії й корупції? «УК» обов’язково продовжить «рибну» тему у наступних номерах і триматиме боротьбу з браконьєрством на постійному контролі.