Цю роботу проводитимуть на кошти Європейського Союзу в межах Програми транскордонного співробітництва трьох братніх держав — Польщі, Білорусі й України. Проект відновлення руху на ділянці Дніпро — Вісла, як й інші спільні тристоронні проекти, фінансують коштом ЄС. Він спрямований не лише на розвиток добросусідства, а й на пожвавлення і спрощення економічних зв’язків, пошук нових можливостей для доставки товарів.
Трохи історії
Шлях із варягів у греки, або Грецький шлях, відомий ще з часів Київської Русі. Адже саме через руські землі він пов’язував північні скандинавські країни з Візантійською імперією. Він починався в околицях сучасного Стокгольма, проходив Балтійським морем, Фінською затокою, Невою, озерами Ладозькому та Ільмень, далі — Ловатою і Західною Двіною та їхніх притоках до Дніпра, потім Дніпром в Чорне море, а далі вздовж західного Чорноморського узбережжя і завершувався у Константинополі.
Ще один водний шлях із Західної Європи до Києва пролягав річкою Вісла через Західний Буг і Дніпро-Бузький канал, що починався в місті Кобрині, вів до річки Прип’ять, а вже звідти — у Дніпро.
— Ідея підтримувати цей торговий шлях у робочому стані лідерів слов’ян не покидала ніколи. Підтвердження цього — саме існування каналу, що з’єднує річку Піна (притока Прип’яті; басейн Дніпра) з річкою Мухавець (притока Західного Бугу; басейн Вісли), — вважає один з найавторитетніших вітчизняних водників, заслужений працівник сільського господарства України Юрій Бахмачук. — Роботи зі спорудження його вперше розпочалися ще у 1775-му, в роки правління останнього короля Польщі Станіслава Августа Понятовського. Але незабаром їх припинено. Будівництво знову розпочато в 1837-му, і основні роботи здійснені в 1846—1848 роках. Канал — частина магістрального Дніпровсько-Віслянського водного шляху Е-40 (Гданськ — Варшава — Брест — Мозир — Київ — Херсон). Без сумніву, певні категорії товарів, наприклад, руди, будівельні матеріали, метали та вироби з них, у басейн Балтійського моря вигідніше доставляти саме цим шляхом. Адже саме водні перевезення, як відомо, найдешевші.
Масштабна робота
— Витрати на пальне в цьому разі на порядок менші, ніж в автотранспорті, і в 1,5—2 рази менші, ніж на залізниці, — звернув увагу на ще один позитивний нюанс керівник Волинського обл?водгоспу Ростислав Кравчук. — І, до того ж, Волинська область зацікавлена в тому, щоб навесні відвести частину повеневих вод з території області. Вони акумулюються у нас в Білоозерській водоживильній системі, а влітку через систему каналів йдуть на підтримку судноплавства в Білорусі.
Крім того, що водні перевезення найдешевші, це ще й багатофункціональний, надійний, економічний і безпечний для навколишнього середовища спосіб переміщення пасажирів, а головне — вантажів. І це в час, коли пан’європейські дорожні й залізничні магістралі, що є основою сучасної транспортної структури, часто перевантажені.
— У Республіці Білорусь нині 1700 кілометрів водних шляхів. Ми — країна, яка не має безпосереднього виходу до моря, але у державному реєстрі тисяча суден різного класу і призначення, — повідомив заступник міністра транспорту і комунікацій Білорусі Олександр Шишко. — Щороку вони перевозять приблизно сім мільйонів тонн вантажів. Хоч 1996-го переміщували майже 19 мільйонів тонн. Тому є гостра потреба не лише відвойовувати втрачене, а й відкривати нові перспективи.
Нині знаменитий водний шлях, що може сполучити Чорне і Балтійське моря, використовують лише на ділянці від Бреста до Херсона, оскільки ділянка від міста-героя до Варшави Західним Бугом ще не судноплавна. Тут потрібно проводити масштабні розчистки русла, їх і виконуватимуть, реалізуючи задумане.
— Підготовчі роботи до відкриття наскрізного руху і пов’язаний з ними переговорний процес з уповноваженими органами Євросоюзу тривають уже два роки, — розповів керівник проекту з відновлення водної траси Е-40 на ділянці Дніпро — Вісла, генеральний директор Республіканського унітарного експлуатаційно-будівельного підприємства «Дніпро-Бузький водний шлях» Микола Котецький. — Масштабний прорив здійснюватиметься за підтримки міністерства транспорту і комунікацій Республіки Білорусь, міністерства інфраструктури та розвитку Республіки Польща і Державного агентства водних ресурсів України.
Авторитетні фахівці та представники громадськості трьох братніх країн не лише підтверджують доцільність задуманого, а й зауважують, що після установчої конференції в Бресті проектанти візьмуться вже за наступний етап проектування. На його реалізацію ЄС надає майже мільйон євро. А втілюватимуть у життя вже заплановане європейські компанії, які виграють тендер.
— Економічний ефект поки що не зможе визначити жодна із країн, але очевидно, що він є, — прокоментував результати непересічної зустрічі фахівців із трьох країн у місті над Західним Бугом заступник голови Державного комітету водних ресурсів Олексій Чунарев. — Уже те, що Україна отримає вихід у Балтійське море, — дуже багато.
Нова-стара ідея вже зацікавила, як стало відомо, і владу Туреччини. Вона також бачить вигоду в тому, щоб не возити товари навколо Європи.