Після нічної грози велике село Іванів зустріло свіжим буянням зелені та чистими дахами добротних будинків. Дорогою від автобусної зупинки (скляної, як  в обласному центрі Вінниці) до сільради я захоплювався кованими воротами у дворах — таких тут багато, і чи не кожні  витвір мистецтва, а дві мої  супутниці переймалися погодою. «Галю, вранці дивлюсь, а мої помідори стоять у воді. Що з ними буде?» — каже одна. «На вечір теж грозу передали. То що, поки є час, телефонуйте», — жартома порадив я, показуючи пальцем у небо. «Ми, іванівські, можемо і зателефонувати», —  почув заповзяте у відповідь. Тутешні гоноровиті, люблять своє село і громаду. Люблять не лише словом, а й  гаманцем та згуртованістю.

Люди дають гроші на розвиток

Іванівська та Гущинецька сільські ради, в яких разом чотири села, об’єдналися у жовтні 2017 року. Першим проектом спільного бюджету стало будівництво спортивно-відпочинкового містечка в адміністративному центрі громади. За красою, якістю та функціями воно таке яскраве, що гармонійно вписалося б у будь-який мікрорайон  Києва.

Містечко містить п’ять зон. Футбольне поле із штучним покриттям, універсальне поле для гри у баскетбол, волейбол, великий теніс із гумовим покриттям, сектор атлетичних снарядів і тренажерів, дитячий майданчик (покриття із м’якої гуми) з ігровим комплексом «Корабель мрій» та фонтанна зона — зручні лавки, декоративні дерева, кущі тощо. У вихідні тут як на рамці у вулику — понад 200 дітей ганяють м’яча, лазять, гойдаються.

Валентина Паньковецька, чий двір неподалік, прийшла сюди із  правнучкою — дворічною киянкою Домінікою. Бабуся вельми задоволена, що маленькій тут подобається. У захопленні від нового комплексу місцеві школярі та їхній учитель.

«Це чудово! Тут була пустка, заболочена місцевість, а тепер проводимо уроки фізкультури: граємо у міні-футбол, волейбол, баскетбол тощо. У планах громади — збудувати великий стадіон», — запевнив учитель фізичного виховання Іванівської загальноосвітньої школи Олександр Гричишин.

Красиве і корисне обійшлося в понад 3,8 мільйона гривень. Основним спонсором виступило ФГ «Янівське», надав кошти бюджет, а також люди самі згуртувалися й зібрали певну суму. Понад те, власними руками і з доброї волі жителі  села виконали певні підготовчі роботи на майданчику, щоб зекономити кошти громади. Допомагали навіть дідусі й бабусі.

Відкрили містечко торік на День Незалежності. Добру справу зробили, адже картинки з дитинства супроводжують людину в житті.

«Люди прагнуть згуртованості й конкретних справ. Подібне містечко створимо і в селі Гущенці. Готуємо проектно-кошторисну документацію», — зазначив Іванівський сільський голова Михайло Кулик.

У вирішенні цього питання громада розраховує на допомогу державної програми будівництва спортмайданчиків біля шкіл. Неймовірно, але на створення гущинецького майданчика селяни  вже зібрали понад 100 тисяч гривень. Повертається в українські села довіра до місцевої влади, люди об’єднуються навколо конкретних ідей розвитку, а система через фінансові інструменти сприяє тому, щоб змінювати життя на краще.

Буде в селі  музей поетів

Об’єднана територіальна громада шукає цікавинки, щоб стати привабливою для туристів. Місцевість тут дуже мальовнича: ліс, річка Південний Буг. До одного із краян нерідко приїжджають велосипедами друзі із сусідніх сіл і районів на активний відпочинок. Так формується туристський велосипедний мартшрут.

Цікаво, що до 1946 року Янів (Іванів) був містом, а село Гущинці одне з найдавніших на Поділлі. В Іванові зберігся замок графа Мишки-Холоневського (1410): три квадратні вежі з бійницями і палац, виконаний у бароковому стилі. Неподалік розташовано старовинний костел Зачаття Непорочної Діви Марії (1780), до якого примикає монастир святих бернардинів. Зберігся комплекс залізничного вокзалу з унікальною архітектурою (рух на тутешній залізниці було відкрито у 1901 році) і палац у селі Гущинці. На території громади розвинені ремесла, проходять фестивалі традиційного вжиткового мистецтва.

А нещодавно заступник сільського голови Ігор Лановий і письменник Олег Чорногуз ініціювали створення в комплексі приміщень старовинного костелу музею чотирьох поетів — уродженців Янова-Іванова: польських Станіслава Мишки-Холоневського, який товаришував з Адамом Міцкевичем і похований у селі; Стефана Віт-віцького, на слова якого геніальний композитор Шопен писав романси; українських Віталія Березінського та Олега Чорногуза. У музеї планують проводити мистецькі заходи, що також приверне увагу до громади.

Медицина — коштом громади

Михайло Кулик назвав реформу з децентралізації спасінням для українського села. Він переконаний, що її треба продовжувати.

«Я був приватним підприємцем, коли мене обрали головою громади. Думав, що буде дуже складно, але децентралізація дала сільським радам гроші, завдяки яким можна розвивати села», — сказав він.

До об’єднання загальний бюджет Іванівської та Гущинецької сільських рад разом становив  майже 9,7 мільйона гривень, а тепер він у понад десять разів більший. Та що казати: лише бюджет розвитку ОТГ становить 11 мільйонів. За останні півтора року тут зробили більше, ніж за кілька десятиліть. Наприклад, торік у селах громади поклали 4,3 кілометра асфальту, облаштували 9,4 кілометра вуличного освітлення, а перевівши освітні заклади на опалювання відновлюваними енергоносіями, зекономили за сезон 354 тисячі гривень.

Зрушення дуже помітні тому, що руки і душа спраглі до змін.

«Мені 42 роки. Коли зайшов до початкової школи, в якій навчався, то побачив те, що і тоді. Навіть нормального поточного ремонту в ній не робили. Ми її капітально відремонтували. Продовжуємо роботи з благоустрою сіл, але головне завдання на цей рік — матеріально-технічне забезпечення і капітальний ремонт шкіл», — зазначив Михайло Леонтійович.

Певне, 100 років ставлення держави до села було  схожим на припливи і відпливи, які нерідко сягали крайніх точок. Тому і в цій громаді тепер багато треба робити відразу, бо одне спричиняє інше.

За кількістю жителів Іванів, в якому їх понад 4,6 тисячі, майже вдвічі більший від Гущенців. Шкіл у громаді достатньо, а ось у дитсадки — черга. Це питання в її селах вирішують кількома методами, а саме: розширенням приміщення дитсадка, створенням навчально-виховного комплексу, а також переселенням медичної амбулаторії.

Гущинецьку амбулаторію загальної практики сімейної медицини розташовано в одному приміщенні з дитсадком, що суперечить певним вимогам. Крім того, площі обом закладам замало. Тому громада за залишковою вартістю придбала просторе приміщення колишнього магазину й уже завершує його реконструкцію із проведенням капітального ремонту й утепленням будівлі. Нова амбулаторія розв’яже проблему дотримання санітарних норм і надасть змогу  правильно розмістити всі підрозділи і  кабінети для приймання і лікування. У ній буде денний стаціонар, аптека, що зручно людям. Відкриють її 15 червня цього року на День медичного працівника.

Хочуть вернути  своїх поляків

Одна з особливостей цієї ОТГ — заповзятість і відповідальність. Тут роботи виконують якісно та інтенсивно, із залученням коштів місцевого бізнесу. Про зроблене красномовно свідчить те, що за підсумками  обласного конкурсу «Людина року-2018» Михайло Кулик став переможцем у номінації «Самоврядець року».

Однак реформа з децентралізації за суттю не може надати громаді управлінських функцій, які виходять за межі її компетенції. Зі слів очільника ОТГ, розпочати освітлення у селі Гущинці неможливо, бо там стоять дерев’яні опори, на яких законодавчо заборонено встановлювати вуличне освітлення.

«А наше обленерго не квапиться замінити їх на сучасні», — зауважив він. Цікаво: а хто нині може підказати монополістові, приватній структурі?

Є й стратегічна проблема — потреба в новому мості через річку Південний Буг. Через нього з Іванова до Гущинець 4,4 км, а в об’їзд — 17. Той, що є, може витримати лише легкий транспорт. А люди хочуть такий, щоб можна було трактором привезти сіно або дрова, а також щоб міг пройти автобус, адже з довколишніх сіл діти цією прямою дорогою добираються  в гущинецьке училище, а дорослі — на роботу. Керівництво Вінницької області пообіцяло матеріально допомогти.

«Наша громада самодостатня, добре розвивається. Якщо залишимося у такому складі, як тепер, то житимемо на широку ногу», — запевнив Михайло Кулик.

На українській землі заможності в кожному домі прагнуть століттями. Проте будь-яка територіальна громада, хоч децентралізація значно збільшила можливості місцевих бюджетів, не  — острів. Якщо кілька років тому лише в Іванові було 136 фізичних осіб — підприємців, то нині стільки загалом в ОТГ. А коли толокою виконували підготовчі роботи для спорудження  спортивно-відпочинкового містечка, то бракувало не охочих добровільно допомогти, а саме молоді й людей середнього віку. Де вони? У Польщі на заробітках!

Давнє твердження, що кадри вирішують усе, тепер дедалі більше набирає відтінку «робітничі кадри». Громади в питанні добробуту кожної родини певною мірою залежать від ситуації на європейському ринку праці, який відкритий, і специфічної харизми українського бізнесу.

В Іванові розуміють, що мають самі рухати життя. Відновлює роботу тутешній спецкар’єр, сільська рада надала землю, і будують деревообробний завод. Нові виробництва посилять конкуренцію за працівників і як результат — зростатиме зарплата й можливості громади.