«Я не підкупляю, я купую» — цей афоризм не лише прижився у суспільстві, а й пустив глибоке коріння. Особисто в мене завжди викликало подив те, що ми мало не на п’єдестал ставимо людину, котра просто добросовісно виконала свій обов’язок. Але якщо озирнутися навколо, пояснення цьому очевидне: таких людей стає все менше. А звичка отримувати зиск за ті чи інші послуги перетворилася в узвичаєне явище.
Інколи лунають думки: якби всі одночасно припинили давати хабарі — проблему було б знято раз і назавжди. Та деякі життєві обставини — мало не безвихідні. Приміром, ветеран бойових дій в Афганістані без ноги терміново потребує протеза. Це для нього дуже важливо, просто життєво необхідно. І він, згідно з міністерською постановою, має право одержати штучну «ногу» безкоштовно. Але лікар-ортопед одного з державних підприємств, розташованого в місті Чернігові, прекрасно розуміє, що він у цій ситуації може легко загнати пацієнта у глухий кут. Може обслужити швидко й якісно, а може скільки завгодно зволікати. Тож чоловікові без ноги не лишається нічого іншого як купити добре ставлення безчесного ескулапа. А той просить чималу суму в іноземній валюті.
У цій історії позитивним є лише один момент: наші співгромадяни починають вірити правоохоронцям. Завдяки цьому працівникам управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Чернігівській області вдалося затримати хабарника, як мовиться, на гарячому.
Інший скнара від медицини погорів на спробі незаконно здати в оренду підприємцю одне з вільних приміщень лікарні. Йому навіть вдалося заробити на цьому стосик «зелені». Та правоохоронці вилучили, говорячи мовою закону, — предмет злочину.
Нині, коли в країні триває неоголошена війна, особливо болючими для суспільства є випадки неправомірних дій у середовищі військових. Одні героїчно воюють і ризикують життям, інші — наживаються, користуючись кріслами і портфелями. Нещодавно співробітники УБОЗ УМВС України в Чернігівській області спільно з військовою прокуратурою Деснянського гарнізону виявили хабарника — полковника Збройних сил, в.о. командира військової частини. Він торгував… можливістю маніпулювати правилами військового Статуту.
Тобто міг покарати підлеглого солдата за якийсь проступок, а міг заплющити на те все очі — за певну суму, звісно. Як кажуть: обміняти тисячу гривень за «всього доброго». Більше того: впевнений у своїй безкарності полковник навіть щоденника завів, де занотовував з кого, скільки і за що стягнув гроші. А поруч лежала пристойна сума, котра разом зі злочинними записами була вилучена правоохоронцями і прикріплена як доказ у розслідуванні справи.
Звісно, всі спіймані злочинці будуть притягнуті до відповідальності. Рейтинг правоохоронців зросте. Громадяни все частіше бажатимуть покарати шахраїв. Дехто з посадовців, котрі грішили незаконними оборудками, напевне злякається і принишкне. Ці позитивні моменти, втім, чомусь не позбавлені песимізму. Адже на тлі цих подій не вистачає лише Цицерона з його мудрим зауваженням: невелика заслуга, якщо людина чесна лише тому, що її ніхто не намагається підкупити…