Шукайте жінку. Кому багатозначність цих слів, їхнє звучання навіть французькою — «шерше ля фам» — не відомі?! Вважається, що в їхній першооснові — рядки давньоримського поета-сатирика Ювенала. В його шостій сатирі є слова: «Навряд чи знайдеться справа, в якій причиною сварки не була б жінка». А в широке життя цей вислів впровадив французький письменник Дюма-батько. В його романі «Могікани Парижа» часто звучить улюблене прислів’я паризького поліцейського чиновника. Той упевнений: причетною до всіх складних для розкриття кримінальних випадків є жінка. Тож знайти цю жінку — означає розкрити злочин.
Але часи змінюються. Первісне розуміння цього вислову поступилося іншому, і з кримінально-детективної сфери воно перекочувало в ділову, а часто і в сімейну. Бізнесмени, «шукаючи жінку», бачать у ній причину своїх невдач. На кого ж іще, скажіть, звалити провину за провал своїх грандіозних планів і невтіленість задумів? Сімейні ж чоловіки за висловлюваннями про «стерву» ховають власні гріхи й зради. Часто жінкою марять і такі герої, яким більше пасує жіноча сукня, ніж чоловічі штани. Самі вони при цьому не бачать себе ні здобувачами-роботягами, ні мужами-захисниками.
Героїня комедії радянського кінорежисера Алли Сурикової «Шукайте жінку» сказала незабутню фразу: «Біля хорошої жінки й чоловік може стати людиною». Цілком із нею погодитися важко, але щось у ній таки є. Це «щось» — головування жінок у повсякденному житті де-факто, вперте невизнання їхньої ролі в облаштуванні суспільства — де-юре. За «гендерною рівністю» і «недопущенням дискримінації» за статевою ознакою, про яке чоловіки люблять поговорити, не відчувається їхнього особливого бажання втілювати це на практиці. Особливо ж коли йдеться про керівні посади. Замість того, щоб «шукати жінку», переважно зупиняються на слові «я».
Днями при Головному управлінні Міністерства доходів і зборів у Закарпатській області утворено громадську раду. Це консультативно-дорадчий орган, який повинен здійснювати контроль за діяльністю органів доходів і зборів з боку громадськості, сприяти врахуванню її думки у відносинах із бізнесом тощо. У керівному складі цієї ради чоловіки і жінки розділилися порівну. Та цей випадок — приємний виняток із правила, яке, на жаль, свідчить про інше: представниці слабкої статі здебільшого опиняються в другорядних ролях, недостатньо задіяні у громадських формуваннях. Зокрема в нещодавно обраній громадській раді при Закарпатській облдержадміністрації з 13 членів президії дише двоє — жінки. Кажемо про це не для критики «чоловічого лобі», а для роздумів над явищем.
За законами психології, сприйняття дійсності жінками багато в чому відмінне від чоловічого, а про розвиненішу їхню інтуїцію відомо всім. Тому керівництву всіх поважних інституцій, де нині значно переважають чоловіки, хотілося б побажати: не відгороджуйте жінок від цих формувань!