ПРОБЛЕМА
Щоб вчасно доїхати до хворого, лікарі мусять ризикувати життям
Потрапити на чергування з бригадою швидкої медичної допомоги мені вдалося не одразу. «Машина швидкої допомоги — це зона підвищеної небезпеки. Обов’язково пройдіть інструктаж з техніки безпеки», — сказали мені у Дніпропетровському клінічному об’єднанні швидкої медичної допомоги, де ще не забули цьогорічний трагічний випадок, коли в таку машину врізалося авто, яке вилетіло із зустрічної смуги. «Швидку» кілька разів перевернуло, з відчинених дверей випала лікар, потрапила під колеса і згодом померла в реанімації. Звісно, подібне могло б статися на наших дорогах з будь-якою автівкою, але ж машина, яка поспішає до хворого, ризикує набагато більше.
Ще один прикрий епізод, який вразив Дніпропетровськ: на лікаря «швидкої», коли вона приїхала на виклик, напав хазяйський пес бійцівської породи. З важкими травмами вона потрапила до лікарні.
Не можу не згадати й випадок, свідком якого я була особисто. Кілька місяців тому біля супермаркету побачила непритомну молоду дівчину. Без свідомості вона перебувала десь із півгодини, «швидку» давно викликали, та її все не було. А з диспетчерської відповідали, що машина виїхала. Разом з іншими перехожими намагалися привести дівчину до тями, але безрезультатно. Минуло ще хвилин двадцять, коли нарешті з’явилася «швидка» з фельдшеркою. Непритомну терміново поклали під капельницю і, дякувати Богові, відкачали. Водій «швидкої» пояснив, що дістатися вчасно на виклик завадили дорожні затори. А включати «мигалку» — собі дорожче. Адже машину з червоним хрестом інші автівки не пропускають, а деякі особи з крутих іномарок ще й погрожують: були випадки, коли водіїв швидких били…
Неврологічна бригада готова їхати на новий виклик: (зліва направо) фельдшер Наталія Закотя,
лікар-невропатолог Любов Ященко, водій Валерій Закотя. Фото Наталії БІЛОВИЦЬКОЇ
Чого варта така зарплата
Обласна влада цього року неодноразово заявляла, що машини швидкої допомоги приїжджатимуть на виклик у місті за 5—10 хвилин, а в сільській місцевості — за 20. Нещодавно прес-служба облдержадміністрації повідомила, що для досягнення цієї мети GPS-навігаторами обладнали 100% автомобілів швидкої, встановлені архіватори мови й введені цілодобові пости диспетчерів у всіх відділеннях швидкої медичної допомоги.
…«Уявляєш, вчора викликав дружині швидку, так вона приїхала за 5 хвилин!» — дивувався днями сусід. Справді, біля нашої поліклініки побільшало санітарних машин, тут відкрили пункт тимчасового базування швидкої допомоги.
Як розповів заступник головного лікаря станції швидкої медичної допомоги з медичної частини Павло Жмур, загалом таких пунктів по місту тепер 14. Цілодобово працюють 67 бригад замість 100 за нормами. Це — фельдшерські (працюють без лікаря) та лікарські (з фельдшером та лікарем) бригади. Є спеціалізовані бригади: інтенсивної терапії (реанімаційні), кардіологічні, неврологічні.
«Кадрів і машин не вистачає. Маємо 88 автомобілів швидкої допомоги, — говорить Павло Олександрович. — Востаннє закупили 6 машин у 2009 році, а повинні, згідно зі стандартами, щорічно міняти автопарк на 25%. Цього року проведено тендер на 1 млн 666 тисяч гривень для закупівлі 4 нових авто».
До речі, відлік зарплати лікарям та фельдшерам таких бригад починається від 1 тисячі 200 гривень. Далі додають доплати за стаж, так звані нічні, колісні. Останні починають нараховувати тільки після трьох років роботи, а стовідсотково — після семи. Лікарі згадують, як торік молоді фахівці, що прийшли на «швидку» після інтернатури, навіть писали заяви з проханням не відраховувати з їхньої зарплати прибутковий податок.
Дайте чітку відповідь…
Моє чергування почалося у центральній диспетчерській, де приймають дзвінки на виклик. Всі вони записуються в картки. Наразі в диспетчерській триває процес переходу до нової системи, тому ці картки незабаром перейдуть в комп’ютер. На робочому ноутбуці кожного з диспетчерів можна за допомогою GPS відстежити шлях будь-якого санітарного автомобіля. Дивлюся, як по комп’ютерних вулицях містом пересуваються різнокольорові цяточки — електронні машини з різних підстанцій «швидкої» (їх у місті 6) мають свій певний колір. Навівши на кольорову точку курсор, можна довідатися, куди і яким шляхом поїхала бригада, точну адресу виклику і навіть швидкість машини. Передача даних відбувається в он-лайн режимі щоп’ять секунд. Кожна швидка, окрім GPS-маяків, має по дві кнопки: одна показує, вільна чи зайнята машина, друга — для екстреного виклику на випадок нападу на лікаря.
Водії швидких перед виїздом обов’язково проходять медичний огляд, раз на рік — профілактичний. Беруть сюди фахівців тільки 1—2 класу, зі стажем не менше 5 років. Середня зарплата — близько 2,5 тисячі гривень. Кожен з претендентів також складає іспит на знання міста. «Наші водії — самі як навігатори, увесь Дніпропетровськ знають, — жартують лікарі. — Буває, рятувати людей допомагають». Водії в свою чергу скаржаться на затори та непорядок на дорогах: «Якщо весь центральний проспект заставлений машинами, як ми дістанемося до хворого за 5—10 хвилин? Ми літати не вміємо».
Старший лікар оперативного відділу Надія Ульянович розповідає, що за добу тут приймають від 500 до 700 викликів, а в період епідемії грипу — і до тисячі. «Найбільше ми потрібні у свята, особливо на новорічні — то комусь руку відірве, то хтось стояв на балконі, а в нього петарда влучила, — каже Надія Олександрівна. — Викликів стільки, що нам навіть символічно нема коли зустріти Новий рік. А якщо молодь у центрі святкує, наприклад, День міста, нашим лікарям грубіянять, лають їх матом. По-хамському інколи розмовляють і з диспетчерами. Запитаєш номер телефону — «а навіщо вам?» Запитаєш, який під’їзд — «напроти сміттєвого баку, де бомжі живуть». Напишіть, будь ласка, що швидка допомога просить чітко і швидко відповідати на наші запитання, називати адресу, код під’їзду, поверх, телефон».
На «мигалки» машини не реагують
Їду на виклик з єдиною на все місто черговою спеціалізованою неврологічною бригадою — на зміні чергує ще одна така бригада, але вона тільки фельдшерська. Швидку викликала дільничний лікар — у 76-річної жінки інсульт. Великих заторів по дорозі не зустріли. На включену на моє прохання «мигалку» інші машини майже не реагували. Тож, «щоб не створювати аварійну ситуацію», сирени водії швидких включають тільки в особливо серйозних випадках. Маршрутки в цей район дістаються приблизно за 30—40 хвилин, ми ж приїхали за 20.
Хвора жінка сама впустила нас у квартиру. З’ясувалося, що інсульт у неї стався ще кілька днів тому. Дільнична лікар і лікарі швидкої рекомендували госпіталізацію, та пацієнтка навідріз відмовилася — «грошей нема». Жінці зробили кардіограму, глюкометром взяли кров на цукор, зробили вимірювання пульсоксиметром. І медичними препаратами, і відповідним обладнанням всі бригади забезпечені.
«Випадок не екстрений. Жінка лікування отримує, від лікарні відмовляється, швидку можна було і не викликати. А загалом ця хвороба помолодшала. Ось сьогодні ми виїжджали на інсульт до 41-річної жінки та 54-річного чоловіка. У випадку гострого інсульту потрібно надати медичну допомогу протягом 3 годин, тоді є надія на відновлення. І це повинна бути 100-відсоткова госпіталізація, — пояснюють зворотною дорогою лікар Любов Ященко і фельдшер Наталія Закотя. — Нашу бригаду викликають також на коми незрозумілої етіології, коми при цукровому діабеті, судоми, напади епілепсії, черепно-мозкові травми, на консультації у лікарнях. Буває, що їдемо на виклик чи з виклику, а по дорозі — ДТП, тоді нас зупиняють. Тому бажано, щоб у бригаді було щонайменше двоє медпрацівників, щоб один міг залишитися, а другий — поїхати на виклик».
Що ближче до вечора, то частіше дзвінки в диспетчерську: чоловікові стало зле на вулиці, іншого побили біля супермаркету, а в 21-річного хлопця чомусь температура. Час пік зазвичай настає десь від 19-ї години до першої ночі. Останній мій виїзд — з кардіологами до 70-річної жінки. Серцевий напад. Їхати недалеко, за 6 хвилин ми на місці. Ще хвилин п’ять витрачаємо біля зачиненого під’їзду, бо на наші дзвінки у домофон ніхто не реагує. Нарешті двері відкрила сусідка хворої. Виявляється, що лікарям у квартиру на першому поверсі слід було постукати у вікно! Але, щоб до нього дострибнути, треба бути хіба що Бубкою.
Чекаю на лікарів у машині. Водій розповідає про різні випадки з життя «швидкої». «…І таке було: мчимося на терміновий виклик, приїжджаємо, а там молодик каже, що йому замінили ліки і щоб лікар подивився… в унітаз, — обурюється співрозмовник. — А ось коли веземо хворого, той дорогою вже відходить, а нам його вдається повернути з того світу — оце незрівняне відчуття! Потім дивимося — чолов’яга вже ходить у дворі лікарні і навіть не здогадується, хто його врятував».
ДОВІДКА «УК»
У рамках модернізації охорони здоров’я в Дніпропетровській області службу швидкої допомоги в 2012 році планується об’єднати в єдину систему екстреної медичної допомоги. До її складу увійдуть Обласний центр екстреної медицини та медицини катастроф, а також сім територіальних обласних станцій швидкої медичної допомоги.
Сьогодні на Дніпропетровщині працює 269 бригад швидкої медичної допомоги, відкрито 119 тимчасових пунктів базування бригад швидкої допомоги, буде 131. Середній радіус доїзду до хворих в районах зменшився до 25 км, а в містах — до 12 км.
За кошти місцевих бюджетів у 2011 році було придбано обладнання для машин швидкої на суму 740 тис. грн, проведено дооснащення тимчасових пунктів базування на суму 32 тис. грн. В області додалися 20 автомобілів швидкої, на що з місцевих бюджетів виділено 2 млн грн, з державного — 8,6 млн грн.
КОМПЕТЕНТНО
Валентина ГІНЗБУРГ,
начальник головного
управління охорони здоров’я
Дніпропетровської облдержадміністрації
— У 2011 році в області реалізовано низку заходів, спрямованих на забезпечення жителів Дніпропетровщини швидкою та якісною медичною допомогою. Наразі ведеться робота зі створення єдиної обласної диспетчерської служби швидкої меддопомоги. Ці новації значно скоротять час приїзду до пацієнта та підвищать якість надання екстреної допомоги жителям області.