Зустріч із командиром військової частини А0952 полковником Олександром Борисовським виправдала сподівання. Підтягнутий, чемний, серйозний і, що не дивно, не менш таємничий. Служба вимагає. Гостинно зустрів і навмисне познайомив із бійцями, які цими днями готуються до ротації в зону проведення АТО. Командир спецпризначенців одразу зауважив, що писати лише про нього, навіть якщо це вказівка чи прохання згори, — не вельми гарно. Бо лише завдячуючи своїм бійцям, які чи на навчальних тренуваннях, чи на полі бою працюють як годинниковий механізм. Тому, як трапляється в житті, розраховуєш на одне, а виходить зовсім по-іншому. І замість інтерв’ю з командиром частини, який у травні цього року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, отримав з рук Президента України орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, з’явився репортаж про життя спецпризначенців.
Головна вимога — вміння працювати в колективі
У них — як у кіно. Все за сценарієм, точніше, за планом, і все красиво. Однак цьому передує наполеглива праця до десятого поту. Щоб потрапити на службу до цієї військової частини спеціального призначення, передусім потрібно пройти поглиблений психологічний відбір, під час якого перевірять, наскільки кандидат здатний в екстремальних умовах працювати в колективі. Наступний етап — фізична підготовка. А далі — спецкурс вогневої, фізичної та спеціальної підготовки.
Отож наша зустріч відбулася в день тренувань. Бійці працювали згідно з розкладом занять бойової підготовки частини: стріляли в тирі й здійснювали тактико-спеціальну підготовку (штурм будівлі). Майор Іван Ж., капітан Сергій М., старші лейтенанти Павло Л. і Петро Л. — це імена лише тих бійців, котрі зголосилися продемонструвати навички журналістам «Урядового кур’єра».
— У нас усі різні за зростом, вагою, характером, але є спільна для всіх риса: будь-що досягати запланованого, — розповідає Олександр Степанович. — Це дає змогу виконувати завдання різної категорії складності. Так під час підбору претендентів, приміром на снайпера чи сапера, віддаємо перевагу поміркованим і стриманим військовослужбовцям. Не біда, якщо хтось із кандидатів не зовсім дотягує до нормативів фізпідготовки і замість 15 підтягувань виконує лише 10. Зате він має кілька категорій водія і водить вантажівку, немов високого класу легковик. Головне — бажання.
Навчально-матеріальна база військової частини дає змогу добре підготувати бійця для виконання завдань за призначенням. А тісна співпраця з військкоматами — інформувати молодь призовного віку про можливість проходження військової служби у специфічних військових частинах за певними спеціальностями.
.jpg)
Цивільні в армії
Волею долі в частині на сьогодні проходять службу люди, які рік-півтора тому про армію лише чули. З початком воєнних дій на сході країни до спецпризначенців стали надходити пропозиції від волонтерів про допомогу. Сказати, що вона тоді була непотрібною, — означає збрехати. Але ніхто не знає, хто ті люди, що то за допомога. Командир частини все-таки почав співпрацювати з доброчинцями. Під час однієї з таких зустрічей він познайомився з успішним інженером з ІТ-технологій.
Олексій — корінний донеччанин, мав і досі має змогу емігрувати. Однак щойно сепаратисти з’явилися на сході, зрозумів, що потрібно допомагати армії, щоб ворог не осів у рідному місті. Почав зі збирання коштів, передавання спецпризначенцям навігаційної апаратури, форменого одягу, автомобіля, обладнаного під карету швидкої допомоги.
Зрештою погодився на пропозицію полковника Борисовського стати контрактником у частині спеціального призначення. Каже Олексій, що інакше й не міг вчинити. Бо як потім дивитиметься дітям у вічі, як пояснить, чому вони, українці, живуть деінде, а не на Батьківщині?
.jpg)
Військова еліта
Жодних сумнівів: командир на своєму місці. Бійці працюють злагоджено. Завдяки професійній інтуїції командира за час виконання бойових завдань у зоні проведення АТО не втрачено жодного військовослужбовця. Шкода, що формат сьогодення не дає змоги показати обличчя воїнів, ані розповісти про операції, які виконують із ротації в ротацію з початку проведення АТО.
Як зауважив полковник Олександр Борисовський, підготовка — найважливіший етап не лише напередодні ротації, а й загалом в армійській службі. Як не знати про це кадровому офіцерові із 23-річним стажем вивчення військової справи, служби в Україні, в миротворчих місіях. Тому вважає доречним рішення вищого керівництва оборонного відомства про заміну навчальної програми на стандарти підготовки. Це дало змогу командирові частини в межах цих стандартів самостійно визначати, на що доцільніше звернути увагу в бойовій підготовці підпорядкованих підрозділів.
Під час зустрічі з бійцями центру здивувало: жодного слова невдоволення чи нарікань про соціальну незахищеність. А її завжди не бракує у молодих сім’ях. Адже тут служать ті, кому трохи за двадцять і менш як 40 років. Зате бійці з фанатичним захопленням розповідали і демонстрували, в який спосіб за власний кошт осучаснюють гвинтівки оптичними прицілами. Вартість одного такого гаджета сягає 10 тисяч гривень. Як самотужки вдосконалюють деякі деталі зброї, обладнання та обмундирування. Від цього залежить не лише наше з вами життя, а передовсім їхнє.
Ось така відбулася зустріч. Вона дає надію, що у війську формується справжня еліта професіоналів-патріотів. Тож нам, цивільним, можна бути спокійними за сьогодення. Армія стає гордістю держави, міцнішою, не паперовою.
Ольга ПРОКОПЕНКО,
Світлана СКРЯБІНА (фото),
«Урядовий кур’єр»