Бажане для кремлівських стратегів виявилося зовсім не дійсним. Соледар, як і інші міста України, не зустрів російських загарбників квітами чи хлібом і сіллю. Хоч її там, у містечку на  Донеччині, нітрохи не бракує. Багатющі підземні родовища кам’яної солі в тих краях розробляють уже понад 300 років, і за цей час запасів цінного мінералу поменшало лише на 1 відсоток. Це попри те, що солону високоякісну продукцію ДП «Артемсіль» споживали не тільки на Донбасі та у всій Україні (96 відсотків загальноукраїнського споживання), а й відправляли до багатьох країн Америки, Європи та Азії.

За чимало років у тамтешніх підземеллях прорили кілька сотень кілометрів тунелів у потужних пластах солі, висота яких подекуди сягає 40 метрів. Цей простір на глибині здебільшого 300 метрів активно використовували для туристів, влаштовували симфонічні концерти, художні виставки та інші мистецькі заходи. Там тривалий час діяв лікувальний комплекс «Соляна симфонія», де успішно лікували різноманітні захворювання легень і дихальних шляхів, алергію тощо.

Саме ця підземна територія досі залишається відносно цілою, чого, на жаль, не скажеш про місто, яке рашисти майже зрівняли із землею. Обстрілювати Соледар вони розпочали ще у травні, а далі кинулися штурмувати і бомбардувати його дедалі потужніше. Наштовхнувшись на надійну оборону, загарбники вже неодноразово змінювали строки його взяття. Попри величезні втрати військової техніки та мобілізованого гарматного м’яса росіяни досі продовжують наступ із буквально маніакальною затятістю, щоб нарешті захопити Соледар і назвати це своєю величезною перемогою, яких давно зачекалися в державі-агресорі.   

«путлерівська перемога?»

До повномасштабної агресії кремля проти України у фактично провінційному Соледарі жили близько 13 тисяч осіб. Звісно, на середи­ну пекельного для міста січня більшість людей вже залишила його. Завдяки зусиллям Соледарської міської військової адміністрації, яка організувала безплатні автобуси, евакуація відбувалася в короткі проміжки між обстрілами, яких ставало дедалі менше. Принаймні, ще 14 січня автобуси вивозили містян, які вже збагнули, що кожного наступного дня такої можливості вже може й не бути. Тобто ЗСУ й українська влада досі утримують контроль, спростовуючи заяви рашистів про захоплення всього міста.

До речі, військові аналітики, серед яких і міжнародні, відразу відреагували на такі кремлівські інформаційні операції й уточнили, що росіяни дуже переоцінюють стратегічне значення Соледара. Зокрема Інститут вивчення війни зазначив: навіть у разі взяття міста для росіян це буде чергова тактична піррова перемога. Утім, схоже, із 24 лютого 2022 року існує інше визначення сумнівних успіхів «другої у світі армії» аж занадто дорогою ціною: «путінська перемога». Саме про таку ситуацію і йдеться, коли говорять про  тривалі бої біля Соледара. Адже навіть захоплення міста після грандіозної кількості жертв однаково не дозволить рашистам істотно поліпшити їхні позиції для оточення Бахмута, про що вони безнастанно марять.

Однак уже давно можна збитися з рахунку, якщо зважати на неодноразові повідомлення ворожої пропаганди про взяття під контроль понівеченого ними міста. І якщо зібрати докупи всі попередні переможні реляції загарбників, може скластися враження, що на Донбасі існує не один Соледар, а добрий десяток. Особливо активно приміряв лаври переможця пахан пвк «вагнер» пригожин — один з павуків військового блоку рф, між якими спалахнула підкилимна та відверта гризота. Токсичною отрутою такого «побєдобєсія» дружно почали чвиркати і пропагандисти ОРДО, використовуючи тих жителів Соледара, які чогось (?) втекли від знавіснілих російських «визволителів» до Донецька.

«Наше місто зруйноване майже повністю. Пацани з «вагнера» зайшли і тепер все супер!» — радіє на телекамеру і тиражує брехню про взяття Соледара один із втікачів від тих же душогубів із ПВК пригожина.

Поряд із втіхою від знищеного міста пропагандисти водночас вустами соледарців намагаються переконати самі себе, що місто понад півроку жорстоко обстрілюють ЗСУ. «Це українці! Це вони повністю розтрощили Соледар. Вони били по будинках, танк вночі їздив і стріляв. Це страшне діло!», — не кліпнувши очима, жахає одна із «зірок» російських телеканалів.    

«Часу на роздуми майже не лишилося!»

Тим часом у місті, біля якого аж на пів року заклякли російські загарбники, тривають жорстокі бої. Оцінки поточної надзвичайно важкої ситуації швидко змінюються, проте про «зраду» й окупацію Соледара рашистами говорити завчасно. І це зовсім некоректно щодо українських захисників міста, які мужньо тримають оборону.

«Якщо простою мовою, то тривають бої. Усе інше — це неперевірена інформація, несанкціонована і без знання загальної картини фронту (бо це державна таємниця). Усю інформацію ми оприлюднюємо з урахуванням оперативної обстановки і військових планів. Цивільні особи, зрозуміло, не знають цих планів і тому не розуміють контексту, в якому подають фрагменти інформації, що стали їм відомі. Цим завдають шкоди нашій обороні», — коментує ситуацію заступник міністра оборони Ганна Маляр.

Безперечно, краще обізнаний з тим, що відбувається в місті, голова Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко.

«У Соледарі та за містом тривають бої, але воно залишається під контролем української влади, і наші військові його захищають. Ворог продовжує намагання просунутися на кількох напрямках і зазнає величезних втрат, застилаючи собі шлях тілами своїх «вагнерівців» чи регулярних військ рф», — повідомив очільник регіону.

У таких умовах місцева влада опікується людьми, які досі залишаються в Соледарі, що перетворився на місце великої й жорстокої битви. За недавніми даними, в місті перебувають трохи більш як 550 осіб, серед яких десяток дітей віком 7—15 років. Усіх їх вже тривалий час намагаються евакуювати з небезпечної території.

«Соледарська міська військова адміністрація наполягає на евакуації населення до безпечніших регіонів України. Часу на роздуми майже не лишилося! Щодня через обстріли в містах і селах гинуть люди, руйнуються об’єкти інфраструктури. Збереження життя — головний пріоритет для цивільного населення, який має спонукати до виїзду в безпечніші регіони України», — йдеться в зверненні Соледарської МВА до земляків, яке звично поширюють у місті, що, за версією ворожої пропаганди, вже багато разів начебто «під контролем рф». Тобто в той час, коли цей матеріал готували до друку, влада звично організовувала запис на рейси безплатного евакуаційного автобуса для жителів громади, котрі мають змогу вже посеред гарячого січня нарешті залишити небезпечну територію. 

…«Визволення Соледара зустріли з полегшенням. Важко було дочекатися, складно виживали, але ми дочекалися і вижили!» — піднесено розповідають з телеекранів рашистської пропаганди «очевидці» давно тиражованого окупантами «визволення» міста. І це черговий доказ того, що в рф та на тимчасово окупованих нею територіях України звично виживають у потворній паралельній нереальній дійсності.

Насправді там тривають запеклі бої. Сили оборони тримають оборону. А місцева влада досі організовує виїзд людей із надзвичайно небезпечної зони.

текстівка: Міська військова адміністрація продовжує наполягати на евакуації цивільних, яких в охопленому вогнем Соледарі ще залишається понад пів тисячі